Справа № 519/929/21
4-с/519/8/21
21.12.2021 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.
розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, за участю Южненського МВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні в Южненському МВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходилось виконавче провадження №30741522 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 32333,28 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа від 22.11.2011 №2-569/11, який виданий на виконання заочного рішення Южного міського суду Одеської області №2-569/11 від 04.11.2011. Постановою начальника ВДВС Южненського МУЮ Одеської області Носенко С.Б. від 23.04.2012 накладено арешт на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 . Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.12.2012 рішення Южного міського суду Одеської області від 04.11.2011 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Станом на 21.07.2021 постанова від 23.04.2012 про накладення арешту не скасована.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 05.10.2021 відкрито провадження у справі за вищевказаною скаргою заявою.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутність, вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання представник Южненського МВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без участі представника відділу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні в Южненському МВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходилось виконавче провадження №30741522 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 32333,28 грн. (а.с.7).
Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа від 22.11.2011 №2-569/11, який виданий на виконання заочного рішення Южного міського суду Одеської області від 04.11.2011 по цивільній справі №2-569/11 (а.с.8-9).
Постановою начальника ВДВД Южненського МУЮ Одеської області Носенко С.Б. від 23.04.2012 накладено арешт на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (а.с.13-15).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.12.2012 рішення Южного міського суду Одеської області від 04.11.2011 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.10-12).
Вказане виконавче провадження завершене, передане до архіву та знищене за закінченням терміну зберігання, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, що підтверджується листом Южненського МВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 20.10.2021, який знаходиться в матеріалах цивільної справи.
Таким чином, ніяких претензій матеріального характеру до ОСОБА_1 ні в кого немає і ніхто не оспорює його право власності на нерухоме майно, на яке накладено арешт.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі редакція Закону №606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі закінчення виконавчого документа на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", наступають правові наслідки, передбачені ч.2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", тобто зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При таких обставинах суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги.
Керуючись ст.ст.3, 4, 12, 81, 265, 268, 451, 447 ЦПК України, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, за участю Южненського МВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність та зобов'язати начальника Южненського МВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений Постановою начальника ВДВС Южненського МУЮ Одеської області Носенко С.Б. від 23.04.2012 у виконавчому провадженні №30741522.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Южного міського суду
Одеської області З. І. Барановська