Справа № 161/13914/21
Провадження № 2/161/3618/21
24 грудня 2021 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судових засідань - Денисюка І.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Матвіюк Н. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції у Волинській області Національної поліції України до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області, про повернення безпідставно набутих коштів -
Представник позивача Департаменту патрульної поліції у Волинській області Національної поліції України Літвак О. І. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області, про повернення безпідставно набутих коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 11 травня 2018 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції. Вважаючи своє звільнення незаконним, відповідач звернувся в суд з позовом про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на його посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національно поліції України (за участю третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції у Волинській області) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу задоволено частково. Вказаним рішенням, зокрема ухвалено:
-визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №644 від 11 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_2 ;
-визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №558 о/с від 12 червня 2018 року «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_2 ;
-поновити ОСОБА_2 на посаді начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, з 13 червня 2018 року;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 106 427 гривень 97 копійок, з вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
На виконання вказаного рішення апеляційного суду Департамент патрульної поліції наказом від 23 січня 2019 року №54о/с «По особовому складу» поновив ОСОБА_2 на посаді начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 13 червня 2018 року та виплатив йому 107 777,90 гривень середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №144 о/с «По особовому складу» від 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», за власним бажанням. 26 березня 2019 року ОСОБА_2 виплачено 127 061,47 гривень одноразової грошової допомоги при звільненні.
Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року залишено в силі.
Таким чином, кошти в розмірі 107 777,90 гривень та 127 061,47 гривень були виплачені ОСОБА_2 на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано.
Крім того, на переконання позивача, Восьмий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи рішення від 17 січня 2019 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі, допустив рахункову помилку при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, взявши в розрахунок неправильну кількість днів вимушеного прогулу.
Відтак, перераховані на користь відповідача кошти в загальному розмірі 234 839,37 гривень підлягають поверненню Департаменту патрульної поліції, як безпідставно набуті, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту патрульної поліції 234 839,37 гривень та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням постанови Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі №0340/1334/18.
Ухвалою судді від 27 серпня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
14 вересня 2021 року від представника третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на адресу суду надійшли письмові пояснення. Висловлюючи свою позицію, представник третьої особи зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області 01 березня 2019 року ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Постанова Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі №0340/1334/18 не впливає на право ОСОБА_2 на отримання пенсії за вислугою років.
У своєму відзиві на позов представник відповідача адвокат Матвіюк Н. Р. зазначає про безпідставність вимог позивача з огляду на таке. Кошти, набуті на підставі скасованого пізніше рішення суду про стягнення заробітної плати, не підлягають поверненню як безпідставно набуте майно, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. При розгляді справи № 0340/1334/18 судами не встановлено факту несумлінного отримання відповідачем коштів, а також наявності рахункової помилки, повідомлення відповідачем завідомо неправдивих відомостей чи подання підроблених документів. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року постановлено відмовити Департаменту патрульної поліції в задоволенні заяви про поворот виконання рішення. З врахуванням наведеного представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, які зазначені в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просить в його задоволенні відмовити за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Суд встановив, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національно поліції України (за участю третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції у Волинській області) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу задоволено частково. Вказаним рішенням, зокрема, ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №644 від 11 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №558 о/с від 12 червня 2018 року «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_2 ;
- поновити ОСОБА_2 на посаді начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, з 13 червня 2018 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 106 427 гривень 97 копійок, з вирахуванням податків та обов'язкових платежів (а. с. 7-10).
Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дня її прийняття та відповідно була виконана Департаментом патрульної поліції Національної поліції України.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України видано наказ №54 о/с від 23 січня 2019 року, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції з 13 червня 2018 року та вирішено виплатити ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 008,90 гривень.
З копії відповіді начальника УФЗБО головного бухгалтера В. Можейко від 05 листопада 2020 року встановлено, що відповідно до платіжних доручень від 01 березня 2019 року №1304, 1306, 1307, 1286 ОСОБА_2 перераховано 107 777,90 гривень (за вирахуванням податків та зборів у розмірі 1 641,28 гривень), з яких 106 427,97 гривень - сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та 2 991,21 гривень - грошова компенсація невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки (а. с. 11). Крім того, платіжним дорученням від 26 березня 2019 року №1709 підтверджується, що ОСОБА_2 перераховано 127 061, 47 гривень одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с. 11)
Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року залишено в силі.
Звертаючись до суд з цим позовом, позивач вказує, що оскільки постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, на підставі якої Департамент патрульної поліції Національної поліції України був змушений виплатити відповідачу кошти, в подальшому була скасована, то правова підстава для виплати таких коштів відпала. Враховуючи, що зазначені кошти вже виплачені відповідачу, то вони підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами права.
На думку суду, виплата коштів на виконання рішення суду не є видом позадоговірних зобов'язань, а тому спірні правовідносини в частині вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за рішенням суду в розмірі 107 777,90 гривень не регулюються ст. ст. 1212, 1215 ЦК України.
Правовідносини щодо повернення коштів в зв'язку зі скасуванням виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, врегульовані ч. 1 ст. 239 КЗпП України, відповідно до якої у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Питання повернення сторін у первісний стан, що передував виконанню судового рішення через скасування правової підстави такого виконання, має вирішуватись за спеціальною нормою в порядку повороту виконання рішення суду.
Встановлено, що Департамент патрульної поліції у Волинській області Національної поліції України звертався до суду із заявою про поворот виконання рішення. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року в задоволенні заяви Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про поворот виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №0340/1334/18, відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд встановив, що ОСОБА_2 не повідомляв суду неправдиві відомості та не надавав підроблені документи, а тому підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення немає. Також суд встановив і відсутність рахункової помилки при виплаті ОСОБА_2 коштів на виконання рішення суду.
Ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року з питань повороту виконання судового рішення Департаментом патрульної поліції у Волинській області Національної поліції України не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, оскільки правовідносини, що склались між сторонами у справі випливають з трудового законодавства та судом не встановлено, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №0340/1334/18 обґрунтована на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях відповідача, доказів про набуття ОСОБА_2 спірних коштів у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення виплачених ОСОБА_2 коштів в розмірі 107 777,90 гривень на підставі ст. 1212 ЦК України.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 127 061,47 гривень виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає таке.
У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі за № 753/15556/15-ц.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правиларифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Доказів про набуття відповідачем 127 061,47 гривень виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у результаті рахункової помилки позивача чи недобросовісності з боку набувача матеріали справи не містять, на такі обставини сторони не посилаються.
Також суд зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачена відповідачу Департаментом патрульної поліції у Волинській області добровільно. Вказана грошова допомога не була присуджена до стягнення на користь відповідача постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №0340/1334/18, а нарахована та виплачена відповідачу в зв'язку з його звільненням відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції у Волинській області №144 о/с від 27 лютого 2019 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення виплачених відповідачу коштів одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі вимог статті 1212 ЦК України, оскільки, незважаючи на скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №0340/1334/18, в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії суд зазначає таке.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Подібний за змістом висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Звертаючись до суду з цим позовом, Департамент патрульної поліції у Волинській області не аргументує, яким чином наразі визначений розмір пенсії відповідача порушує його права та яким чином обраний ним спосіб захисту (зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії) зможе забезпечити поновлення його порушеного права.
Також суд звертає увагу, що формулювання позовної вимоги безпосередньо впливає на визначення суб'єктного складу сторін в справі, в тому числі, відповідача. Заявляючи вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області вчинити певні дії, позивач не залучає Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області до участі в справі в якості відповідача, а надає йому процесуального статусу третьої особи. Однак, в цивільному процесі прерогатива визначення відповідача у справі належить виключно позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області вчинити певні дії, оскільки суд не вбачає порушення прав позивача внаслідок нарахування та виплати пенсії відповідачу.
Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що такі витрати на підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача, якому відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Департаменту патрульної поліції у Волинській області Національної поліції України до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області, про повернення безпідставно набутих коштів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Департамент патрульної поліції у Волинській області Національної поліції України ( місце знаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048);
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області (адреса місцезнаходження: вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, код в ЄДРПОУ 13358826).
Дата складання повного тексту рішення 30 грудня 2021 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т. М. Філюк