запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/865/21Головуючий у 1-й інстанції Тучков С.С.
Єдиний унікальний №331/4609/21Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
24 грудня 2021 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі ОСОБА_1 і його захисника Пацалюка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Пацалюка Радислава Володимировича на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 листопада 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 ),
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 10.08.2021 року о 13:27 ОСОБА_1 біля буд.13-Г по вул. Чубанова у м.Запоріжжі керував транспортним засобом «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 і у медичному закладі у лікаря нарколога, відмовився.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
В апеляційній скарзі захисник Пацалюк Р.В. просив скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційні вимоги мотивував тим, що вказаною постановою суд безпідставно, виключно на припущеннях, внаслідок упередженого ставлення до вивчення обставин справи, без належної оцінки діям співробітників поліції та самого ОСОБА_1 , постановив необґрунтоване рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що в діях ОСОБА_1 є склад інкримінованого правопорушення. Судом не надано належної оцінки поясненням ОСОБА_1 , який не оспорюючи факту вживання алкогольних напоїв наполягав на тому, що не керував транспортним засобом на момент звернення до нього працівників поліції, а очікував у ньому на племінника, який повинен був сісти за кермо автомобіля. Разом з цим, захисник звертав увагу на провокативність дій працівників поліції, які підійшовши до транспортного засобу з вимкнутим двигуном, вказавши на неправильність паркування, попросили ОСОБА_1 усунути зазначене, та від'їхати на декілька метрів, що останній і виконав, розцінюючи таку вимогу обов'язковою до виконання.
Заслухавши ОСОБА_1 і його захисника Пацалюка Р.В., які в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджена наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення ААБ № 282861від 10.08.2021 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Велась відео фіксація обставин події.
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого відповідний огляд не проводився у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на ім'я ОСОБА_1 , який не проведено у зв'язку із відмовою останнього.
Долученим до матеріалів справи відеозаписом беззаперечно підтверджений факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, його зміст є достатнім та узгоджується з іншими доказами у справі.
Крім того, обставини події відображеної у протоколі про адміністративне правопорушення ААБ №282861 від 10.08.2021 року підтверджуються і змістом рапорту поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП Андрейчева М.В. та його особистими поясненнями, наданими суду першої інстанції.
Зазначені доказі районним судом досліджені, оцінені у їх сукупності. Прийняте рішення, на переконання апеляційного суду, відповідає фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 фактично не оспорював факту своє відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Проте вказав, що на момент звернення до нього працівників поліції він не керував автомобілем.
Посилання сторони захисту на те, що прийняте судом рішення є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи апеляційний суд сприймає критично, адже суд дослідив та проаналізував всі матеріали справи без виключення, з метою повного встановлення обставин події допитав всіх її учасників та оцінив всі докази у сукупності.
Твердження захисника про упереджене ставлення до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції апеляційним судом сприймається як спробу захисника сформувати у суду хибні висновки щодо фактичних обставин правопорушення, адже реальних та достатніх доказів такої упередженості з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 захисником не надано.
Пояснення свідка сторони захисту ОСОБА_2 , на які посилається захисник, районним судом сприйняті безпосередньо, оцінені у сукупності з іншими доказами у справі, а тому твердження апелянта з цього приводу не заслуговують на окрему увагу.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, посилання захисника на недопустимість сприйняття пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є неспроможними.
Суд наділений правом оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З приводу заперечень факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд зазначає наступне.
Зі змісту долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що на момент звернення працівника патрульної поліції до ОСОБА_1 останній перебував за кермом, тобто, на місці водія транспортного засобу, інших осіб в салоні автомобіля не було. ОСОБА_1 , як водію автомобіля «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було повідомлено про порушення правил паркування, що ним особисто було усунено шляхом керування транспортним засобом, його паркуванням у визначений ПДР спосіб. Так, ОСОБА_1 не зазначаючи про наявність будь-яких підстав чи умов, які б виключали можливість його самостійного керування транспортним засобом, виконав функцію водія транспортного засобу, змінивши місце розташування автомобіля.
Посилання захисника про те, що такі дії працівників поліції мали провокативний характер є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу апеляційного суду. ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення власних дій, розуміючи, що він, перебуваючи у нетверезому стані, не має права керувати транспортним засобом мав би повідомити працівникам поліції про неможливість самостійно усунути допущенні порушення ПДР, чого ним зроблено не було. На момент висунення вимоги поліцейським переставити автомобіль, у останнього були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння. Самостійно ОСОБА_1 про свій стан поліцейського перед початком керуванням автомобілем не попереджав.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушень порядку Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015року №1452/735 а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматизованому режимі затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015року №1395.
Так, згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015року №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Отже, доводи апеляційної скарги не є спроможними та не здатні спростувати висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, повинен був виконати вимогу працівника патрульної поліції та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
У зв'язку з наведеним відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Пацалюка Радислава Володимировича залишити без задоволення.
Постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 331/4609/21