Справа №127/35130/21
Провадження №1-кс/127/14981/21
23 грудня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021020020001037 від 21 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12021020020001037 від 21 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
В ході проведення досудового розслідування установлено, що 21.12.2021 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_6 , маючи не зняту і не погашену судимість, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15 - ч. 3 ст. 185 КК України за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області спільно з ОСОБА_7 вільно зайшли до будівлі дошкільного навчального закладу №16 по вул. Миколи Зерова, 12 м. Вінниці, в якому проводяться ремонтні роботи.
Перебуваючи у приміщенні однієї з кімнат, на 3-му поверсі вказаного закладу ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 помітили на підлозі мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 10S, який належав ОСОБА_8 та був залишений ним тимчасово, оскільки у сусідній кімнаті він проводив ремонті роботи.
Після чого, у ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, а саме, зазначеним мобільним телефоном.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 діючи спільно з ОСОБА_7 , керуючись жагою до легкої наживи та незаконного збагачення, з корисливим мотивом, діючи умисно, а ОСОБА_6 ще й повторно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання небезпечних наслідків, впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, 21.12.2021 близько 17 год. 30 хв. взяв з підлоги зазначений мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 10S, що належав ОСОБА_8 , який був у чохлі, в свою чергу, ОСОБА_7 в цей час спостерігав за навколишньою обстановкою, з метою попередження ОСОБА_6 в разі, якщо хтось помітить їхні незаконні дії.
Після чого, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 залишили місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядившись на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 10 000 гривень.
22.12.2021 ОСОБА_6 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.12.2021;
-протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту свідка
-протоколами пред'явлення особи для впізнання по фотознімках;
-протокол затримання особи за вчинення кримінального правопорушення;
-іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від органів досудового розслідування і суду та вчиняти інше кримінальне правопорушення, ухилятись від проведення слідчих дій.
Так, ОСОБА_6 на даний час офіційно не працює, в нього відсутнє постійне джерело доходу, що дає підстави слідству вважати, що вчинення злочинів корисливого характеру являється засобом для існування останнього і тому, перебуваючи на іншому - більш м'якому запобіжному заході, останній продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Крім того, ОСОБА_6 не має постійного місця роботи, доходу та заробітку, як і інші міцні соціальні зв'язки, які б могли бути перешкодою до вчинення нових кримінальних правопорушень, а також могли б забезпечити належну процесуальну поведінку на період досудового розслідування.
Застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту стосовно підозрюваного не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків.
Таким чином, наявні реальні ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, вчинення ним незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення ним інших кримінальних правопорушень та перешкоджання таким чином кримінальному провадженню.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Домашній арешт не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійснення ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадженні, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Слідчий в судовому засідання клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали клопотання, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Згідно ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні не кримінального правопорушення середньої тяжкості, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років.
Сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але при цьому з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Отже, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, має на утримані малолітню дитину, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків.
Таким чином, для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для попередження ризиків вказаних слідчим та прокурором.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в проміжок часу з 22.00 год. по 07.00 год., за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-прибувати до прокурора та слідчого у кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утриматися від спілкування із свідками у даному провадженні;
Встановити строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.02.2022 року.
Копію ухвали суду для організації виконання направити начальнику Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя