нп 2/490/3510/2021 Справа № 490/4382/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
16 грудня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А. ,
при секретарі - Волошиній Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки,-
07.06.2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:16:056:003, площею 0,062 га, розташованої у АДРЕСА_1 наступним чином: ОСОБА_3 - Ѕ частину; ОСОБА_2 - Ѕ частину. В порядку спадкування визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:16:056:003, площею 0,062 га, розташованої у АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори від 25.03.2002 року № 1-221, власником Ѕ частини житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 є батько позивачки - ОСОБА_3 . Інша частина житлового будинку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори від 26.04.2002 року № 1-259, належить дядькові позивачки - ОСОБА_2 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0620 га, кадастровий номер 4810137200:16:056:003, яка на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2014 року, належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після його смерті позивачка є спадкоємцем першої черги за законом. Крім неї, спадкоємцем померлого є її рідний дядько - ОСОБА_2 останній спадщину не приймав і наміру приймати не має. Для оформлення спадщини батька, позивачка звернулась до ПН ММНО Грудницької І.М., про що отримала постанову від 17.12.2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою від 10.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та одночасно витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) Грудницької Ірини Миколаївни належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протокольною ухвалою від 02.11.2021 року закрито підготовче судове засідання по справі.
Представник позивача - адвокат Рехлецький Р.В. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1
02 лютого 1991 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2002 року № 1-259, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори, власником Ѕ частини житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 є - ОСОБА_2 .
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.03.2002 року № 1-221, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори, власником Ѕ частини житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 є - ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що на підставі рішення органу виконавчої влади лист виконкому Миколаївської міської ради № 01-2094 від 23.12.2010 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:16:056:003, площею 0,062 га, розташованої у АДРЕСА_1 належить - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
При зверненні до приватного нотаріуса ММНО Грудницької І.М. з заявою про прийняття спадщини, позивачу 17.12.2020 р. надано пояснення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не визначені і визначити їх після смерті одного із співвласників можливо лише у судовому порядку.
Позивачка та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки звернулися до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи №37/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
У відповідності до ч. 3, ч. 4 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Згідно ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. ст. 370 - 372 ЦК України, які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності, допускаючи, проте, винятки із цього правила "з урахуванням обставин, що мають істотне значення". При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ". Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п. 21 постанови, за якою "суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".
Абзацом 1 пункту 21 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України також передбачено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.
Згідно із ч.1,ч. 4ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визначення часток спадкодавця та інших співвласників (сторін по справі) у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку з метою реалізації права позивача на спадкування за законом.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
При цьому суд враховує роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на спадкування за законом як спадкоємиць після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, суд вважає встановленим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується доведеність заявлених вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено позивачем при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215,218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки - задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у праві власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4810137200:16:056:003, що розташована в АДРЕСА_1 , становила 1/2 частки.
Визначити , що частка ОСОБА_2 у праві власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4810137200:16:056:003, що розташована в АДРЕСА_1 , становить 1/2 частки.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частки земельної ділянки за кадастровим номером 4810137200:16:056:003, що розташована в АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Гуденко