Справа № 127/10223/21
Провадження № 22-ц/801/2414/2021
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Міхасішин І. В.
28 грудня 2021 рокуСправа № 127/10223/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2021 року суддею цього суду Воробйовим В.В., зі складанням його повного тексту 27 вересня 2021 року,
встановив:
У квітні 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що 14.06.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 969209.
08.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №08042020, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 08.04.2020 року до Договору факторингу №08042020 від 08.04.2020 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сум 28768,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4320,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 16448,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
В зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов кредитного договору, позивачем було надіслано повідомлення про порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №969209 в розмірі 28768,00 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Покотило В.М. вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 14.06.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір № 969209 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (а.с. 3-6, 10-11), за умовами якого товариство зобов'язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 8000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а останній зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Зі змісту Договору факторингу №08042020 від 08.04.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» вбачається, що позивач зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату, а останній відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору. Ціна продажу за договором становить 362498,19 грн. без ПДВ (а.с. 103-107).
В Реєстрі боржників, що є Додатком №1 до Договору факторнгу, міститься запис про боржника ОСОБА_1 , кредитний договір № 969209, сума заборгованості за основною сумою боргу - 8000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 4320,00 грн. та сума заборгованості за пенею, штрафами - 16448,00 грн., сума заборгованості разом - 28768,00 грн. (а.с. 108-111).
Факт проведення позивачем розрахунку за договором факторингу підтверджується платіжним дорученням №16107 від 09.07.2020 року на суму 362498,19 грн. (а.с. 113).
Згідно з п. 1.2. Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 08.04.2020 року за Договором факторингу №08042020, ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників кількістю 2456, після чого, з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу, від клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 112).
На виконання умов п.1.3. Договору факторингу, позивач підготував повідомлення від 22.04.2020 року про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору №969209, проте доказів його направлення відповідачу, матеріали справи не містять (а.с. 14). Слід відзначити, що ТОВ «Авентус Україна» також 22.04.2020 року підготувало відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, проте доказів його надіслання в справі відсутні (а.с. 13).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Суд першої інстанції правильно погодився з твердженням представника відповідача що строк користування позикою не було продовжено, з таких підстав.
Так, п. 1.6. кредитного договору визначено, що у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.
Також п. 1.7. кредитного договору визначено, що після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн., товариство має право, але не обов'язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Згідно графіку платежів ОСОБА_1 було нараховано позику з сумою нарахованих процентів у розмірі 3627,00 грн., з датою повернення позики та сплати процентів 14.07.2019 року (а.с. 4).
З огляду на це, заява відповідача на продовження строку користування позикою могла вважатися поданою лише у випадку сплати суми у розмірі не менше 3627,00 грн. і у строк до 14.07.2019 року. Проте, 11.07.2019 року відповідачем було сплачено суму в розмірі 3427,20 грн. (а.с. 15-16), тобто на 200,00 грн. меншу за суму нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Таким чином, з урахуванням п.п. 1.6., 1.7. кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» не володіло жодними правовими підставами на право продовження строку користування позикою.
Також, судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження дати виникнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення представника відповідача щодо факту отримання ОСОБА_1 кредиту саме в сумі 8000,00 грн., правильно не прийняті судом першої інстанції, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження цього факту. Щодо листів ТОВ «Авентус Україна» про переказ коштів на картку клієнта, слід зазначити, що в них відсутні відомості про особу одержувача коштів та належність картки, на яку здійснювався переказ коштів, саме відповідачу.
Також суд першої інстанції під час ухвалення рішення вірно звернув увагу не те, що належними і допустимими доказами банківських операцій між кредитодавцем і відповідачем є первинні та зведенні облікові документи. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а.с. 15-16), не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зважаючи на викладене вище, дослідивши докази у справі та давши їм належну оцінку, врахувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов о правильного переконання щодо безпідставності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності заборгованості, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред'явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді : Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник