29.12.21
22-ц/812/2308/21
Єдиний унікальний номер чудової справи: 490/2561/21
Номер провадження: 22-ц/812/2308/21 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
29 грудня 2021 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Крамаренко Т.В.,
суддів: Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
за участю: представника позивачки - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 , подану в її інтересах адвокатом Труба Клавдією Борисівною
на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року, постановлену під головуванням судді Саламатіна О.В., в приміщенні цього ж суду, за заявою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», державного реєстратора Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Геннадія Йосиповича, державного реєстратора Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Наталії Степанівни за участю третіх осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень та записів державних реєстраторів,-
У квітні 2021 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Г.Й. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56598918 від 12 лютого 2021 року та відповідний запис про іпотеку: 40534904 та рішення державного реєстратора Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С. про державну реєстрацію права власності, індексний номер: 57220089 від 22 березня 2021 року та відповідний запис №41108072 про право власності на 830/1000 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Олком-Лізинг».
15 листопада 2021 року адвокат Труба К.Б. діючи в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 749402242101), яка на даний момент належить на праві власності ТОВ «Олком-Лізинг», код ЄДРПОУ 40001502. Також просила заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів та комунальних підприємств (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також іншим нотаріусам та будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та мають відповідні повноваження щодо реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме 505/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих у підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 749402242101), зокрема, заборонити вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі до бази даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) будь-які заяви (будь-які записи за заявами), про вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме 505/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих у підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 749402242101).
В обґрунтування заяви представник позивачки, зазначала, що згідно оскаржуваного рішення та запису державний реєстратор Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С. від 22 березня 2021 року внесла реєстрацію права власності на 830/1000 частин вказаних вище нежитлових приміщень за ТОВ «Олком-Лізинг». При цьому, ніяких підстав для реєстрації права власності саме на частку 830/1000 у відповідачів не було.
Між тим, ОСОБА_4 є власником 495/1000 часток у праві власності на нежитлові приміщення загальною площею 646,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 14 жовтня 2015 року, інша частина - 505/1000 належить чоловікові позивачки - ОСОБА_5 .
Позивачка ніколи не мала ніяких зобов'язань перед ТОВ «Олком-Лізинг» або особами, у яких вони придбали право вимоги. Жодних вимог від них не отримувала. Кредитних та іпотечних договорів з ТОВ «Олком-Лізинг» не укладала, в іпотеку свою частку не передавала, а відтак на її думку належна їй частка з нерухомості вибула з власності поза її волею.
На теперішній час право власності на частку майна зареєстровано за відповідачем ТОВ «Олком-Лізинг», яке може розпорядитись нею, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Так, з моменту прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора відбулась низка подій, які дають підстави вважати, що ТОВ «Олком-Лізинг» може вчинити дії, які зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Зокрема, ОСОБА_6 та Галині стали дзвонити представники ТОВ «Олком-Лізинг» погрожували, пропонували гроші за підписання договору про поділ нерухомого майна, а саме з приводу підпису нотаріальних документів відносно виділу часток нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
07 вересня 2021 року відбулись обшуки за місцем проживання ОСОБА_7 та їх нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Ці обшуки проводились з метою відшукування документів, які вже були у розпорядженні слідчих. Невдовзі після їх проведення, представники ТОВ «Олком-Лізинг» знову дзвонили ОСОБА_7 та питали чи хочуть вони і надалі таких неприємностей. Тобто всі ці події відбуваються з метою залякування позивача. Представниками ТОВ «Олком-Лізинг» вчиняється моральний та психологічний тиск на Кукуровських, висловлюються погрози щодо створення нестерпних умов проживання для позивачки та членів її сім'ї. З цього приводу позивачка зверталась до правоохоронних органів та в Офіс Президента України.
За заявою ОСОБА_5 було зареєстровано кримінальне провадження № 12021152020000303 про вчинені кримінальні правопорушення, які полягають у незаконних діях державних реєстраторів Миколаївської області виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагар Г.І., Баштанської районної державної адміністрації Білик Н.С., та в спробах рейдерського захоплення ТОВ «Олком-Лізинг» нерухомого майна по АДРЕСА_1 .
В рамках цього провадження 12 травня 2021 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/2549/21 було винесено ухвалу про накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі якого 18 травня 2021 року державний реєстратор Чекановський С.І. здійснив державну реєстрацію вказаного судового рішення.
04 червня 2021 року за вих. № 213/1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №21717-33-21 від 09 червня 2021 року, адвокат Крижовий Д.В. в інтересах ТОВ «Олком-Лізинг» подав скаргу до Міністерства юстиції щодо вказаної державної реєстрації обтяження. На 05 жовтня 2021 року був призначений розгляд цієї скарги, до теперішнього часу висновки за цією скаргою не оприлюднені.
Представниця позивачки зазначає, що дії ТОВ «Олком-Лізинг» свідчать про те, що вживаються заходи для реалізації предмету спору, а тому існує обґрунтований ризик того, що відповідач ТОВ «Олком-Лізинг» може будь-яким чином розпорядитись вищевказаним нерухомим майном шляхом його відчуження та суттєво порушити права позивачки на користування майном в ході всього розгляду даної справи.
Предметом позовної заяви є визнання незаконними та скасування рішень та відповідний запис про нього державного реєстратора Баштанської державної районної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С. від 22 березня 2021 року про реєстрацію права власності на 830/1000 частин нежитлових приміщень за ТОВ «Олком-Лізинг». При цьому попереднім власником нерухомого майна, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження була позивачка ОСОБА_4 тому, вважається пов'язаним предмет спору з заходами забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що вимога заявниці накласти арешт на 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, що в свою чергу, унеможливлює забезпечення позову, саме у той спосіб, про який просить заявниця, оскільки як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_4 є власницею 84/1000 частки приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1 , а ТОВ «Олком-Лізинг» є власником 830/1000 частин приміщення, яке розташоване за вказаною адресою. Крім того, заявницею необґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову щодо 505/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих у підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, яка стверджує що є власницею іншого майна, а саме 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_4 - адвокат Труба К.Б. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, та яка прийнята з порушенням норм процесуального права, просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обставини викладені у позові та заяві про забезпечення позову у сукупності як і кожна окрема дають обґрунтовані підстави вважати, що відсутність забезпечення позову в майбутньому може утруднити виконання рішення суду у разі його задоволення або взагалі зробити неможливим його виконання. Вважається пов'язаним предмет позову з заходами забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 та оголошення заборони на їх відчуження, заборони державним реєстратором, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити будь-які відомстві до єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Олком-Лізинг», адвокат Крижовий Д.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду не в повній мірі відповідає.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2, 4, яких передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
У справі, яка переглядається, представник позивачки просила про накладення арешту на 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 749402242101), які на даний момент належать на праві власності ТОВ «Олком-Лізинг», код ЄДРПОУ 40001502.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 14 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 на праві власності належало 495/1000 часток на нежитлові приміщення загальною площею 646,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . інша частина - 505/1000 належить чоловікові позивачки - ОСОБА_5 (т.1 а.с.7-8, 9-14).
В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_8 14 жовтня 2015 року було укладено договір іпотеки предметом якого є 495/1000 часток на нежитлові приміщення загальною площею 646,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с. 9-14)
12 лютого 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Г.Й. вчинено запис про іпотеку №40534904 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56598918 від 12 лютого 2021 року. Згідно цього рішення іпотекодержателем нежитлових приміщень кафе загальною площею 510,60 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 стало ТОВ «Олком-Лізинг» на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави серія та номер 1262 виданого 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайка І.Г.
22 березня 2021 року державним реєстратором Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 57220089 та вчинено запис про реєстрацію права власності ТОВ «Олком-Лізинг» на 830/1000 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 646,5 кв.м. (т. 1 а.с. 172-175).
Посилаючись на незаконність вказаних рішень та записів про іпотеку та права власності за ТОВ «Олком-Лізинг» представник позивачки звернулася до суду з даним позовом.
Таким чином, між сторонами виник спір стосовно правомірності позбавлення ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, а саме 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись з заявою про забезпечення позову, представник позивачки обґрунтовувала можливістю розпорядження ТОВ «Олком-Лізинг» нежитловими приміщеннями, розташованих по АДРЕСА_1 , право власності на які на даний час зареєстровано за відповідачем.
Згідно змісту позовних вимог, заявлених ОСОБА_4 , предметом спору у даній справі є визнання незаконною державну реєстрацію права власності на належне нерухоме майно за іншою особою, тобто зі змісту позовної заяви вбачається наявність спору між сторонами щодо законності вчинення відповідних реєстраційних дій щодо переходу права власності на майно.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Оскільки у цій справі позивачка звернулася до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що відповідачем проведено реєстрацію права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 за собою, а позивачка оскаржує таку перереєстрацію у судовому порядку шляхом подання позову про визнання дій державного реєстратора незаконними та скасування державної реєстрації, через те, що вважає, що таку реєстрацію права власності здійснено з порушенням норм чинного законодавства, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані приміщення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачки (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулася до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізовано спірні приміщення, то позивачка не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення її порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Отже, колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 495/1000 часток нежитлових приміщень розташованих в підвалі та на першому поверсі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 щодо реєстрації права власності на які виник цей спір є ефективним способом забезпечення позову, а відтак висновок суду про відмову у задоволенні цих вимог є помилковим.
За таких обставин, ухвала суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині вирішення вимог про накладення арешту на 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судовеого рішення про задоволення цих вимог.
Крім того, представник позивачки у своїй заяві про забезпечення позову також просила заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів та комунальних підприємств (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також іншим нотаріусам та будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та мають відповідні повноваження щодо реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме 505/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих у підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 749402242101), зокрема, заборонити вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі до бази даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) будь-які заяви (будь-які записи за заявами), про вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме 505/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих у підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 749402242101).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог, з огляду на те, що 505/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих у підвалі та на першому поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на праві власності належали та належать іншим особам, а відтак у зв'язку з чим останньою не доведено ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану в її інтересах адвокатом Труба Клавдією Борисівною задовольнити частково.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року в частині вирішення вимог про накладення арешту на 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове судове рішення.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 495/1000 часток нежитлових приміщень, розташованих в підвалі та на першому поверсі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 749408848101), які на даний момент належать на праві власності ТОВ «Олком-Лізинг» (код ЄДРПОУ 40001502).
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: Т.З. Бондаренко
В.І. Темнікова
Повний текст постанови складено 30 грудня 2021 року.