Справа № 161/11494/21
Провадження № 2/161/3184/21
21 грудня 2021 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/11494/21 за позовною заявою адвоката Місюка Руслана Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління внутрішніх справ України у Волинській області про скасування арешту нерухомого майна,
Адвокат Місюк Руслан Петрович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Управління внутрішніх справ України у Волинській області про скасування арешту нерухомого майна. Просить суд скасувати арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 10064844), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який накладений на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СВ УБОЗ у Волинській області Корець В.П. від 29 червня 2010 року про порушення кримінальної справи № 30-040-09 та стягнути судовий збір з підстав, викладених в позовній заяві.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився 4 (чотири) рази поспіль, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляв, подав до суду відзив та заяву про розгляд справи у його відсутності. Заявлений позов не визнав з підстав, викладених у відзиві.
Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ УБОЗ у Волинській області Корець В.П. від 29 червня 2010 року було порушено кримінальну справу відносно, зокрема, ОСОБА_1 , яка є позивачем по справі. Порушену кримінальну справу прийнято до провадження старшого слідчого в ОВС СВ УБОЗ у Волинській області Корець В.П. та об'єднано з кримінальною справою № 30-040-09 (а.с. 10).
22 липня 2010 року реєстратором Волинської філії ДП «Інформаційний центр» МЮУ до державних реєстрів внесено запис про обтяження, а саме: арешт всього нерухомого майна (об'єкт оскарження: невизначене майно) власником якого є ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 10064844. Підстава обтяження - постанова про порушення кримінальної справи № 30-040-09 від 29 червня 2010 року (а.с. 13). Станом на день звернення позивача до суду, вказаний арешт є чинним та нескасованим.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року по справі № 1П-894/2010, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 12.12.2008 року. Провадження у справі закрито (а.с. 12). При цьому, питання щодо скасування арешту нерухомого майна ОСОБА_1 не вирішувалось.
Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Зазначена норма узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Досудове розслідування та судовий розгляд в рамках кримінальної справи № 30-040-09 відбувався за нормами КПК України 1960 року.
Проте, положеннями КПК України 1960 року передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.06.2021 року, обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 є чинним (а.с. 13).
Відповідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Нормами ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зі змісту правового висновку, сформульованого Верховним Судом, в постанові від 15.05.2019 року (справа № 372/2904/17-ц) слідує, що із припиненням кримінальної справи, арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Арешт майна у такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обтяження права особи користуватися належним їй майном. Тому, вимоги про звільнення майна з-під арешту виступають способом захисту права власності (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Така, правова позиція відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 15.05.2019 року у справі № 372/2904/17-ц та Верховним Судом України у Постанові від 15.05.2013 року № 6-26 цс13.
Суд звертає особливу увагу, що разом із закриттям кримінального провадження втрачається легітимна мета арешту майна, як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.
Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, а заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення, адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали, причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.
З огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження, з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі, як захід забезпечення кримінального провадження неправомірно обмежує право користуватися належним позивачу нерухомим майном.
А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному об'ємі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, в сумі - 908,00 гривень.
Керуючись ст.. 41 Конституції України, ст. 321, 391 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву адвоката Місюка Руслана Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління внутрішніх справ України у Волинській області про скасування арешту нерухомого майна - задовольнити повністю.
Скасувати арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 10064844), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СВ УБОЗ у Волинській області Корець В.П. від 29 червня 2010 року про порушення кримінальної справи № 30-040-09.
Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління внутрішніх справ України у Волинській області, юридична адреса м. Луцьк, вулиця Винниченка, 11, Волинської області, ЄДРПОУ 08592112 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Ковтуненко