Справа № 308/16944/21
15 грудня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019070170000972 від 10.08.2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України
Під час досудового розслідування встановлено, що 09.08.2019 року близько опівночі ОСОБА_3 перебуваючи на території Еко-СПА курорту «Богольвар», що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Анталовці, вул. Миру,17а , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечений характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з громадянкою ОСОБА_4 , вкусив останню один раз в область лівого плеча, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 253 від 05.09.2019 року на момент судово-медичного обстеження на тілі громадянки ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця на шкірних покровах лівого плеча в середній третині по зовнішньо-боковій поверхні.
Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупи тупогранних предметів по механізму стискання, якими могли бути зуби сторонньої людини.
Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4 вкладаються в час події, яка мала місце 08.08.2019 року.
Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я строком до 6 днів і по цій ознаці згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної втрати працездатності.
Виключена можливість, що вищевказані тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4 могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування та не оспорюються учасниками судового провадження.
Разом із обвинувальним актом до суду подано заяву від 09.12.2021 року щодо визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складену в присутності захисника.
Згідно зазначеної заяви судом встановлено, що відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 в присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 , роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, після чого ОСОБА_3 , у заяві складеній 09.12.2021 року у присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 , підтвердив роз'яснення йому вказаних положень законодавства та надав добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Також у вказаній заяві ОСОБА_3 , складеній у присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 , підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Крім того, до суду з обвинувальним актом направлено заяву потерпілої ОСОБА_4 від 09.12.2021 року, у якій потерпіла зазначила, що згідна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, їй роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також обмеження щодо права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст. 302 КПК України.
В обвинувальному акті прокурором зазначено клопотання, в якому він просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , складену у присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, при обставинах, встановлених органом досудового розслідування та викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
При призначенні ОСОБА_3 виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та фтизіатра не перебуває.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд враховуючи, що вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, обвинуваченому слід призначити покарання у виді 80 годин громадських робіт.
Суд уважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Статтею 49 КК встановлено, зокрема, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.2 ст. 12 КК кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 125 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, оскільки передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Як встановлено згідно обвинувального акту в ході розгляду кримінального провадження, кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 125 КК України вчинено ОСОБА_3 - 09.08.2019 року.
Даних про те, що ОСОБА_3 після вчинення 09.08.2019 року кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України вчинив новий злочин або ухилився від органу досудового розслідування або суду не встановлено.
Як убачається з ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2021 року у справі № 308/11329/19, кримінальне провадження №12019070170000972 від 10.08.2019 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України перебувало на розгляді Ужгородського міськрайонного суду та відповідно до вищезазначеної ухвали суду, у зв'язку з набуттям чинності Законом України №2617-VIII від 22.11.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо прощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 03.12.2019 року № 321-ІХ, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019070170000972 від 10.08.2019 року було повернуто прокурору на підставі п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року, для його внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
Після виконання вимог ухвали суду від 24.11.2021 року у справі № 308/11329/19 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019070170000972 від 10.08.2019 року надійшов на розгляд Ужгородського міськрайонного суду 10.12.2021 року.
Таким чином станом на час розгляду обвинувального акту закінчилися строки давності, передбачені п.1 ч.1 ст. 49 КК України.
За змістом рекомендацій, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від.23.12.2005 року, закрити кримінальну справу з нереабілітуючих підстав, зокрема у зв'язку із закінченням строків давності, можливо лише за згодою особи, притягнутої до кримінальної відповідальності..
Згідно з ч.5 ст.74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.
Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України, зокрема у випадку, якщо особа не звернулася до суду із відповідним клопотанням . Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та частини 5 статті 74 вказаного Кодексу.
Оскільки, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник не звернулися до суду із клопотанням про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальний проступок вчинений у 09.08.2019 році, то обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного судом покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначивши покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного за ч.1 ст.125 КК України покарання, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст. 382 КПК України, копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_1