Справа № 607/2570/21Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.
Провадження № 22-ц/817/1218/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 310020000
28 грудня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Міщій О. Я., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мовчана А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/2570/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року, ухваленого суддею Грицай К.М., повний текст якого складений 04 жовтня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну (збільшення) розміру аліментів та визначення місця проживання дитини, -
у лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну розміру аліментів, визначених рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2018 року, справа №603/744/17, стягувавши щомісяця з відповідача в користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття; встановлення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з відповідача в користь позивача судові витрати по справі відповідно до вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України (а.с. 3-6).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що на даний час визначена сума аліментів 1 000,00 гривень є недостатньою для забезпечення достатнього рівня життя та гармонійного розвитку дитини. Крім того, позивач вказує на те, що після розірвання шлюбу між сторонами, дитина також продовжувала проживати разом із позивачем, а відповідач заперечує проти цього. ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов'язки, займається вихованням та навчанням дитини, турбується про його розвиток та здоров'я, створила належні умови для проживання сина. З врахуванням наведеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну (збільшення) розміру аліментів та визначення місця проживання дитини - задоволено частково.
Визначено місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Збільшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2018 року у справі №603/744/17.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень, щомісячно, але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 454 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повернуто ОСОБА_4 з державного бюджету 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору (а.с. 91-93).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року виправлено описку у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року у справі №607/2570/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну (збільшення) розміру аліментів та визначення місця проживання дитини, замінено у резолютивній частині рішення прізвище, ім'я та по-батькові з ОСОБА_4 на ОСОБА_2 (а.с. 94).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року по справі №607/2570/21 в частині зміни (збільшення) розміру аліментів та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим в частині зміни (збільшення) розміру аліментів, таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом не враховано вимоги ЦПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що судом не враховано факт відсутності обставин, за яких потрібно збільшувати розмір аліментів. Він не заперечував з приводу стягнення аліментів, але просив суд виважено підійти до визначення розміру аліментів. Не погоджується з вимогами позивача про збільшення розміру аліментів, оскільки на даний час не працює, допомоги по безробіттю не отримує. Вказує, що з моменту винесення рішення від 15 березня 2018 року, його матеріальний стан, стан здоров'я не покращився, а навпаки погіршився, адже, має лише тимчасові сезонні заробітки, постійного доходу немає. Про що також свідчить довідка з Монастириської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області, в якій вказано, що доходів від провадження підприємницької діяльності не одержував. ОСОБА_2 , не надала належних та допустимих доказів про те, що його доходи збільшилися, а дані твердження зводяться до припущень. Безпідставними є також посилання позивача на те, що у його власності перебуває нерухоме майно, оскільки це не відповідає дійсності, адже, власником майна є ОСОБА_5 . Придбання у 2019 році мотоцикла не може розцінюватися як суттєва зміна матеріального стану. Крім того вказує, що в нього на утриманні перебувають батьки пенсійного віку: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які часто хворіють, а тому, всі витрати пов'язані з оплатою комунальних послуг, купівлею ліків, придбання продуктів харчування та необхідних речей для сім'ї несе він. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами покращення його матеріального стану, погіршення власного стану здоров'я і його вплив на зменшення доходів, а також інші визначені законом підстави збільшення розміру аліментів присуджених судом.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Вказує, що розмір аліментів, які відповідач сплачував - становив 1 000 гривень, який є незначним та не задовільняє мінімальних потреб дитини на даний час. Також ОСОБА_2 просила врахувати здоровий фізичний стан відповідача та відсутність обмежень у виборі роботи з гідним рівнем заробітної плати. Будь-яких протипоказань за станом здоров'я, застережень щодо працевлаштування для надання дитині належного утримання - відповідач не має. Також, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При цьому, суд вірно не прийняв до уваги такі твердження відповідача - про наявність у нього на утриманні непрацездатних батьків, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів цьому твердженню, зокрема, відсутні докази, що батьки знаходяться у нього на утриманні. Таким чином, сума аліментів в розмірі 2 700 гривень є правильною, вона є необхідною для повноцінного матеріального забезпечення та виховання дитини сторін.
Третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради своїм правом на відзив не скористалася.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мовчан А.О. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мовчана А.О., ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року переглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині зміни (збільшення) розміру аліментів.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 червня 2013 року, який було розірвано на підставі заочного рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2018 року, справа №603/742/17, та відновлено ОСОБА_7 її дошлюбне прізвище “ ОСОБА_8 ” (а.с. 12).
Під час даного шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №01, яке видано 20 квітня 2016 року Гранітненською сільською радою Монастириського району Тернопільської області, який проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка №б/н від 08 грудня 2020 року, виданої ПП “Східний масив” (а.с.13-14).
15 березня 2018 року Монастириським районним судом Тернопільської області ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1 000 гривень щомісяця, починаючи стягувати з 08 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15-16).
Станом на 22 грудня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів відсутня (а.с. 62).
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №231725974 від 09 листопада 2020 року двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 19).
З договору купівлі-продажу №1568/19/МДФ від 15 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 придбав мотоцикл марки BAJAJ, моделі AVENGER вартістю 26 574,00 гривень (а.с. 57-58).
24 липня 2019 року за ОСОБА_1 був зареєстрований мотоцикл BAJAJ AVENGER, 2019 року випуску, що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області) від 10 листопада 2020 року (а.с. 21).
Відповідач ОСОБА_1 з 03 лютого 2020 року зареєстрований як приватний підприємець, вид діяльності: виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів; виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 24).
З довідки Монастириської державної податкової інспекції ГУ ДПС у Тернопільській області видно, що за період з 03 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 перебував на третій групі спрощеної системи оподаткування та за даний період доходів від провадження підприємницької діяльності не одержував (а.с. 56).
Позивач оплатила навчання дитини у Тернопільській початковій школі №3 за період з 07 серпня 2020 року до 07 грудня 2020 року у розмірі 1 910,40 гривень (а.с. 26).
ОСОБА_3 відвідує розвитково-корекційні заняття з логопедом з 01 липня 2020 року по дві години на тиждень, що підтверджується довідкою, яка видана ГО “Центр “Золотий ключик” 17 листопада 2020 року (а.с. 27).
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 10 листопада 2020 року ОСОБА_2 встановлено діагноз остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, кила міжхребцевого диска з компресією дуального мішку та правого корінця S1, стійкий больовий синдром, ФНХ І-ІІ ст. (а.с. 32).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що після ухвалення рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2018 року, з віком збільшилися потреби неповнолітньої дитини, та враховуючи інфляційні процеси в державі, а також те, що майновий стан відповідача покращився, він є працездатним, у його приватній власності наявне нерухоме майно, придбав транспортний засіб, відомості про незадовільний стан відповідача здоров'я відсутні, встановлений розмір аліментів є недостатнім, тому підлягає збільшенню.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, судом вірно застосовано норми матеріального права.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України “Про охорону дитинства”).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів, позивач посилалася на те, що 1 000,00 гривень є недостатньою для забезпечення достатнього рівня життя та гармонійного розвитку дитини, а майновий стан відповідача покращився, про що свідчить придбаний ним транспортний засіб.
Вказані обставини відповідачем у суді не спростовані, а докази про придбання транспортного засобу містяться в матеріалах справи.
Не заслуговують на увагу доводи заявника, що у нього на утриманні є батьки пенсійного віку з огляду на те, що батьки мають самостійний дохід, отримуючи пенсію.
Також, відповідачем не представлено суду доказів того, що у нього погіршився стан здоров'я, він є особою працездатного віку, відсутність у нього можливості сплачувати аліменти в зазначеному розмірі, тому суд першої інстанції в повному обсязі врахував всі обставини передбачені ст.ст.182, 192 СК України для зміни (збільшення) розміру аліментів.
Отже, враховуючи наведене, рекомендований мінімальний прожитковий мінімум дитини відповідного віку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, визначивши у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень, щомісячно, але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року - залишити без змін
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 грудня 2021 року.
Головуючий
Судді