264/5215/21
2/264/1340/2021
(ЗАОЧНЕ)
"29" грудня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Штифорук О. В., при секретарі Сороки С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , якій діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
28 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , якій діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , квартира не приватизована і знаходиться у власності Маріупольської міської ради. Разом з ним у квартирі зареєстроване місце проживання його дружини ОСОБА_3 , сина ОСОБА_4 та онука неповнолітнього ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування. Однак, відповідач ОСОБА_2 не проживає в житловому приміщенні понад один рік без поважних причин. Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі немає і взагалі квартирою він не цікавиться. Перешкод у користуванні жилим приміщенням ні він, ні інші члени сім'ї відповідачу не чинили. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, він позбавлений можливості оформити субсидію та будь-які інші дії. Відповідач з 2015 року, коли виїхав до території Російської Федерації, не проживає в квартирі. Де наразі мешкає відповідач, він також не знає. Вважає, що відповідач втратив право користування квартиро, у зв'язку з тривалою, АДРЕСА_2 , оскільки понад один рік без поважної причини відсутній за місцем реєстрації, у зв'язку з чим, просив позов задовольнити.
Ухвалою від 23.10.2021 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, а саме судовими повістками, які були повернуті на адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» та шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади України. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних обставин.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
У відповідності до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Стаття 72 ЖК України встановлює, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
Положення, закріплені пунктом першим ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантують кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так само й на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , його місце проживання у квартирі зареєстроване у встановленому законом порядку з 22.01.2002 року.
Згідно з копії особового рахунку № НОМЕР_1 у вказаній квартирі зареєстровані також дружина позивача ОСОБА_3 , син позивача ОСОБА_4 та онук позивача неповнолітній ОСОБА_5 , в інтересах якого діє батько ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Як вбачається з акту фактичних обставин проживання осіб, що зареєстровані, № 430 від 22.07.2021, складеного комітетом самоорганізації населення МКР "Курчатово" м. Маріуполя, в квартирі АДРЕСА_2 фактично проживають позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 , його син ОСОБА_4 , та неповнолітній онук ОСОБА_5 , в інтересах якого діє батько ОСОБА_4 ..
Згідно витягу № 05-13.07-1667 від 18.11.2021 р. про зареєстрованих за даною адресою осіб, в зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 1961 року народження, його дружина ОСОБА_3 1964 року народження, ОСОБА_2 , 1985 року народження, ОСОБА_4 1983 року народження, та неповнолітній ОСОБА_5 , 2014 року народження, в інтересах якого діє батько ОСОБА_4 .
Факт непроживання відповідача в зазначеній квартирі підтверджується актом про фактичне проживання осіб у житловому приміщенні та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є сусідами позивача, з письмових пояснень яких вбачається, що громадянин ОСОБА_2 , 1983 року народження, за вказаною адресою з 2015 року не мешкає.
Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач зареєстрований за вказаною адресою, проте з 2015 року і по теперішній час там не проживає.
За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи до уваги те, що відповідач у спірній квартирі не проживає, домовленості між сторонами про збереження права користування житлом у разі довготривалої відсутності не було, доказів на спростування доводів позовної заяви відповідачем не надано, підстав для збереження жилого приміщення за відповідачем судом не встановлено, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Оскільки судом встановлено, що відповідач зареєстрований у квартирі як член сім'ї позивача, і він відсутній без поважних причин за місцем реєстрації більше 6 років, за загальними вимогами закону це є підставою для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Доказів, які б свідчили про відсутність відповідача у квартирі з поважних причин, в ході судового розгляду не надано. Також відсутні відомості, що відповідач зверталися до суду із позовами щодо відновлення порушеного права на користування житлом.
Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За нормою ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування жилим приміщенням, і таке рішення є підставою для виконання органом реєстрації дій щодо зняття особи з реєстраційного обліку.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , якій діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. В. Штифорук