Справа № 308/13506/18
Іменем України
22 грудня 2021 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Бочко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Шкорка Ігор Михайлович на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 січня 2021 року у справі № 308/13506/18,-
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права користування житлом, усунення перешкод у користуванні житлом та виселення осіб., мотивуючи тим, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року у цивільній справі № 2п-3685/11 встановлено, що відповідачі у даній справі мають право користування кімнатою АДРЕСА_1 , площею 12 кв.м., а позивач має право на користування кімнатою. АДРЕСА_1 , площею 19 кв.м.. Позивач та відповідачі не є однією сім'єю і відповідачі не мають жодних законних прав на кімнату АДРЕСА_2 .
Скориставшись тимчасовою відсутністю позивача, відповідач ОСОБА_3 разом із сім'єю самовільно вселилися у кімнату АДРЕСА_2 , змінили замки на дверях, чим порушують і право користування позивачу кімнатою АДРЕСА_2 .
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд визнати за ним право користування на кімнату 106 «б» в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; усунути перешкоди у користування вказаним житлом шляхом виселення відповідачів без надання їм іншого жилого приміщення, видачі йому ключів від замка вхідних дверей та стягнути на його користь судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання за ОСОБА_1 права користування на кімнату АДРЕСА_1 ; про усунення перешкод в користуванні житлом ОСОБА_1 , шляхом виселення із кімнати №106 «б» в будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та інших осіб разом з їх речами без надання їм іншого житлового приміщення та видачі ОСОБА_1 ключів від замка (замків) вхідних дверей відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Шкорка І.М. подав апеляційну скаргу у якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки позивачем доведено, що між сторонами є спір, що підтверджується в тому числі Постановою від 13.12.2007 року та листом Ужгородського МВ УМВС в З/о від 06.11.2012 року. Відмовляючи у задоволенні позову суд проігнорував всі аргументи позивача, а підставою для відмови у задоволенні позову зазначив, що позивач не надав в суд ордер або інші відомості, що йому видавався ордер, з чим позивач не погоджується, так як він отримавши ордер в межах 30 днів вселився до житла та подав всі необхідні документи до паспортного столу, після чого його було зареєстровано в житлі.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_7 - адвоката Шкорка І.М., який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, представника відповідачів ОСОБА_8 , який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. 367 ч.1. ч.4 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року у справі № 2п/3685/11 встановлено, що ВАТ «Ужгородський завод Електродвигун» передав Ужгородській міській раді всю документацію на гуртожиток по АДРЕСА_3 , зокрема й список на укладення договорів найму з мешканцями гуртожитку, з якого видно, що ОСОБА_3 проживає в блок-кімнаті 911 «а», ОСОБА_9 - у блок-кімнаті 911 «б». Окрім цього у вказаному рішенні вказано, що за рішенням XLVI сесії Ужгородської міської ради IV скликання від 28.10.2005 року Міська рада надала згоду на прийняття у комунальну власність гуртожитку АДРЕСА_4 .
Вказане рішення від 20.12.2011 у справі №2п/3685/11 було предметом перегляду апеляційної та касаційної інстанції, ухвалою та постановою яких залишено без змін, та набрало законної сили.
Також Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2013 року у справі №712/4632/12, яке набрало законної сили, встановлено, що рішенням Ужгородської міської ради від 28.10.2005 року № 695 дано згоду на прийняття у комунальну власність міста гуртожитку №1 ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.03.2006 року № 80 затверджено акт прийому-передачі вказаного гуртожитку та його передано на баланс та обслуговування КП «ЖРЕР №5».
При зверненні до суду першої інстанції з позовом, ОСОБА_1 залучив до участі у справі в якості відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..
Проте, Ужгородська міська рада, як власник гуртожитку № 1 ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» не була залучена до участі у справі.
Сторонами в цивільному процесі є позивач особа, яка вважає, що її цивільне право порушене, та яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач, і яка, виходячи із заявленої останнім правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст.ст. 26 ч.1, 30, 33 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).
За загальним процесуальним правилом суд повинен сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість, незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості.
Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи,інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відтак, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є неналежними відповідачами щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права користування кімнатою АДРЕСА_1 , оскільки такі не є власниками спірного житлового приміщення. Власником гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 в цілому, а належним відповідачем за розглядуваною позовною вимогою, є Ужгородська міська рада, яка прийняла такий у комунальну власність.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком першої інстанції щодо підстав відмови в інших позовних вимогах, оскільки такі є похідними від позовної вимоги про визнання права користування житлом, і тому суд не вправі давати оцінки щодо суті спору, в тому числі давати висновки щодо обставин на які посилається позивач та оцінювати відповідні докази без залучення належного відповідача.
Водночас, оскільки судом першої інстанції було встановлено неналежний суб'єктний склад, у такому випадку суд повинен був роз'яснити необхідність залучення Ужгородської міської ради до участі у справі.
Оскільки справу судом першої інстанції розглянуто у неналежному суб'єктному складі, в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідача в порядку ст. 51 ЦПК України, а відтак виходячи з повноважень апеляційного суду, рішення суду першої інстанції згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Шкорка Ігор Михайлович задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 січня 2021 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 28 грудня 2021 року.
Головуючий
Судді: