Провадження № 11-кп/4820/901/21
Справа № 682/670/21 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія : ухвала суду Доповідач ОСОБА_2
29 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження №12017240210000784, внесене до ЄРДР 07.10.2017 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року,
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року клопотання прокурора задоволено та продовжено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» до 10 лютого 2022 року включно, без можливості внесення застави.
Задовольняючи клопотання прокурора суд своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_7 хоча і не судимий, однак обвинувачується у вчиненні грабежу та вимаганні з погрозою вбивства із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинених повторно, тобто тяжких злочинах, за вчинення яких відповідною санкцією, зокрема ч. 2 ст. 189 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Врахував, що станом на день постановлення ухвали суду, потерпілі покази по суті інкримінованого ОСОБА_7 обвинувачення не давали, та санкції інкримінованих злочинів є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, до 27.12.2021 судове розслідування по кримінальному проваджені не може бути завершене, оскільки у справі не допитані потерпілі, свідки, та не досліджені письмові докази.
Захисник у поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити часткового та обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з можливістю носіння засобу електронного контролю, з покладенням обов'язків.
Свої вимоги аргументує не законністю та необґрунтованістю рішення, неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, не відповідністю його вимогам ст.196 КПК України.
Вказує, що прокурор не навів суду жодних обставин та не надав жодних доказів на підтвердження недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу по відношенню до ОСОБА_7 , оскільки єдиною обставиною, на підставі якої він дійшов висновку про наявність заявлених ризиків, пославшись лише на тяжкість вчинених злочинів.
Апелянт також просить врахувати, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, у нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, де проживає з народження, здобув юридичну освіту, та зарахований на перший курс магістратури, за час навчання зарекомендував себе позитивно.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд з врахуванням обставин провадження, при відсутності підстав для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під вартою, обґрунтовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, на суд покладено обов'язок розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, які б давали суду підстави вважати, що він може вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, суперечать дослідженим матеріалам провадження та не можуть бути прийнятими до уваги.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, визначених у ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому обґрунтовано продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, матеріали клопотання прокурора містять достатні дані про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України, що у свою чергу становить суспільну небезпеку, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років; від трьох до семи років відповідно.
На думку колегії суддів вказані обставини свідчать про те, що застосування до ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 КПК України.
Натомість наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків та позитивної характеристики не є безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
З врахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги про те, що у клопотанні відсутні будь-які обґрунтування того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого є необґрунтованими.
Будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали місцевого суду.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 10 лютого 2022 року, без можливості внесення застави - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді