Справа № 607/22380/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/493/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
24 грудня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_9 та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2021 року,-
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено частково. Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 31.01.2022р.. Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 (дев'яносто тисяч вісімсот) грн. У разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 відповідні процесуальні обов'язки. Скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах захисту ОСОБА_7 , в порядку вимог ст.266 КПК України щодо незаконного затримання задоволено частково. Зобов'язано старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 забезпечити невідкладне проведення ОСОБА_7 медичного обстеження. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено. Доручено Державному бюро розслідувань (Територіальне управління, розташоване у м. Львові, вул. М. Кривоноса, 6 м. Львів) та Тернопільській обласній прокуратурі провести перевірку та дослідження фактів, повідомлених ОСОБА_8 у скарзі від 05 грудня 2021 року щодо неправомірних дій відносно ОСОБА_7 з боку працівників Тернопільського РУП ГУПН в Тернопільській області. У задоволенні клопотання захисника про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, і клопотання слідчого в частині застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, такий запобіжний захід в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не в повній мірі врахував те, що підозрюваний є особою зрілого віку, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має на утриманні матір та дружину, стан його здоров'я не задовільний, а пред'явлена підозра не обґрунтована. Зазначає, що розмір застави є значним та обтяжливим для підозрюваного. Звертає увагу суду на те, що слідчим суддею не було обґрунтовано в чому саме полягають ризики передбачені ст. 177 КПК України, а вони описані лише формально з посиланням на припущення.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначаючи йому розмір застави, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину та розмір спричиненої цим злочином шкоди, а також особу підозрюваного, його майновий стан, на підставі чого дійшов необґрунтованого висновку про можливість визначення розміру застави, який не буде завідомо непомірним для нього, буде здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також буде достатнім для відшкодування завданої злочином шкоди в разі визнання підозрюваного винним у його вчиненні. Окрім цього зазначає, що слідчим суддею не враховано те, що дружина підозрюваного ОСОБА_11 є власником багатьох об'єктів нерухомості, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,
міркування захисника, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, наголосив, що підозрюваний після внесення застави не ухиляється від слідства,
доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та заперечив проти доводів сторони захисту,
пояснення підозрюваного про те, що він хворіє, потребує коштів на лікування і тому не має можливості внести більшу заставу, а також жодного разу не порушив покладені на нього обов'язки,
перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи сторін, колегія суддів з'ясувала наступне.
04 грудня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло, що завдала значної шкоди потерпілому.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя визнав обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_7 підозру в тому, що останній, діючи за попередньою змовою із, на даний час невстановленою, групою осіб, 03 грудня 2021 року близько 13 години 20 хвилин, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , всупереч волі законного володільця, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи свої суспільно-небезпечні наслідки, будучи впевненим, що його дії носять таємний характер, переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи умисно та з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення злочинного результату, з метою особистого збагачення, шляхом підбору ключа до вхідних дверей проник в приміщення квартири АДРЕСА_1 , де знаходились особисті речі потерпілого ОСОБА_12 , з яких таємно викрав грошові кошти у сумі 1 600 гривень, 675 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 17 740, 65 грн.), 120 євро (що згідно курсу НБУ становить 3 713, 26 грн.), золоті та срібні прикраси загальною вартістю 200 000 гривень. Із викраденим майном ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину, чим спричинив ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 223 053, 91 грн., що є значною шкодою.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри є правильними, оскільки вони підтверджуються даними: протоколу огляду місця події від 03 грудня 2021 року; показами потерпілого ОСОБА_12 , які містяться у протоколі допиту потерпілого від 03 грудня 2021 року та у протоколі додаткового допиту потерпілого від 04 грудня 2021 року; протоколу огляду предмету від 03 грудня 2021 року; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із потерпілим ОСОБА_12 від 03 грудня 2021 року; протоколу огляду предмету із потерпілим ОСОБА_12 від 04 грудня 2021 року; показів свідків, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 03 грудня 2021 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 03 грудня 2021 року; протоколу огляду предмету від 04 грудня 2021 року; протоколу огляду місця події від 04 грудня 2021 року; протоколу огляду відеозапису від 04 грудня 2021 року; протоколу огляду предмету із потерпілим ОСОБА_12 від 04 грудня 2021 року; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 03 грудня 2021 року.
Наведені обставини, які об'єктивно підтверджуються доданими до клопотання слідчого доказами, в сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, а тому пред'явлена йому підозра є обґрунтованою.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що в ході розгляду в суді першої інстанції клопотання слідчого про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею не було обґрунтовано в чому саме полягають ризики передбачені ст. 177 КПК України, а лише формально описані ризики з посиланням на припущення, колегія суддів вважає безпідставними, так як із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні за попередньою змовою групою осіб тяжкого злочину, йому відоме місце проживання потерпілого та свідка, показання яких мають істотне значення для встановлення обставин справи.
Слідчий суддя правильно врахував встановлені в ході судового розгляду відомості про особу підозрюваного та конкретні обставини інкримінованого йому злочину, і прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність в даному випадку ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недостатність більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і одночасно просить застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, є суперечливими, оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявності ризиків, що передбачені ст.177 КПК України.
Також, слідчий суддя з урахуванням встановлених відомостей про особу підозрюваного і обставин інкримінованого тяжкого злочину та обсягу встановлених у цьому випадку ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для визначення розміру застави згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який на даному етапі досудового розслідування забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного і є необхідним для досягнення завдань кримінального провадження.
Аналізуючи доводи прокурора про необхідність збільшення розміру застави, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України запобіжний захід не є покаранням за інкримінований злочин, а застосовується на період досудового розслідування і судового розгляду з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
За змістом частин четвертої, п'ятої ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому розмір застави у кожному конкретному випадку визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Щодо особи підозрюваного в ході судового розгляду було встановлено, що він одружений, офіційно не працює, має місце проживання в м. Харкові, стан здоров'я не задовільний, раніше не судимий. На переконання колегії суддів, за таких обставин слідчий суддя правильно застосував вимоги кримінального процесуального закону, в тому числі ст.182 КПК України при визначенні розміру застави.
В апеляційній скарзі прокурор узагальнено стверджує про необхідність врахувати при визначенні застави дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, однак не наводить конкретних відомостей які характеризують підозрюваного і підтверджують наявність у нього таких фінансових ресурсів, які би вказували на недостатність уже встановленого слідчим суддею розміру застави для запобігання встановленим ризикам.
Додані до апеляційної скарги прокурора докази майнового стану особи, яка внесла заставу за підозрюваного, не були додані до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу і не могли бути враховані слідчим суддею при винесенні оскарженої ухвали, а тому вони не можуть бути підставою для її скасування. У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги прокурора про неврахування слідчим суддею того, що дружина підозрюваного ОСОБА_11 є власником багатьох об'єктів нерухомості, є безпідставними.
При цьому, колегія суддів також враховує, що за змістом ст.200 КПК України у разі якщо після прийняття рішення слідчого судді про застосування запобіжного заходу виникнуть нові обставини чи буде виявлено обставини, які існували під час прийняття цього рішення, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати, то вони вправі звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону, ґрунтується на всебічному дослідженні наданих сторонами матеріалів провадження, а тому не вбачає підстав для її скасування і задоволення апеляційних скарг.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_9 та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2021 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді