Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2021 р. Справа№200/16638/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків про визнання протиправною та скасування постанови, -
24 листопада 2021 року до суду надійшла позовна заява Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків, в якій просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків Леуцької Оксани Вікторівни від 11 листопада 2021 року про накладення штрафу, прийняту нею у виконавчому провадженні №66596294.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови судом не завершено розгляд справи щодо правомірності відкриття виконавчого провадження №66596294. Вважає, що державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 20 грудня 2021 року о 10 год. 30 хв.
Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Свою позицію обґрунтував тим, що статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, серед яких не передбачено підстави, а саме: розгляд справи судом щодо правомірності дій державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження. Станом на 11 листопада 2021 року, на думку представника відповідача, відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій та боржником не виконано рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 266/3169/20, виданого 04 серпня 2021 року Приморським районним судом м. Маріуполя, а тому 11 листопада 2021 року винесено постанову № 66596294 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження.
Щодо визначення юрисдикції даної справи, суд враховує, що імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15 (провадження №12-93гс18), у справі №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження №14-425цс18), від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц (провадження №14-664цс18)
Розглянувши адміністративний позов, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що у Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на виконанні знаходиться виконавче провадження №66596294 з примусового виконання виконавчого листа №266/3169/20, виданого 04 серпня 2021 року Приморським районним судом м. Маріуполя про зобов'язання виконавчого комітету Маріупольської міської ради усунути перешкоди у користуванні та проживанні ОСОБА_1 житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , яка є власністю територіальної громади міста Маріуполя та перебуває на балансі Комунального комерційного підприємства «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» шляхом надання ключів від вхідної двері житлового приміщення кв. АДРЕСА_1 .
Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Леуцькою О.В. від 11 листопада 2021 року у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду накладено на виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що підставою виникнення даного спору є накладення відповідачем на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду (ВП № 66596294).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
При вирішенні спору суд виходить із того, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404)
Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону № 1404, згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першої статті 75 Закону №1404 закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Звертаючись до суду з даним позовом позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки судом не завершено розгляд справи щодо правомірності відкриття виконавчого провадження №66596294.
Згідно з частиною 4 статті 19 Закону №1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону №1404).
Згідно з частиною першою статті 38 Закону №1404 виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення (частина друга статті 38 цього Закону).
Отже, підставою для винесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження є надходження до органу ДВС судового рішення, яким поновлено строк подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийнято апеляційну скаргу до розгляду.
Так, судом встановлено, що 02 вересня 2021 року позивачем до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області була подана скарга на дії державного виконавця по справі № 266/3169/20.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року у справі № 266/3169/20 відмовлено у задоволенні скарги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання дій старшого державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Леуцької О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №66596294 від 25 серпня 2021 року протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
02 листопада 2021 року позивачем була подана апеляційна скарга на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року у справі №266/3169/20.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 266/3169/20 поновлено Виконавчому комітету Маріупольської міської ради строк на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Маріупольської міської на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року у справі № 266/3169/20.
Водночас, матеріали справи не містять будь - яких доказів того, що позивач належним чином у відповідності до вимог частини 4 статті 19 Закону №1404, а саме: не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, повідомляв державного виконавця про поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, а тому у державного виконавця станом на день прийняття оскаржуваної постанови не було підстав для винесення постанови про зупинення виконавчого провадження.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови у зв'язку з оскарженням в апеляційному порядку ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року по справі № 266/3169/20.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404- VIII).
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до положень статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Положеннями статті 63 Закону №1404- VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З викладеного вище слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
З матеріалів справи встановлено, що державний виконавець не надав суду доказів того, що він надсилав вимоги, запити, чи будь-які інші документи позивачу, які б дали змогу державному виконавцю пересвідчитися про факт неповажності невиконання судового рішення.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі №420/70/19.
Перевіривши спірну постанову про накладення штрафу від 11.11.2021 у розмірі 5 100грн., як рішення суб'єкта владних повноважень, на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вона не відповідає критеріям, визначеним п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова протиправна та підлягає скасуванню.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи міститься акт державного виконавця від 13 грудня 2021 року про виконання виконавчого листа №266/3169/20 виданого Приморським районним судом м. Маріуполя 04 серпня 2021 року, тому скасування постанови про накладення штрафу не порушить законні права та інтереси стягувача ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн /а.с.23/
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Суд вважає, що Виконавчий комітет Маріупольської міської ради в даній справі виступає не в якості суб'єкта владних повноважень, а в якості боржника, який оскаржує неправомірні дії суб'єкта владних повноважень, тобто державного виконавця.
Разом з тим, відповідно до частини 8 статті 139 КАС України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те що виконавчий лист Приморського районного суду м. Маріуполя по справі №266/3169/20 був виданий ще 04 серпня 2021 року, на протязі великого проміжку часу позивачем не вчинялося будь яких дій щодо його виконаня, підтвердження щодо вчинення цих дій суду не надано, та враховуючи положення ч.8 ст.139 КАС України суд вважає пропорційним присудження на користь позивача половину сплаченого судового збору у розмірі 1 135 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 04052784, місцезнаходження: пр-т. Миру, буд.20, м. Маріуполь, Донецька область, 87555) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34908792, місцезнаходження: пров. Дніпропетровський, буд.15, м. Маріуполь, Донецька область, 87517) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 11 листопада 2021 року ВП № 66596294 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків Леуцької Оксани Вікторівни від 11 листопада 2021 року про накладення штрафу, прийняту нею у виконавчому провадженні №66596294.
Стягнути на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 04052784, місцезнаходження: пр-т. Миру, буд.20, м. Маріуполь, Донецька область, 87555) з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34908792, місцезнаходження: пров. Дніпропетровський, буд.15, м. Маріуполь, Донецька область, 87517) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) гривень 00 копійок.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження. Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 грудня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов