Єдиний унікальний номер 242/860/21
Номер провадження 22-ц/804/2727/21
Єдиний унікальний номер 242/860/21 Головуючий у 1 інстанції Владимирська І.М.
Номер провадження 22-ц/804/2727/21 Суддя доповідач Агєєв О.В.
28 грудня 2021 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Канурної О.Д., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 242/860/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Держава Україна в особі Другої Селидівської державної нотаріальної контори Селидівського міського нотаріального округу, про повернення майна в натурі, вчинення певних дій, захист прав, свобод та інтересів, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Владимирської І.М., -
У лютому 2021 року до Селидівського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Держава Україна в особі Другої Селидівської державної нотаріальної контори Селидівського міського нотаріального округу, про повернення майна в натурі, вчинення певних дій, захист прав, свобод та інтересів, яка обґрунтована наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді автомобіля «Москвич» марки М-2140, номерний знак НОМЕР_1 . Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.01.2020 року позивачу належить 1/2 частка вищезазначеного автомобіля. При житті батько 24.04.2015 року передав за довіреністю ОСОБА_2 цей автомобіль у розпорядження. В зв'язку зі смертю довірителя доручення припинило свою дію, але вищезазначене майно відповідачем не повернуто. У зв'язку з чим, просить зобов'язати ОСОБА_2 повернути автомобіль «Москвич» марки М-2140, номерний знак НОМЕР_1 в натурі.
Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 автомобіль марки АЗЛК, модель 2140, 1980 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16.07.2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначає, що про існування судового процесу відповідачу не було повідомлено. До відповідача надійшла тільки копія заочного рішення, інші матеріали справи позивачу не надавалися. Суд вважав, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.03.2021 року та повідомлення про слухання справи 15.06.2021 року відповідач отримав, оскільки їх отримала його матір ОСОБА_2 . Однак відповідач особисто не отримував повідомлення про судове засідання, також йому не була вручена позовна заява. Фактично повідомлена про розгляд справи була інша особа. Також згідно акту №661 від 14.09.2021 року відповідач не мешкає за місцем реєстрації АДРЕСА_1 , куди судом направлялася кореспонденція, а фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 . Зазначає, що позивач у порушення ст. 16 ЦПК України не намагався врегулювати спір у досудовому порядку. Крім того, ОСОБА_2 придбав спірний автомобіль у батька позивача, ОСОБА_3 , та за довіреністю саме відповідачу були передані всі права на автомобіль. за зазначених обставин автомобіль «Москвич» марки М-2140, номерний знак НОМЕР_1 не є об'єктом спадщини.
Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи надано не було.
В судовому засіданні апеляційного суду, що проводилось в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Мабаракшина Е.Д. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16.07.2021 року скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2021 року судом першої інстанції цивільна справа № 219/5355/2014-ц за № 242/860/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Держава Україна в особі Другої Селидівської державної нотаріальної контори Селидівського міського нотаріального округу, про повернення майна в натурі, вчинення певних дій, захист прав, свобод та інтересів розглянута у відсутність відповідача та по справі постановлено заочне рішення.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тобто заочний розгляд справи у суді проводиться за відсутності належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи відповідача.
Відповідно до частин 1-5 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За пунктом 1 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Проте відомості щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи 16 липня 2021 року у матеріалах справи відсутні.
Так, вбачається, що суд першої інстанції направляв відповідачу кореспонденцію за адресою АДРЕСА_3 . На адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення щодо надсилання копії ухвали про відкриття від 18 березня 2021 року та доданих до неї документів з наступною відміткою про отримання: « ОСОБА_4 (мама)». Конверт з повісткою на 28.05.2021 року, направлений ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_3 , повернувся з відміткою «за вказаною адресою адресат відсутній». З такою ж відміткою «за вказаною адресою адресат відсутній» повернувся конверт, направлений ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_3 з повісткою на 16 липня 2021 року, тобто на дату, коли було ухвалене оскаржуване рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що про існування судового процесу відповідачу не було повідомлено. При цьому йому було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення ухвалою від 16 серпня 2021 року.
Апеляційний суд зазначає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не переконався у належному повідомленні відповідача не тільки про дату та час розгляду справи, а й про обізнаність відповідача про існування даної цивільної справи де він є стороною.
Отже, суд розглянув справу, не повідомивши відповідача належним чином про час та місце судового засідання, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Віктор Назаренко проти України» від 3 жовтня 2017 року; «Лазаренко та інші проти України) від 27 червня 2017 року).
Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права, у тому числі розгляд справи (питання) за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права - справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового рішення.
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.2020 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Селидівської державної нотаріальної контори, спадкоємцями майна ОСОБА_3 , 1948 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме автомобілю марки АЗЛК, модель 2140, 1980 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 є його син - позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останньому належить 1/2 частка автомобіля. А також онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якій теж належить 1/2 частка вказаного вище автомобіля.
Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку автомобіля видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку автомобіля ще не видано.
Відповідно до інформації, зазначеної у листі Територіального сервісного центру МВС №1444 від 16 червня 2021 року №31/5-1444-1710, автомобіль марки АЗЛК, модель 2140, 1980 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до довіреності від 24 квітня 2015 року, посвідченої державним нотаріусом Другої селидівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися та експлуатувати за цільовим призначенням належний йому на підставі технічного паспорта автомобіля АЯ 037802, виданого 29.03.1988 року МРЕВ Красноармійського МВВС Донецької області, автомобіль марки М-2140, 1980 року випуску, колір червоний, двигун № НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , який знаходиться на обліку в МРЕВ Донецької області з 29 березня 1988 року. Довіреність дійсна до 24.04.2020 року.
Згідно витягу з Єдиного реєстру довіреностей довіреність від 24 квітня 2015 року, яку видав ОСОБА_3 , реєстраційний номер 42300056, не скасована.
Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 41 Конституції України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою - четвертою статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Отже, підставою для задоволення позову власника є встановлення порушення його прав і перешкод у здійсненні ним цих прав.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частину спірного автомобіля, право на іншу 1/2 частину не зареєстроване.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Автомобіль є неподільною річчю, згідно вимог законодавства порядок користування спільним майном встановлюється за домовленістю співвласників.
Статтями 364, 365 та 367 ЦК України передбачені різні способи захисту прав співвласника майна та, у разі виникнення спору щодо спільного майна в подальшому, співвласник майна має право звернутися за захистом своїх прав у судовому порядку.
Вбачається, що ОСОБА_2 надано право розпоряджатися спірним автомобілем відповідно до довіреності від 24 квітня 215 року, що видана йому батьком позивача, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частинами першою, третьою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Пунктом шостим частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Таким чином, довіреність, на підставі якої відповідачу було надано право розпоряджатися спірним автомобілем, втратила силу 01 червня 2019 року.
За таких обставин у відповідача відсутні законні підстави щодо користування вказаним автомобілем.
Щодо тверджень відповідача щодо того, що даний автомобіль було придбано ним, та всі права щодо нього належать саме ОСОБА_2 , то апеляційний суд зазначає, що в силу приписів ст.ст.237, 244 ЦК України відповідачу було надано право розпоряджатися автомобілем не від свого імені, а від імені власника автомобіля ОСОБА_3 . Так, за ст.239 правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Зазначена довіреність не спричиняє виникнення у представника права власності.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження заперечень проти позову, про те, що між ним та померлим ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля, належних та допустимих доказів суду не надано.
Відповідачем також не надано доказів того, що у нього наявні інші правові підстави для користування спірним майном.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначені положення також застосовуються до витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Таким чином, враховуючи, що дійсним власником 1/2 частки спірного автомобіля (неподільної речі) є ОСОБА_1 , а правова підстава, згідно якої ОСОБА_6 володів автомобілем марки АЗЛК, модель 2140, 1980 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , - відпала, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08.12.2021р. по справі №759/9443/17 (провадження №61-11386св20).
Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.7 ч.3 ст. 376 ЦПК України та задовольняючі апеляційну скаргу відповідача частково, апеляційний суд, однак, зазначає, що апелянту було відмовлено у задоволенні його заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 по суті і за таких обставин підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 липня 2021 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Держава Україна в особі Другої Селидівської державної нотаріальної контори Селидівського міського нотаріального округу про повернення майна в натурі, вчинення певних дій, захист прав, свобод та інтересів задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автомобіль марки АЗЛК, модель 2140, 1980 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повне судове рішення складено 29 грудня 2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агєєв