Справа № 583/4386/21
3/583/1814/21
Іменем України
28 грудня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Савочки А.М.
прокурора Жмурка С.В.
розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого на посаді старости Сонячненського старостинського округу Чернеччинської сільської ради, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , протокол про адміністративне правопорушення № 317/2021 від 20.10.2021 року, -
за ч.4 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
28.10.2021 року до суду надійшов протокол відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення в тому, що він виконуючи обов'язки особи уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, будучи виконувачем обов'язків старости Сонячненського старостинського округу Чернеччинської сільської ради, являючись суб'єктом, на якого поширюється дія п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», на виконання вимог ч.1 ст.45 цього закону подав у декларації недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 327611,57 грн. або від 100 до 250 (500) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації за 2019 рік, чим порушив ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» за що встановлена відповідальність передбачена ч.4 ст.172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник просили закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухав пояснення особи, щодо якого складено протокол, думку учасників справи, дослідивши письмові докази, вважає, що провадження у справі необхідно закрити з таких підстав.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд відповідно до вимог ст. ст.245,280 КУпАП повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
За змістом ч.4 ст. 172-6 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, рішенням першої сесії сьомого скликання Чернеччинської сільської ради від 01.12.2017 року на ОСОБА_1 покладено обов'язки старости Сонячненського старостинського округу Чернеччинської сільської ради.
Так, згідно із ч.ч. 1 п. 9 статті 8 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 як державний службовець зобов'язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія зазначеного Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно п.7 ч.1 ЗУ «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про:отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Як зазначається в матеріалах справи, під час проведення перевірки декларації встановлено, що ОСОБА_1 подав у декларації недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 327611,57 грн. або від 100 до 250 (500) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації за 2019 рік. Однак, вказані обставини не знайшли свого підтвердження в суді.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній вніс неповні відомості до щорічної декларації за 2019 рік щодо доходу його дружини, виключно на інформації, наданої йому зі слів дружини, інформації про те, що дружина є орендодавцем земельних ділянок, а також про те що дружина здійснила продаж автомобіля Hyundai Santa FE йому було невідомо, оскільки в період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року проживав окремо від дружини. Зазначив, що неповні відомості у декларації за 2019 рік є ненавмисними та допущені через фактичну необізнаність щодо результатів підприємницької діяльності дружини ОСОБА_2 , відсутність необхідних документів, та особисту неуважність. Щодо доходу отриманого за продаж автомобіля Volkswagen Passat 2012 року він вказав у декларації суму від продажу 150000 грн., які він фактично отримав від ОСОБА_3 , на якого оформив доручення з правом розпорядження автомобіля і саме про таку вартість автомобіля була домовленість, однак він не був обізнаний про його остаточну вартість, за яку автомобіль перепродав ОСОБА_3 , такі дані йому не надавалися, так як він не був стороною договору. Будь-якого умислу на приховування або зазначення недостовірних відомостей ОСОБА_1 не мав, відомості про все майно зазначив, нічого не приховував, але розбіжності у вартості виникли через відсутність документів у його розпорядженні за сімейними обставинами. В послідуючому вказані недоліки були ним же самим виправлені при подачі декларації за 2020 рік, підтвердженням цьому є наявність інформації у вказаній декларації.
Таких пояснень особи, стосовно якого складено протокол, в суді не спростовано.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вже було зазначено судом вище, ч. 4 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Однією з конструктивних ознак складу вказаного адміністративного правопорушення є завідомо недостовірне, тобто свідоме зазначення або не зазначення суб'єктом декларування певного майна у декларації або відомостей про його вартість, які не відповідають дійсності.
У силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб'єктивна сторона правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тоді як вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Про відсутність умислу у ОСОБА_1 на подання завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації за 2019 рік на переконання суду, свідчить також той факт, що відомості про майно були вказані у декларації за 2019 рік, однак вартість вказаного нерухомого майна відрізняється частково від дійсної, хоча всі дані були повністю відображені в наступній щорічній декларації за 2020 рік щодо майна.
Судом ретельно проаналізовано обставини справи, викладені у протоколі, однак в діях ОСОБА_1 на переконання суду відсутній склад і подія правопорушення.
Зазначені у декларації відомості про вартість майна, які відрізняються від його дійсної вартості не є суттєвими, а також відсутній умисел особи на приховування майна, та цим самим вказане майно набуто ним у законний спосіб і його придбання не перевищувало його доходів. Щодо вказаного розміру грошових коштів, отриманих від продажу його автомобіля 150000 грн., то дійсно ОСОБА_1 не є стороною договору, тому і вказав вартість, за яку продав автомобіль.
Пояснення надані ним у суді є аналогічними тим, що надані при складенні протоколу, а виявлені порушення вже після того, як він самостійно їх усунув, подавши декларацію за 2020 рік, що і свідчить про відсутність в його діях складу правопорушення.
Викладене свідчить про недоведеність ініціатором складення протоколу, наміру у ОСОБА_1 приховати чи свідомо внести неправдиві відомості до декларації, що свідчить про відсутність у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Зважаючи на те, що законом в диспозиції ч.4 ст.172-6 КУпАП визначені наслідки порушення вимог фінансового контролю за наявності умислу, логічним є висновок про те, що вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, даної правової позиції дотримується й судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, вказала, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), "Карелін проти Росії" (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але всупереч цим вимогам, відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного Протоколу не забезпечено.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі " Барбера, Мессегу і Джабардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1ст.9 КУпАП підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність протиправної винної дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оскільки матеріалами справи наявність у діях ОСОБА_1 умислу приховати чи свідомо внести неправдиві відомості до декларації не доведено в межах розумного сумніву, та згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку, за такого приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, а провадження щодо нього підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.172-6, 247, 283-285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 172-6 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду Т.О.Ярошенко