Справа № 577/4053/21
Провадження № 2/577/1243/21
06 грудня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,
за участі секретаря Цуканової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк-Агро» про захист прав споживачів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мілк-Агро» про захист прав споживачів та прохає визнати недійсним договір інвестування № 1, укладений 30 травня 2018 року між ним та ТОВ «Мілк-Агро», а також стягнути з ТОВ «Мілк-Агро» на його користь за вказаним договором грошові кошти в сумі 50 000 грн 00 коп, компенсацію в розмірі 15 % додатково від суми інвестицій в сумі 7 500 грн 00 коп. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 30 травня 2018 року між ним та ТОВ «Мілк-Агро» був укладений договір інвестування № 1. Він інвестував у ТОВ «Мілк-Агро» грошові кошти у розмірі 50 000 грн 00 коп, що підтверджується додатком № 1 до договору інвестування № 1 від 30 травня 2018 року. За вказаним договором інвестування він повинен був отримувати від своїх інвестицій компенсацію в розмірі 15 % додатково від суми інвестицій в сумі 7 500 грн 00 коп, що в еквіваленті 288 дол США в період 30 днів після вступу в дію вищезазначених обставин. Однак йому не було здійснено виплату інвестицій відповідно до договору інвестування № 1, а тому були порушені умови договору. У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано своїх зобов'язань за договором інвестування № 1 від 30 травня 2018 року, він звернувся до ТОВ «Мілк-Агро» з претензією про повернення грошових коштів у сумі 50 000 грн 00 коп, а також щодо сплати йому грошової компенсації у розмірі 15 % додатково від суми інвестицій на суму 7 500 грн 00 коп, але відповідь на свою претензію не отримав, у зв'язку з чим змушений звернутися з позовом до суду та прохає відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 651 ЦК України визнати недійсним інвестування № 1, укладений 30 травня 2018 року між ним та ТОВ «Мілк-Агро».
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2021 року було відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні (а.с. 30).
Відповідно до ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2021 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 42).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу без його участі. У вказаній заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 49).
Відповідач ТОВ «Мілк-Агро» в судове засідання не з'явився, в той час як він належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. 46-47), про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надходило
Відзив на позовну заяву ТОВ «Мілк-Агро» наданий не був.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч,ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).
Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 207 (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц (провадження № 61-9087св21) зазначено, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення ч. 3 ст. 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абз. 1 ч. 1 ст. 207 ЦК України). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України)».
Згідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Для підтвердження своїх позовних вимог відповідачем ОСОБА_1 до позовної заяви долучені копія договору інвестування № 1 від 30 травня 2018 року, додаток № 1 до вказаного договору та копія претензії, направленої ОСОБА_1 до ТОВ «Мілк-Агро» 31 травня 2021 року.
В той же час договір інвестування № 1 від 30 травня 2018 року не містить відомостей про інвестора - фізичну особу, яка уклала вказаний договір, а також підпису вказаної особи (а.с. 6-11).
Додаток № 1 до договору інвестування № 1 від 30 травня 2018 року - Акт прийому-передачі коштів інвестором отримувачу інвестицій, також не містить відомостей, які б підтверджували, що кошти в сумі 50 000 грн за договором інвестування № 1 від 30 травня 2018 року були передані ТОВ «Мілк-Агро» саме ОСОБА_1 . Вказаний акт також не містить підпису інвестора (а.с. 12).
Будь-які докази внесення ОСОБА_1 коштів в сумі 50 000 грн 00 коп на виконання умов договору інвестування № 1 від 30 травня 2018 року, позивачем надано не було.
Відповідь на претензію ОСОБА_1 (а.с.13. 17-19) ТОВ «Мілк-Агро» надана не була.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Вказаний підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів факту укладення саме ним з ТОВ «Мілк Агро» договору інвестування № 1 від 30 травня 2018 року, внесення (передачі) саме ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілк-Агро» інвестицій у сумі 50 000 грн 00 коп, а також доказів того, що умовами вказаного договору порушені права ОСОБА_1 як споживача.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 207 ЦК України, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 5, 10-13, 81,82, 89, 258-259, 263 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк-Агро» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору інвестування № 1, укладеного 30 травня 2018 року з ТОВ «Мілк-Агро», стягнення грошових коштів в сумі 50 000 грн 00 коп та компенсації в розмірі 15 % додатково від суми інвестицій в сумі 7 500 грн 00 коп, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі складено 16 грудня 2021 року.
Суддя Ярмак О. М.