Справа № 743/1202/21
Провадження № 2/743/422/21
21 грудня 2021 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Павленко О.В.,
при секретарі Воєдило О.В.,
у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна та приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс», в якому просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.10.2021 з додатку «ДІЯ» ОСОБА_1 виявив, що відносно нього приватним виконавцем Палігіним О.П. відкрито виконавче провадження №66945414, при цьому жодних документів позивач не отримував, про відкриття виконавчого провадження не знав. Із постанови приватного виконавця Палігіна О.П., Литвином В.М. було виявлено, що він має загальну заборгованість у сумі 7355,20 грн. 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 60554 за яким нотаріус пропонує звернути стягнення з позивача, а саме заборгованість в розмірі 7355,20 грн. Виконавчий напис набрав чинності з дати вчинення-11.06.2021. 24.09.2021 на підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. відкрито виконавче провадження № 66945414. Позивач вказує що будь-які фінансові зобов'язання перед ТОВ «Фінансова компанія Айконс» відсутні, кредитні договори між ним та відповідачем не укладалися, кредитні гроші позивач не отримував, жодних претензій, вимог про сплату боргу позивач не отримував від відповідача. У зв'язку з цим, позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм законодавства, щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, а тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 60554, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» в сумі 7355,20 гривень недійсним та стягнути з відповідача всі понесені судові витрати, в тому числі - витрати на правову допомогу в сумі 6000 гривень.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися.
Від представника позивача надійшла заява, про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відзиву на позовну заяву чи інших заяв з процесуальних питань від представника відповідача не надходило.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 60554, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія АЙКОНС», яке є правонаступником ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», яка в свою чергу є правонаступником ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», заборгованість за кредитним договором 669375 від 20.03.2020, за період з 20.03.2020 до 25.05.2021 в розмірі 6155,20 грн, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 1600 грн, простроченої заборгованості за комісією 0,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 2736,00 грн, строкової заборгованості за сумою кредиту 0,00 грн, строкової заборгованості за комісією становить 0,00 грн, строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 1819,20 грн, строкової заборгованості за штрафами і пенями 0,00 грн, а також стягнуто плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 200,00 грн, загальна сума, що підлягає стягненню 7355,20 грн.
24.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. відкрито виконавче провадження № 66945414 з примусового виконання виконавчого напису № 60554 від 11.06.2021 року, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В.
За загальним правилом визначеним ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом МЮ України 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи з правового аналізу даних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6- 887 цс17).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису у цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів внесено зміни, зокрема доповнено пунктом 2 - Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису за цим пунктом нотаріусу подаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стороною відповідача, відповідно до положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.
Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Так, зі змісту наданого приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. виконавчого напису вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором 669375 від 20.03.2020, укладеним з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №1-26/04/2021 від 26.04.2021 є ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №1-26/04/2021 від 26.04.2021 є ТОВ «Фінансова компанія АЙКОНС».
Однак в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б підтверджували, що саме за цими договорами до ТОВ «Фінансова компанія Айконс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 669375 від 20.03.2020.
Таким чином на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», а також відсутні підстави для визнання суми заборгованості за договором 669375 від 20.03.2020 як безспірною, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи: договір № 90 про надання правової допомоги від 05.10.2021 з адвокатом Кушнеренко Є.Ю., акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 05.10.2021; ордер на надання правничої (правової) допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру № 90 від 06.10.2021 на суму 6000 грн, та на думку суду, є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1362 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України,
Цивільний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» (місцезнаходження: вул. Зарічна, буд. 1-Б, оф.236 м. Київ, 02132, код ЄДРПОУ 44334170), треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович (місцезнаходження: пр-т Перемоги, буд. 139, оф. 213, м. Чернігів, 14000), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 11.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 60554, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» в сумі 7355,20 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» (місцезнаходження: вул. Зарічна, буд. 1-Б, оф.236 м. Київ, 02132, код ЄДРПОУ 44334170), судовий збір в дохід держави у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.
Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2021 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення складено 21 грудня 2021 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Павленко