Рішення
Іменем України
15 грудня 2021 року місто Чернігів
Справа №750/10968/21
Провадження №2/751/1820/21
в складі: головуючого - судді Ченцової С. М.
секретаря судового засідання Мірошник В. П.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Державна казначейська служби України
відповідач Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок протиправної бездіяльності і тривалим невиконанням судового рішення -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання того, що протиправна бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, встановлена у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року поза межами розумного строку невиконання судового рішення призвело до моральної шкоди у розмірі 70000 гривень, а також стягнення з Державного бюджету України у відшкодування моральної шкоди 70000 гривень шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку за реквізитами, доданими до позовної заяви.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що тривалим невиконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року (справа №620/2967/20) посадовими особами Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради позивачеві завдано моральної шкоди в розмірі 70 000 грн, яка полягає у душевних стражданнях яких він зазнав протягом тривалого часу, що привели до погіршення стану його здоров'я. Позивач зазначає, що втратив звичайний спосіб життя у зв'язку з необхідністю вивчення нормативно-правових актів, поїздками до суду, до Відповідача, пошти, зібранням документів необхідних для захищення його права в суді, тим самим було обмежено його спілкування з сім'єю, постійно відчуває негативні переживання, крім того він відчуває свою відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, має знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Завдана моральна шкода, полягає у душевних стражданнях, приниженні честі та гідності військовослужбовця з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист свого порушеного права, від вище вказаного зростає напруга та дратівливість у сім'ї, колі його оточення, робочому колективі.
01.12.2021 року на адресу суду надійшов відзив Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на позовну заяву, з додатками в якому відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову.
Заперечення обґрунтовано тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № №620/2967/20 позов ОСОБА_1 до Департаменту про визнання дій протиправними та стягнення коштів задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність дії Департаменту щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язано нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Однак, визнання дій/рішень/бездіяльності відповідача протиправними ще не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди та про відсутність обов'язку позивача її доводити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року справа № 620/2867/20 стосується стягнення недоотриманих коштів на користь позивача та ніяким чином не стосується питання наявності чи відсутності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Відповідач зазначає, що з метою недопущення порушень бюджетного законодавства протягом 2020 року щорічна разова грошова допомога до 5 травня учасникам бойових дій, у тому числі і позивачу, виплачувалась Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (яке відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 25 червня 2020 року № 54/УІІ-13 «Про припинення управлінь праці та соціального захисту населення шляхом реорганізації» 18 грудня 2020 року припинено шляхом реорганізації через приєднання до Департаменту) у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Відповідно до пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», проводило Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляли їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України.
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховували кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання), - учасникам бойових дій у розмірі 1390,00 грн.
Відповідно до вищезазначеної постанови КМУ та згідно списку осіб, які мають право на одержання разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», наданого військовою частиною НОМЕР_1 , разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році була перерахована ОСОБА_2 24.09.2020 року в розмірі 1390 грн. 00 коп. на спеціальний рахунок військової частини НОМЕР_2 .
Управління не мало повноважень здійснювати нарахування зазначеної допомоги, визначення розміру цієї допомоги та виплату цієї допомоги, Управління здійснювало лише перерахування коштів у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України у своїй постанові та головним розпорядником коштів - Міністерством соціальної політики України у паспорті відповідної бюджетної програми на 2020 рік, який затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 17 березня 2020 року № 216, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-яких змін до вказаної бюджетної програми щодо розміру даної допомоги з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) та відповідного збільшення розміру бюджетних асигнувань не було.
Таким чином, в Управлінні була відсутня реальна (фінансова) можливість виплати зазначеної допомоги у іншому розмірі, ніж передбачено вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України та бюджетною програмою за КПКВК 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною».
Будь-які дії/рішення Управління/Департаменту не були спрямовані на завдання позивачу будь-якої шкоди (майнової чи моральної). Такі дії/рішення Управління/Департаменту були об'єктивними та відповідали реальним фінансовим можливостям.
З метою виконання органами соціального захисту населення судових рішень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та інших постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року (чинна з 31 серпня 2021 року) № 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році (далі - Порядок), який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду» для забезпечення виконання рішень суду такими боржниками: Мінсоцполітики, Нацсоцслужба та її територіальні органи, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри з нарахування та здійснення соціальних виплат), визначені судом боржниками у виконанні рішення суду.
Виплата допомоги у вищезазначеній справі була здійснена Департаментом у порядку черговості, яка визначена п. 7 Порядку та 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 було перераховано частину грошової допомоги у розмірі 6800 грирень через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04.10.2021 року матеріали цивільної справи передано до Новозаводського районного суду міста Чернігова
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16.11.2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджує посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 від 27.01.2016 року (а.с.11).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язано нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (а.с.15-17).
Пунктом 1 рішення Чернігівського міської ради від 25.06.2020 року №54/VII-13 припинено шляхом реорганізації Управління праці та соціального захисту Деснянської районної у місті Чернігові раді та Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради через їх приєднання до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року набрало законної сили 18.03.2021 року .
Однак відповідач Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради у добровільному порядку рішення не виконав.
07.05.2021 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) було прийнято заяву позивача та відкрито виконавче провадження ВП № 65342425.
Відповідно до листа Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 21.07.2021 року №04-30/11175 Департаментом на виконання рішення суду добровільно здійснило позивачу перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, ще до відкриття виконавчого провадження. Однак, Департамент не мав можливості виконати рішення суду у частині зобов'язання виплатити стягувачу зазначену допомогу у зв'язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян у Державному бюджеті на 2021 рік не передбачені, видатки на зазначенi цiлi не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у ввідповідних паспортах бюджетних програм, а відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетнi зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Крім того, Міністерство у справах ветеранів України листом від 27 травня 2021 року № 5438/02/09.1-21 також підтвердило відсутність видатків на такі потреби за КПКВК 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною» тa звернення Міністерства соціальної політики України до Міністерства фінансів України щодо збільшення обсягу видатків за вказаним КПКВК і щодо розроблення нової бюджетної програми «Забезпечення виконання рішень суду» для органів соцiального захисту населення. Тобто, інформація щодо відсутності бюджетних призначень (асигнувань) для органів соціального захисту населення на виконання судових рішень щодо вказаноi вище допомоги підтверджена вищестоящим органом, який бере участь у вирішенні питання фінансового забезпечення виконання зазначених судових рішень.
30.09.2021 року Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року у порядку черговості, яка визначена п. 7 Порядку позивачу було перераховано частину грошової допомоги у розмірі 6800 гривень через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173,1174 ЦК України.
Згідно із ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.
За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40).
Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
ЄСПЛ також зазначив, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50).
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення презумується.
Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Згідно із ч.1 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування», шкода, яка заподіяна фізичним особам в результаті бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Місцеві ради (органи місцевого самоврядування) мають статус органів, які реалізують надані державою функції і повноваження у сфері управління. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.172 ЦК України).
Тобто, у разі завдання шкоди органом місцевого самоврядування, саме цей орган і повинен відшкодувати шкоду особі. Окрім того, відповідно до ст.176 ЦК України держава не відповідає за зобов'язаннями територіальних громад.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 459/274/17 (провадження № 61-25576сво18).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Беручи до уваги той факт, що Департамент на виконання рішення суду добровільно здійснив позивачу перерахунок щорічної грошової допомоги; Департаментом 30.09.2021 року, тобто на дату подачі позову, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року, у порядку черговості, яка визначена п. 7 Порядку позивачу було перераховано частину грошової допомоги у розмірі 6800 гривень через АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; Департамент не є державним органом, правових підстав для стягнення моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку відповідних коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку суд не вбачає.
Керуючись статей 2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд
Вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок протиправної бездіяльності і тривалим невиконанням судового рішення - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
позивач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
відповідачі: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 19, код ЄДРПОУ 43649464)
Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646)
Суддя С. М. Ченцова