Справа №766/5026/21
н/п 1-кп/766/2036/21
про продовження строку дії запобіжного заходу
28.12.2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинувачених: ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020230030000285 від 06.02.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України та
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України, -
30.03.2021 на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України. Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 26.03.2021 раніше обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2021 строком до 13.01.2022.
Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, а тому на обговорення учасників судового засідання судом поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки даний строк спливає 13.01.2022, проте до цієї дати розгляд справи з об'єктивних причин завершити не можливо.
Заслухавши думки учасників судового засідання, зокрема позицію захисника щодо необхідності зміни запобіжного заходу, а також зменшення суми застави, визначеної згідно ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали кримінального провадження, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни раніше обраного запобіжного, а також відсутність підстав для зменшення суми застави, отже існує необхідність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою виходячи з наступного.
Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні як нетяжких злочинів, так і декількох епізодів тяжких, за санкцією яких передбачено покарання строком до 6 років позбавлення волі.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на обвинуваченого ОСОБА_4 та свідків, допит яких на даному етапі судового розгляду не розпочато; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності; відсутність до затримання постійного місця роботи, що було б запорукою існування офіційних джерел доходів та відповідним заходом недопущення вчинення протиправних дій з метою отримання прибутків; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Оцінюючи можливість зменшення розміру застави, суд враховує ту обставину, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У свою чергу слідчий суддя, визначаючи розмір застави керувався в першу чергу розміром завданої матеріальної шкоди. Вказана ухвала судді була предметом апеляційного перегляду і судом апеляційної інстанції залишена без змін. Враховуючи викладені факти, суд не вбачає підстав для зміни раніше визначеного розміру застави, оскільки передумови, які існували на момент його визначення - не змінились.
Обставини ж, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб (до 25 лютого 2022 року).
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України, на 60 днів до «25» лютого 2022 року включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_1