Справа № 466/5164/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/910/21 Доповідач: ОСОБА_2
03 грудня 2021 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з Личаківською ВК-30, справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17 серпня 2021 року щодо зміни невідбутої частини покарання більш м'яким у виді обмеження волі відносно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка Близнюківського району Харківської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, до засудження проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_6
встановила:
Даною ухвалою було відмовлено у задоволені спільного клопотання начальника установи «Личаківська виправна колонія №30» та голови спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про заміну невідбутої частини покарання більш м'якою у виді обмеження волі відносно засудженого ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з даною ухвалою засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та застосувати до нього ст. 82 КК України, щоб він міг відбувати подальше покарання в полегшених умовах з можливістю реабілітації.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що він став на шлях виправлення, заміна невідбутої частини покарання не звільняє його від відбування покарання, але, у відповідності до чинного законодавства, надає можливість полегшити умови відбування покарання. Зазначає, що він працевлаштований, має заохочення, режим утримання не порушує.
З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2020 року ОСОБА_6 засуджено Сокальським районним судом Львівської області, за ст. 185 ч.3 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
25.06.2020 року ОСОБА_6 засуджено Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
Початок відбуття терміну покарання: 20.05.2019, кінець терміну покарання - 20.05.2023 року.
08 червня 2021 року адміністрація Личаківської виправної колонії (№30) у Львівській області та голова спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернулись в суд першої інстанції з клопотанням про заміну ОСОБА_6 невідбутої частини покарання більш м'яким видом покарання у виді обмеження волі, відповідно до вимог ст. 82 КК України, як такому, що відбув 1/2 строку покарання; встановлений порядок відбування покарання не порушував; один раз заохочувався адміністрацією, а тому державна установа «Личаківська виправна колонія (№30)» та спостережна комісія при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради клопотали про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким видом покарання у виді обмеження волі, відповідно до вимог ст. 82 КК України, як такому, що став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора, яка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після відбуття засудженим не менше половину строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі.
У суді апеляційної інстанції з'ясовано, що початок відбуття ОСОБА_6 терміну покарання є 20.05.2019, кінець терміну покарання - 20.05.2023 року. Відповідно до вимог ст. 82 КК України 1/2 строку відбутого покарання є 20.05.2021. Відповідно подане клопотання відповідає вимогам чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ухвалою суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання адміністрації «Личаківська виправна колонія №30» та голови спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про заміну засудженому ОСОБА_6 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у виді виправних робіт.
Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду подання.
Судом першої інстанції встановлено, що за час відбування покарання в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_6 перебуває під вартою з 22.05.2019 року, порушень вимог режиму утримання не допускав, адміністрацією УВП №26 не заохочувався. У Личаківську виправну колонію (№30) засуджений ОСОБА_6 прибув 09.09.2020 року. З жовтня 2020 року був працевлаштований на виробництві установи у цеху №2 (дільниця виготовлення електромереж). За час відбування покарання в установі вимог режиму відбування покарання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи один раз заохочувався. Крім того у засудженого ОСОБА_6 п'ята судимість, він належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний злочин. Відтак наявність у засудженого ОСОБА_6 одного заохочення на думку суду не свідчать про те, що він довів своє виправлення, з чим погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 107 КВК України, належне виконання законних вимог представників адміністрації виправної колонії та дотримання встановлених норм щодо порядку і умов відбування покарання є обов'язковим для засуджених упродовж усього строку відбування ними покарання.
Покликання апелянта про те, що судом першої інстанції не було належним чином враховано дані про його особі не відповідають фактичним обставинам справи.
За змістом ст. 82 КК України заміна покарання більш м'яким є правом, а не обов'язком суду, і повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у заміні засудженому ОСОБА_6 невідбутої частини покарання більш м'яким у виді обмеження волі є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню. Доводи викладені в апеляційній скарзі правильних висновків суду не спростовують. Порушень закону, які б впливали на законність прийнятого судом першої інстанції рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17 серпня 2021 року, якою відмовлено у задоволені клопотання про заміну засудженому ОСОБА_6 невідбуту частину покарання більш м'якою у виді обмеження волі - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Головуючий:
Судді: