Справа № 766/13674/18
н/п 2/766/4226/21
08 грудня 2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар судового засідання Крайнюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «Пінгвін», ОСОБА_3 про поновлення членства,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить поновити позивача у члени Садового Товариства "Пінгвін" із правом користування земельною ділянкою №6485 та виключити ОСОБА_2 .
Відповідно до розпорядження Херсонського міського суду Херсонської області №01-09/1817/19 від 14.08.2019 року суддя Дорошинська В.Е. не може продовжувати розгляд справи.
14.08.2019 року судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішину Ю.М. повторно автоматизовано розподілено дану справу.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М., від 11.09.2019 року, справу прийнято до провадження за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М. від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися. Представником позивача подано заяву в якій просив розглянути справу без участі сторони позивача. Позов підтримав у повному обсязі просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість .
Треті особи належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суддя під час вирішення питання про відкриття провадження у справі перевіряє, чи має заявник право на звернення до суду, чи відповідає форма і зміст позовної заяви вимогам закону та чи не має передбачених ч.1 ст. 186 ЦПК України перешкод для відкриття провадження, зокрема п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У випадку, коли той факт, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства встановлено після відкриття провадження у справі, суд повинен, на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі.
Тобто, суд має вирішити вище зазначені питання під час відкриття провадження у справі, або після, у випадку помилкового відкриття, не з'ясовуючи обставини справи, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19) зроблено висновок, що «реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв'язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №738/1772/17 (провадження № 14-45цс19) вказано, що «споживче товариство є юридичною особою та здійснює господарську діяльність з моменту його державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які й приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю (статті 7, 11 Закону України «Про кооперацію», статті 5-7 Закону України «Про споживчу кооперацію»). За змістом положень статті 12 Закону України «Про кооперацію», статті 6 Закону України «Про споживчу кооперацію» член споживчого товариства має право, у тому числі брати участь в господарській діяльності споживчого кооперативу, а також в управлінні ним, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску. З аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що члени споживчого товариства (споживчого кооперативу), яке є господарською організацією, беруть участь в управлінні ним, мають право одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску, та інші правомочності, встановлені законом і статутними документами такого товариства. Такі ознаки відповідають поняттю корпоративних прав, наданому в статті 167 ГК України, а тому спори між учасниками споживчого товариства або між споживчим товариством і його членом, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього товариства, є такими, що виникають з корпоративних відносин».
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про поновлення членства не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підпадає під юрисдикцію господарського суду.
Згідно зі ст. 255 п. 1 ЦПК України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4,19,255ЦПК України, ст.ст.122, 123, 186 ЗК України,-
ухвалив:
Закрити провадження у цивільній справі №766/13674/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «Пінгвін», ОСОБА_3 про поновлення членства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.М.Єпішин