79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" грудня 2021 р. Справа №909/48/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кравчук Н.М.
Марко Р.І.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” б/н та б/д (вх..№ЗАГС 01-05/2925/21 від 30.08.2021)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2021 (повний текст рішення складено 30.07.2021) суддя Ткаченко І.В.
у справі №909/48/21
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпро
до відповідача 1: Приватного підприємства “Онтаріо”, м. Івано-Франківськ
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ
про стягнення 50 930 грн 19 коп.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2021 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з приватного підприємства "Онтаріо" та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 13 333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн 34 коп. заборгованості за кредитом; 10 146 (десять тисяч сто сорок шість) грн 05 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 417 (чотириста сімнадцять) грн 78 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 366 (триста шістдесят шість) грн 38 коп. пені та 1 081 (одну тисячу вісімдесят одну) грн 45 коп. судового збору. В частині позовних вимог акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про солідарне стягнення з приватного підприємства "Онтаріо" та ОСОБА_1 26 666 грн 64 коп. заборгованості за кредитом - відмовлено. Судовий збір в частині 1 188 грн 55 коп. - залишено за позивачем.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла до Господарського суду Івано-Франківської області 20.08.2021 та до Західного апеляційного господарського суду 30.08.2021.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права. Так, апелянт зазначає, що чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення претензії, навіть якщо такий обов'язок передбачений договором. Як вказав апелянт, судом першої інстанції не враховано позицію ВСУ від 16.08.2019 справа №754/882/15-ц з аналогічним предметом спору, а також інші справи з аналогічними обставинами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.
24 вересня 2019 р., ПП "Онтаріо" в особі ОСОБА_1 (клієнт, позичальник) підписало із використанням електронного цифрового підпису заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (Умови), відповідно до якої позичальник приєднався до розділу "1.1 Загальні положення" та підрозділу "3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк". Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Істотні умови кредитного договору:
1.1 Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни;
1.2 Розмір кредиту: 80 000 грн;
1.3 Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту;
1.4 Проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6 % від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту);
1.5 Проценти за користування кредитом у разі виникнення простроченнях зобов'язань за кредитним договором: 4% від суми простроченої заборгованості;
1.6 Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною Договору.
В п. 3.2.8.3.1 Умов визначено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
Згідно з п. 3.2.8.3.2 Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно з графіком, визначених в Заяві та тарифах.
Як визначено в п. 3.2.8.3.3 Умов, у разі виникнення прострочення зобов'язань за кредитним договором клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами.
Відповідно до п. 3.2.8.5.3 Умов, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
За змістом п. 3.2.8.9.1 Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1, 3.2.8.2, 3.2.8.3, 3.2.8.3.1 цього договору клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Згідно з пунктами 3.2.8.9.2, 3.2.8.9.3 Умов, нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені в Заяві (п. 3.2.8.3.1).
Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п. 3.2.8.9.7 Умов).
В п. 3.2.8.10.1 Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.9 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до пунктів 3.2.8.10.3, 3.2.8.10.5 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. Терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим Договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
Згідно з п. 3.2.8.11 Умов, договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладення і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
24 вересня 2019 р., на забезпечення виконання згаданих кредитних зобов'язань ПП "Онтаріо", ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) уклали договір поруки № POR1568731952640 (Договір), відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання ПП "Онтаріо" зобов'язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1), в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Відповідно до п. 1.5 Договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У випадку невиконання боржником зобов'язання, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобовязання (нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами (пп. 2.1.2 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору поруки, порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію.
Договір поруки було підписано шляхом накладання електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , що підтверджується витягом по об'єкту перевірки: договір поруки № POR1568731952640.
13 липня 2020 р., з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором на час проведення обмежувальних заходів, пов'язаних із введенням карантину з метою запобігання поширенню в Україні коронавірусної інфекції COVID-19, ПП "Онтаріо" та АТ КБ "Приватбанк" уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору КУБ, відповідно до умов якої банк зобов'язався скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості, збільшені проценти за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, що нараховувались/ нараховуються за договором в період з 01 березня 2020 р. по 31 липня 2020 р.
Також сторони узгодили графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною додаткової угоди, в якому сторони, зокрема, погодили розмір щомісячних платежів та строк погашення кредиту - до 24 березня 2021 р.
24 вересня 2019 р., позивач перерахував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 80 000 грн.
Згідно з даними наявної в матеріалах справи банківської виписки позичальник у повному обсязі не повернув в передбачений договором термін кредитні кошти та не сплатив процентів у вигляді щомісячної комісії. Зокрема, відповідач 1 останній платіж здійснив 31 березня 2020 р. в розмірі 8 200 грн 62 коп.
У зв'язку із порушенням умов кредитного договору, банк також нарахував позичальнику відсотки на прострочену заборгованість та пеню.
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, що визначено в ч. 1 ст. 640 ЦК України.
За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Як встановлено в ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом положень ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається із змісту даних, наявних в матеріалах справи виписок банку, позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав належним чином, а саме перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 80 000 грн, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вимоги про дострокове виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором від 24 вересня 2019 р. з урахування додаткової угоди № 1 від 13 липня 2020 р. позивач суду не надав, отже час розрахунку - 26 666 грн 64 коп. не настав.
Однак, суд апеляційної інстанції з таким висновком погодитись не може.
Аналіз змісту статей 1054, 1050 і 559 ЦК України свідчить, що у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобов'язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов'язання (дострокове виконання основного зобов'язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред'явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.
Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов'язання й встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя ? протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.
За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого субєкта кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів та є правом, а не обов'язком кредитора.
Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту безпосередньо в судовому порядку виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту. Апеляційний суд, стягуючи заборгованість солідарно з позивача у період 6 місяців який передує зверненню до суду положення ч.4 ст. 559 ЦК України не порушив.
Щодо заперечень відповідача 1 про ознайомлення ним з наданою позивачем копією редакції витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" суд вважає за необхідне зазначити, що в самій заяві приєднання до Умов, підписаній відповідачем шляхом накладання електронного цифрового підпису, зазначено, з якими саме Умовами та правилами надання кредиту "Кредит КУБ" ознайомився клієнт (позичальник).
Твердження відповідачів, що розрахунок проведений позивачем з порушенням умов заяви про приєднання та додаткової угоди до кредитного договору від 13 липня 2020 р. і те, що позивач не врахував платіж, проведений ПП "Онтаріо" 31 березня 2020 р. в сумі 8 200 грн 62 коп., не відповідають дійсності так, як здійснений позивачем розрахунок (станом на 03 грудня 2020 р.) є арифметично правильним та проведеним з урахування додаткової угоди від 13 липня 2020 р. з відображенням в ньому платежу від 31 березня 2020 р. в сумі 8 200 грн 62 коп., який зараховано банком в суму погашення за наданим кредитом (6 666 грн 67 коп.) та в сплату комісії (1 440 грн + 93 грн 95 коп.).
Щодо посилання відповідача 2, що порука є припиненою, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.
В п. 4.1 Договору поруки сторони встановили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою цей договір припиняє свою дію.
Враховуючи, що строк дії договору поруки триває і зобов'язання за кредитним договором не виконані, дія поруки продовжується.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідачів.
керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” б/н та б/д (вх..№ЗАГС 01-05/2925/21 від 30.08.2021) задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2021 у справі №909/48/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про солідарне стягнення з приватного підприємства "Онтаріо" та ОСОБА_1 26 666 грн 64 коп. заборгованості за кредитом. В цій частині прийняти нове рішення, яким з приватного підприємства "Онтаріо" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 75 А, кв. 6; ідентифікаційний код 23925976) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) солідарно стягнути 26 666 грн 64 коп. заборгованості за кредитом.
3. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2021 у справі №909/48/21 залишити без змін.
4. Стягнути з приватного підприємства "Онтаріо" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 75 А, кв. 6; ідентифікаційний код 23925976) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 2270 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3405 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Марко Р.І.