490/7060/21 від03.12.2021
нп 3/490/3447/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 грудня 2021 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Скрипченко С.М., розглянувши справу про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 147127, 26.08.2021р. о 00 год. 35 хв. в м. Миколаєві по вул. Шнеєрсона в районі будинку 6, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, млява мова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у спеціальному закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, під поняттям адміністративного правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП, передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП виражається у таких формах: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи наведене, вивчивши матеріали додані до адміністративного протоколу, доходжу до наступних висновків.
Так, згідно протоколу серії ААБ № 147127 від 26.08.2021р. дії ОСОБА_1 було кваліфіковано як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, склад даного адміністративного правопорушення утворюється із сукупності фактів, одним з обов'язкових елементів яких є здійснення керування особою транспортним засобом.
Керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі (рішення ВС/КАС від 20 лютого 2019 року справі № 404/4467/16а).
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм адміністративного законодавства відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява № 16347/02).
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04) Європейський Суд зазначив, що у справах про адміністративні правопорушення суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Водночас, для дотримання європейського стандарту доведення вини «поза розумних сумнівів» недостатньо, щоб версія, викладена у протоколі, була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи (постанова Верховного Суду (ККС) від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, від 2 березня 2021 року справа № 750/5469/18, провадження № 51-6103км20).
З матеріалів протоколу вбачається, що у якості доказу вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції додано оптичний диск з відеозаписами з натільної камери поліцейського з місця події.
Оглядом вказаних вище відеозаписів встановлено, що обставини зупинки транспортного засобу «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 не зафіксовано, запис починається з моменту коли вже зупинено транспортний засіб. Прямих та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем за обставин описаних у протоколах матеріали справи не містять. Докази, надані органом, уповноваженим на складання протоколу, не забезпечують такий рівень доказування вини ОСОБА_1 , який не залишав би розумних сумнівів у можливості іншої версії подій, ніж зазначено у протоколі.
Суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень на транспорті, особливо пов'язаних із завданням збитків майну та здоров'ю інших учасників дорожнього руху та із керуванням транспортними засобами водіями у стані сп'яніння, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких правопорушень.
Проте необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростовними доказами факту причетності ОСОБА_1 до керування транспортним засобом 26.08.2021р. за подій, описаних в адміністративному протоколі.
Недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження.
На підставі вище викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 130, 283-285 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову протягом десяти днів з її дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальност і, чи її захисником.
Суддя С.М. Скрипченко