Єдиний унікальний номер 235/6125/20
Номер провадження 22-ц/804/2914/21
29 грудня 2021 року
м. Бахмут
справа № 235/6125/20
провадження № 22-ц/804/2914/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого Хейло Я.В.,
суддів Мальованого Ю.М., Тимченко О.О.
за участю секретаря Гладух О.О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності, поділ спільного майна подружжя, виплату компенсації (суддя Назаренко Г.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Покровськ Донецької області, -
ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, виплату компенсації.
24 вересня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Булгакова О.Д., подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є, зокрема, рухоме майно - транспортний засіб WOLKSWAGEN модель PASSAT седан-В, загальний, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що був придбаний під час шлюбу сторін у справі.
Раніше,23 червня 2021 року представником відповідача - адвокатом Молчановою Н.В., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , надійшла заява про забезпечення позову шляхом оголошення в розшук транспортного засобу WOLKSWAGEN модель PASSAT седан-В, загальний, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та заборони позивачу ОСОБА_1 експлуатацію цього транспортного засобу, вилучивши його у позивача і передавши його відповідачеві.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2021 року у справі № 235/6125/20 суд відмовив у прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молчанова Н.В. до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю та витребування майна з чужого незаконного володіння до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності, поділ спільного майна подружжя та виплату компенсації, а також в об'єднанні в одне провадження вимог за зустрічним позовом з первісним позовом.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2021 року заява представника відповідача - адвоката Молчанової Н.В. про забезпечення позову була задоволена шляхом заборони експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу WOLKSWAGEN модель PASSAT седан-В, загальний, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , та вилучення його у ОСОБА_1 , передавши його ОСОБА_3 на зберігання до винесення рішення по справі, яка постановою Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року скасована.
Звертає увагу, що постановою Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року підтверджено факт порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_3 .
Враховуючи ці обставини, позивач просив вжити заходи забезпечення його позову шляхом заборони ОСОБА_2 чинити йому перешкоди у володінні та користуванні спільним сумісним майном - транспортним засобом марки WOLKSWAGEN модель PASSAT седан-В, загальний, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зокрема, шляхом оголошення зазначеного транспортного засобу у розшук, заборони його експлуатації та вилучення з володіння та користування ОСОБА_1
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
У апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та заяву про забезпечення позову задовольнити.
ЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Посилається на положення статті 149 ЦПК України та зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам його заяви.
Зазначає, що його заява про забезпечення позову не була обґрунтована наявністю ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2021 у справі №235/4957/20, проте суд першої інстанції дослідив зміст зазначеної ухвали, що суперечить положенням статті 9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких факторів.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача адвокат Булгакова О.Д. в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 містить в собі фактично незгоду з ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2021 року у справі №235/4957/20.
Апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України та стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
З заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просив забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_3 чинити йому перешкоди у володінні та користуванні спірним майном (автомобіль VW PASSAT, днз НОМЕР_2 ), зокрема, шляхом оголошення зазначеного транспортного засобу у розшук, заборони його експлуатації та вилучення з володіння та користування ОСОБА_1 (а.с. 74-77)
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З позовної заяви ОСОБА_1 про поділ майна вбачається, що він просив:
1) визнати за ним право власності на автомобіль Volkswagen Passat, днз НОМЕР_2 , вартістю 200000 грн;
2) визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на майно: диван, стіл, тумба, пенал, шкаф-купе, кухня, сміситель, кондиціонер, пилосос, телевізор, м'які меблі, гітара, мотоцикл, загальною вартістю 253000 гривень;
3) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості майна у розмірі 53000 гривень;
4) визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що обраний позивачем ОСОБА_1 захід забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії, наслідком яких буде оголошення в розшук спірного транспортного засобу, та вчиняти дії щодо заборони користування та володіння позивачем спірним автомобілем, - не забезпечує збалансованість інтересів сторін спору, оскільки спірний транспортний засіб - є одним з об'єктів поділу майна подружжя, а позивач ОСОБА_1 просить застосувати захід забезпечення позову, що не є домірним позовним вимогам, а підмінює собою рішення суду в частині позовних вимог щодо автомобіля.
Крім того, спірний автомобіль знаходиться у користуванні позивача, отже відсутні обґрунтовані підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про його поділ між сторонами.
У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Відповідно до частини 5 статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме невідповідності рішення критерію «обґрунтованості», та вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в частині мотивувальної частини, виклавши її в редакції цієї постанови.
Відповідно до частини 5 статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частин 1, 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи, що суд першої інстанції припустився порушення процесуального закону, що не призвело до ухвалення помилкового рішення, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід змінити в частині мотивувальної частини, виклавши її в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 367, 376, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її винесення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді :