Справа № 486/288/21
22 грудня 2021 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючої - судді - Волкової О.І.
секретаря - Новік Д.А.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третіх осіб Южноукраїнської міської ради Миколаївської, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користуватися квартирою,-
До суду 22.02.2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно обґрунтування позовних вимог, їй, ОСОБА_2 , видано ордер на житлову площу в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією листа Южноукраїнської міської ради про розгляд звернення №д-140\09-6 від 26.09.2008 року. Згідно Довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) 018-502 від 01.02.2021 року у квартирі позивачки значаться зареєстрованими три особи: позивачка, її донька ОСОБА_4 , та її колишній чоловік ОСОБА_3 .. Посилалась на те, що відповідач, хоч і зареєстрований у квартирі, проте не проживає в ній з 2006 року, оскільки створив нову сім'ї і проживає з дружиною. Житло не утримує, не цікавиться, особистих речей в квартирі немає. Реєстрація відповідача в даній квартирі перешкоджає оформленню субсидії та збільшує витрати на утримання квартири. За викладеного, звернулась до суду з дійсним позовом.
Ухвалою суду від 26.02.2021 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 25.03.2021 року.
Справа тривалий час розглядалася із- за неявки відповідача, хвороби судді. Крімто розгляд спрви не відбувався так як адміністрація суду незабезпечувала судду секретарем судового зосідання. Суддя неодноразово зверталася з поданнями до Ради суддів України, ДСА України, Вищої ради правосуддя.
У судовому засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилася, а її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, листи повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідачем заяв, клопотань та відзиву на позов суду не було надано.
В судове засідання треті особи не з'яявилися , хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи через сайт судової влади.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Отже, оскільки поважність причин неявки відповідача суду не повідомлена, зважаючи на межі розгляду справи, а також належне повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, позивачці ОСОБА_2 видано ордер на житлову площу в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією листа Южноукраїнської міської ради про розгляд звернення №д-140\09-6 від 26.09.2008 року.
Згідно Довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) 018-502 від 01.02.2021 року у квартирі позивачки значаться зареєстрованими три особи: позивачка, її донька ОСОБА_4 , та її колишній чоловік ОСОБА_3 ..
Згідно обґрунтувань позову, а також Акту №92 про не проживання від 30.03.2017 року, засвідченого членами комісії КП ЖЕО, відповідач ОСОБА_3 у вказаній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 2014 року не проживає, не сплачує комунальні платежі (які розраховуються з урахуванням кількості зареєстрованих в приміщенні осіб), не несе витрати щодо утримання житла, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Перешкод в користуванні житловим приміщенням позивачка не чинили.
В судовому засіданні свідки, зазначені в Акті №92 про не проживання від 30.03.2017 року, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт того, що колишній чоловік ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживає з 2014 року.
Доказів протилежного суду не надано.
Суд вбачає, що факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування квартирою.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що реєстрація і відсутність відповідача у квартирі позивачки створює їй перешкоди Відповідачка відсутня за даним місцем реєстрації біля 7 років.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно положень ст. 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» фізичні особи зобов'язані зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що реєстрація і відсутність відповідача у квартирі позивача створює йому перешкоди у здійсненні правомочностей власника майна. Відповідач відсутній за даним місцем реєстрації понад півтора роки.
Отже, враховуючи, що відповідачк не проживає у спірній квартирі понад 6 рік, речей відповідачки в квартирі не має, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Позивач самостійно здійснює витрати щодо утримання будинку, сплачує комунальні послуги. В свою чергу відповідач, що є її колишнім чоловіком, спільного господарства не веде, комунальних послуг не оплачує та не бере участі в утриманні майна. Факт реєстрації відповідача тягне за собою додаткові матеріальні витрати на оплату комунальних послуг, що завдає позивачу матеріальну шкоду.
Відповідно до положень ст. 3, 15 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано заперечень на спростування позовних вимог.
Оскільки відповідач за вказаною адресою не проживає, ця житлова квартира не є його місцем проживання або місцем перебування, він має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим.
Згідно зі ст.7Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову після набуття ним законної сили є підставою для скасування реєстрації відповідачів за вищевказаною адресою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 1, 10-12, 13, 76, 78, 81, 89, 133, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третіх осіб Южноукраїнської міської ради Миколаївської, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користуватися квартирою - задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лишев ступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 28.12.2021 року.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Волкова