09.12.2021 Справа №607/8945/21
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу,
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу,
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивачка придбала у відповідача за ціною 10 000,00 грн ј частину квартири АДРЕСА_1 . Умови договору сторони виконали в повному обсязі, ОСОБА_2 по даний час користується та утримує спірне майно. Однак ОСОБА_3 ухиляється та не з'являється до нотаріуса для посвідчення нотаріально спірного договору купівлі-продажу. В момент укладення вказаного договору ОСОБА_2 оплатила відповідачу повністю ціну предмета договору, яка була встановлена у підпунктах 2.1 та 2.2. договору в розмірі 10 000,00 грн. У відповідності до п. 5.1 договору сторони обумовили, що одночасно із моменту укладення даного договору, тобто з 13 березня 2017 року покупець має права власника. Невід'ємною частиною договору є акт приймання-передчі нерухомого майна. Підписи сторін на даному договорі свідчать про те, що фактична передача майна відбулась. Водночас, укладений між сторонами договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. З моменту його підписання до травня 2017 року позивачка неодноразово письмово зверталась до відповідача з листами про необхідність його прибуття до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 13 березня 2017 року. Однак ОСОБА_3 на неодноразові запрошення з'явитись до нотаріальної контори не реагував, про причини неможливості прибути на призначену дату не повідомляв. Відтак, позивачка вважає, що її право власності на частку у квартирі за вищевказаною адресою має бути захищене у спосіб, визначений ч. 2 ст. 220 ЦК України, шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу ј частини квартири АДРЕСА_1 від 13 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Підставою для захисту своїх прав в такий спосіб позивачка посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від нотаріально посвідчення даного правочину, на даний час факт його ухилення від нотаріального посвідчення договору є безповоротнім, у позивачки відсутня будь-яка інша можливість вжити заходи для нотаріального посвідчення даного договору. ОСОБА_2 вважає, що механізм, визначений ч. 2 ст. 220 ЦК України, спрямований на поновлення прав покупця, який вчинив усі дії необхідні для виконання умов договору купівлі-продажу, який не був нотаріально посвідчений.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
26 серпня 2021 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки в судовому засіданні підтримала заявлений позов, просила задовольнити в повному обсязі. Щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання. Відзиву на позовну заяву не подав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Суд, заслухавши доводи позивачки, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 лютого 1994 року, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 по ј частині кожному. У реєстровій книзі про вказане нерухоме майно вчинено запис за № 6102.
Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 березня 2017 року, вчиненого у місті Тернопіль, який складено у простій письмовій формі, ОСОБА_3 (Продавець) і ОСОБА_2 (Покупець) на підставі досягнутої домовленості з усіх істотних умов склали даний договір про таке: 1. Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно: 1. Предмет договору. 1.1. Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно: ј квартири площею 42,7 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .; 2. Ціна договору і умови оплати. 2.1. Продаж предмета, визначеного в п.1.1. даного Договору провадиться за погоджену суму в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. 2.2. покупцем передано Продавцю визначену у п. 2.1. даного договору суму в повному обсязі, що стверджується фактом його підписання сторонами; 5. Інші умови. 5.1. З моменту укладення жданого договору Покупець має права власника. 5.2. Невідємною частиною договору є: акт прийому-передачі договору.
За змістом акту прийому-передачі нерухомого майна за Договором від 13 березня 2017 року, Продавець передав, а Покупець прийняв наступне майно: ј квартири загальною площею42,7 м. кв.,яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
13 березня 2017 року ОСОБА_2 адресувала ОСОБА_3 вимогу про необхідність його прибуття до Тернопільської державної нотаріальної контори, що розташована за адресою: місто Тернопіль, вул. Котляревського,27 до державного нотаріуса для вчинення нотаріальної дії 13 квітня 2017 року о 09 год. 00 хв.
З аналогічними за змістом вимогами позивчка зверталася до відповідача 13 квітня 2017 року та 16 травня 2017 року про необхідність його прибуття до Тернопільської державної нотаріальної контори для вчинення нотаріальної дії 15 травня 2017 року о 09 год. 00 хв. та відповідно 29 серпня 2017 року о 09 год. 00 хв.
Відтак, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ч. 2 ст. 215 Цивільного еодекусу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частинами 1 та 5 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За загальним правилом, судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
За правилами ст. 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В силу ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 (далі - Постанова) роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Водночас абз. 2 п. 13 Постанови не застосовується до правочинів, укладених після 01 січня 2013 року, що також слідує із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13 березня 2017 року вчинено у місті Тернопіль, його складено у простій письмовій формі між ОСОБА_3 (Продавець) і ОСОБА_2 (Покупець) про те, що Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно: ј квартири площею 42,7 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Вищевказаний правочин підлягає нотаріальному посвідченню, що вбачається зі змісту ст. 657 ЦК України, однак не був нотаріально посвідчений через те, що за твердженнями позивачки відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, що доводиться неодноразовими письмовими вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про необхідність його явки до нотаріуса у визначені дату і час.
З абзаців 1, 3-4 Постанови слідує, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
З вищенаведеного слідує, що однією з умов визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення правочину.
Критеріями ухилення від нотаріального посвідчення договору є безповоротне ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину, втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Не є ухиленням саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц зроблено висновок, що «однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин».
Існування таких обставин позивачем не доведено, відомостей про втрату можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин судом не встановлено. Небажання продавця та ухилення від нотаріального посвідчення договору не є безумовною підставою для застосування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Жодних об'єктивних перешкод для нотаріального посвідчення договору (стан здоров'я, виїзд за кордон на постійне місце проживання, втрати будь-якого зв'язку позивача з відповідачем чи інше) судом також не встановлено та з матеріалів справи не вбачається.
Письмові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про необхідність його явки до нотаріуса у визначені дату і час для нотаріального посвідчення договору суд відхиляє як належний та допустимий доказ в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі вимоги не містять відомостей про те, що відповідач був обізнаний про їх складення, поштовим відправленням ці вимоги не відправлялися. Посилання представника позивачки на те, що відповідач отримував їх особисто суд ставить під сумнів, адже будь-які відмітки про отримання цих вимог ОСОБА_3 відсутні.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини, позивачкою не доведено в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України.
За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 263, 268, 273, 280-283, 352-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу- відмовити.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення суду складено 20 грудня 2021 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська