Номер провадження: 11-кп/813/2324/21
Номер справи місцевого суду: 947/33307/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2021 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021163480000768 від 06.09.2021 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відносно якого Корабельним районним судом міста Миколаєва розглядається обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2021 року під час судового розгляду задоволено клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 01.01.2022 року.
Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681000 (шістсот вісімдесят одна тисяча)гривень.
Цією ж ухвалою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 який обвинувачується у вчинені одного злочину, спільно з ОСОБА_8 .
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, обравши відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що відсутні ризики передбачені ст. 177 КПК України як підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також зазначає, що розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 681000 гривень не відповідає критеріям необхідності, пропорційності та здоровому глузду. Крім того, вказує, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину та те, що ОСОБА_8 має незадовільний стан здоров'я, а тому його перебування під вартою та відсутність належного медичного нагляду, може значно вплинути на погіршення його самопочуття.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
В апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюються обставини скоєння обвинуваченим ОСОБА_8 злочину та безпідставність висунутого обвинувачення, в зв'язку з чим у цій частині відповідна правова оцінка апеляційним судом не надається.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого про відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 неодружений, офіційно не працевлаштований, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину за яке передбачено покарання до шести років позбавлення воліта відносно якого Корабельним районним судом м. Миколаєва розглядається обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України.
Вказані обставини свідчать про те, що у обвинуваченого не має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв'язків та будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому тяжкий злочин.
Також існує ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх залякування з метою зміни ними показів в подальшому, так як потерпілу та жодного свідка ще не допитано у судовому засіданні за правилами судового розгляду.
Водночас, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числі пов'язані з заволодінням чужого майна, оскільки не працює та шляхи надходження його доходів для життєдіяльності не відомі.
Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, існування заявлених прокурором ризиків, беручи до уваги обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 злочину, апеляційний суд вважає доводи захисника в частині можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу безпідставними, оскільки на даний час тримання під вартою обвинуваченого є виправданим, у зв'язку з наявністю публічного інтересу, який переважає над повагою до особистої свободи.
Інших доводів на спростування вищенаведеного апеляційному суду не надано.
Доводи апеляційної скарги захисника про розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який не відповідає критеріям необхідності, пропорційності та здоровому глузду, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначив заставу як альтернативу запобіжного заходу, яка у разі її внесення може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Так відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі положень ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вірно прийшов до висновку про можливість визначення обвинуваченому застави у сумі 681000 гривень, яка є альтернативним та більш м'яким запобіжним заходом ніж тримання під вартою.
На думку апеляційного суду, визначений судом розмір застави є належним для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, в тому числі з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового і сімейного стану обвинуваченого та даних про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а більш менший розмір застави з урахуванням наявності ряду ризиків не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання останнім визначених законом обов'язків.
За наведений вище обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника у цій частині.
Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_8 має незадовільний стан здоров'я, а тому його перебування під вартою та відсутність належного медичного нагляду, може значно вплинути на погіршення його самопочуття, апеляційний суд зазначає, що будь-яких відомостей, які б вказували на те, що у обвинуваченого наявні хвороби, які виключають його можливість перебування в умовах ізоляції, матеріали провадження не містять.
В свою чергу, апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким закладом охорони здоров'я є Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області, однак захисником не надано доказів того, що ОСОБА_8 звертався за медичною допомогою, та йому було відмовлено у наданні такої, або така допомога, якої він потребує в умовах лікувального закладу вказаного типу не може бути наданою.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має в тому числі право:1) залишити ухвалу без змін; 2) змінити ухвалу; 3) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу або закрити кримінальне провадження; 4) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду, щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідають вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтуються на матеріалах справи, а дані про обвинуваченого та висунуте йому обвинувачення, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2021 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021163480000768 від 06.09.2021 року відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4