Номер провадження: 33/813/1227/21
Номер справи місцевого суду: 946/3852/21
Головуючий у першій інстанції Бурнусус О.О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
03.12.2021 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130, ст.185 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
встановив:
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130, ст.185 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір з розмірі 454 грн в дохід держави.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 077540 від 18.05.2021, серії БД № 074425 від 18.05.2021, серії АПР18 № 270033 від 18.05.2021, складені відносно ОСОБА_1 , який 18.05.2021 о 04 годині 30 хвилин в м. Ізмаїл по вул. Фанагорійська біля будинку № 3 керуючи автомобілем TOYOTA COROLA, д/н НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу. Крім цього, 18.05.2021 о 04 годині 35 хвилин за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Матроска, вул. Тітова, б. 42 керував автомобілем TOYOTA COROLA, д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та у закладі охорони здоров'я відмовився. Крім того, вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а саме не пред'явив посвідчення водія та відмовився пред'явити реєстраційний документ на транспортний засіб, яким керував.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству України. Апелянт зазначає, що був тверезий та факту знаходження його у стані алкогольного сп'яніння доведено в суді належними та допустимими доказами не було. Апелянт підтверджує факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та у закладі охорони здоров'я. Однак, це було викликано протизаконною поведінкою у його відношенні поліцейських. Посилається на те, що ними були нанесені тілесні ушкодження та безпідставно застосовані спецзасоби у вигляді кайданів. Такі дії викликали у апелянта душевне обурення у зв'язку з чим, він не хотів виконувати їх незаконні вимоги. З іншого боку, він не чинив ніякого опору працівникам поліції та в матеріалах справи відсутні докази зворотного. Посилається на те, що суд першої інстанції розглядав справу однобоко, в інтересах працівників поліції. Судом проігноровано усі його клопотання. Це вплинуло на його права, клопотати про застосування менш тяжкої міри відповідальності у межах санкцій статті закону, порушається його право на захист. Встановлення відповідальності за факт відмови від проходження огляду порушує вимоги ч.3 ст.28 КУ.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення скаржника, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративні правопорушення серії БД № 074425 від 18.05.2021, відеоматеріалами з нагрудної камери поліцейського.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Надані пояснення в суді апеляційної інстанції засвідчують, що ОСОБА_1 не заперечував факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'янінняза допомогою приладу Драгер та у закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність нормам Конституції України та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод діючої редакції ч.1ст.130 КУпАП підставою для звільнення від відповідальності бути не можуть, оскільки норма не визнана судом неконституційною, відтак підлягає до застосування.
Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколах про адміністративне правопорушення. Відеозаписи стосуються обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та оформлення матеріалів кожного протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративні правопорушення серії АПР18 № 270033 від 18.05.2021, протоколом про адміністративне затримання серія ОД №008004, рапортом, відеоматеріалами з нагрудної камери поліцейського, які були відтворені в суді апеляційної інстанції.
Посилання ОСОБА_1 на завдання йому тілесних ушкоджень працівниками поліції не є предметом вирішення у цій справі, ОСОБА_1 не звертався з відповідною заявою до правоохоронних органів, однак такого права не позбавлений у разі, якщо вважає своє право порушеним.
Отже, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130, ст.185 КУпАП.
Посилання апелянта на відмову в задоволені клопотання про застосування менш тяжкої міри відповідальності у межах санкцій статті закону, що порушило його права на захист не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність за скоєні адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130, ст.185 КУпАПвизначено в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визначаючи адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни не встановлено.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду Є.С. Сєвєрова