Справа № 297/2862/21
22 грудня 2021 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М. , за участю секретаря судового засідання Мартинишин О.О., представника позивача за дорученням Борто Г.Ю., відповідача ОСОБА_1 , його захисника Біланинець І.І., перекладача Пушенко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом БЕРЕГІВСЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДМС) до ОСОБА_1 про примусове видворення,
Позивач Берегівський РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ГУДМС В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України такого.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що 01.09.2021 року в ході проведення цільових профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері працівниками БЕРЕГІВСЬКОГО РВ ГУ ДМС УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ на території м. Берегове, Закарпатської області було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , з документом, що посвідчує особу, а саме паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 виданим 12.03.2010 року, який перебував з порушенням правил перебування іноземців на території України, а саме з перевищенням дозволеного терміну перебування та без документів на право проживання в Україні.
Згідно наявного паспорта громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Казьмінськоє, Кочубеєвського району, Ставропольського краю, Російської Федерації.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 пояснень, він 19.03.2010 року приїхав в Україну з паспортом № НОМЕР_1 виданим 12.03.2010 року та з того часу проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До підрозділів міграційної служби із заявою про продовження терміну перебування в Україні або оформлення інших документів для законного перебування на території України ОСОБА_1 не звертався, тому що нібито не знав про порядок і обов'язковість продовження терміну перебування, та про максимальний строк перебування іноземців в Україні, а також що не мав достатньо коштів для поїздки в Російську Федерацію.
За порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме встановленого факту перебування іноземця на території України понад встановленого терміну (перевищення терміну складає 10 років і 6 місяців), 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Винесеною постановою про накладення адміністративного стягнення на порушника накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень 00 копійок, який він не сплатив.
На підставі викладеного вище та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положення статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 01.09.2021 року начальником Берегівського РВ ГУДМС України в Закарпатській області Безрученко В.В. відносно вказаного іноземця прийнято рішення про примусове повернення за межі України роз'яснено йому про зобов'язання покинути територію України у строк до 10.09.2021 року.
Однак, у вказаний термін ОСОБА_1 територію України не покинув, про що свідчить відсутність відповідних відміток про перетин державного кордону України в його паспорті громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 виданим 12.03.2010 року та в паспорті громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданим 03.06.2021 року Генеральним консульством Росії у м. Львів. Даний факт також підтверджено витягом з ІП «Аркан ЦП ДСК», згідно якого ОСОБА_1 станом на 09.11.2021 року територію України не покинув. Крім того, такі дії свідчать про свідоме ухилення його від виконання рішення про примусове повернення за межі України.
Станом на 11.11.2021 року вказане рішення відповідачем не виконано, а відтак іноземець підлягає примусовому видворенню з території України.
Представник позивача Борто Г.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.
Захисник Біланинець І.І. в судовому засіданні вважав позов необґрунтованим, який не підлягає задоволенню з огляду на те, що ОСОБА_1 до 2010 року проживав в України, має шість дітей, дружину, працівники служби не виконали вимоги щодо належного роз'яснення його прав та обов'язків.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні погодився з позицією свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
15 листопада 2021 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області було відкрито позовне провадження у терміновій справі за адміністративним позовом БЕРЕГІВСЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДМС) до ОСОБА_1 про примусове видворення, справу призначено на 22.11.2021 року та роз'яснено відповідачу про його право у п'ятиденний строк з дня одержання копії ухвали та копій документів подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Разом з цим, у визначений судом строк, відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, не подано жодних письмових чи електронних доказів, які можливо доставити до суду, не подано жодних висновкі експертів чи заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Судом встановлено, що протоколом про адміністративне правопорушення ПР МЗК 000655 від 01.09.2021 року стверджується, що 01.09.2021 року о 15:24 годині за адресою: м. Берегове, вул. Сечені, було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який заїхав на територію України 19.03.2010 і після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні 90 днів протягом 180 днів ухилявся від виїзду з України та перевищив дозволений строк перебування іноземців в Україні на 11 років, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 7).
01 вересня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Винесеною постановою про накладення адміністративного стягнення на порушника накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень (а.с. 8).
01 вересня 2021 року начальником БЕРЕГІВСЬКОГО РВ ГУДМС УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ затверджено прийняте рішення про примусове повернення за межі України із забороною в'їзду в Україну строком на три роки відносно ОСОБА_1 та роз'яснено йому про зобов'язання покинути територію України у строк до 10.09.2021 року (а.с. 5-6).
Відповідача було повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства прийнято рішення про його примусове повернення. У вказаному рішенні міститься зобов'язання відповідача не пізніше 10.09.2021 року залишити територію України. Зазначено, що з вимогами ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку в разі ухилення виїзду за межі України ОСОБА_1 ознайомлений. Вказане стверджується його особистим підписом на рішенні, протоколі про адміністративне правопорушення, постанові про накладення адміністративного стягнення (а.с. 6).
Твердження захисника про порушення працівниками міграційної служби при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства в частині не роз'яснення відповідачу його прав і обов'язків спростовано, зокрема, долученою до матеріалів позовної заяви копією письмових пояснень ОСОБА_1 від 01.09.2021 року за підписом останнього (а.с. 9).
Згідно відомостей з бази «Аркан ЦП ДСК» в період часу з 01.01.2021 року по 09.112021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не перетинав державний кордон України (а.с. 13).
Станом на день розгляду позовної заяви вказане рішення громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , не виконане та повністю проігноровано.
Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини, ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання не дозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року (№ 3773) - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Частиною 1 статті 26 Конституції та статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Згідно п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 15 лютого 2012 року № 150 - іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
Згідно статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки у відповідача громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , відсутні документи, на підставі яких він може вибути з території України, він не належить до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не представлено. При цьому, останній порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та фактично незаконно перебуває на території України.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню повністю і відповідача слід видворити за межі території України.
Керуючись ст.ст. 12, 241, 244, 246, 257, 288 КАС України, ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд -
Адміністративний позов БЕРЕГІВСЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДМС), який розташований за адресою м. Берегове, вул. Сечені, 4 «А», код ЄДРПОУ 37809328, до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , про примусове видворення - задовольнити.
Примусово видворити за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , мешканця АДРЕСА_1 .
Рішення звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН