Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 грудня 2021 р. Справа№200/16939/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.10.2021 року №057350004921 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 12.10.2021 року з урахуванням пільгового стажу за списком №1 згідно із записами трудової книжки.
Позов обґрунтовував тим, що оскарженим рішенням йому неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим порушені його пенсійні права.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав зміст оскарженого рішення з урахуванням наданої позивачу відповіді. Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства і не порушив пенсійні права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що 19.10.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через вебпортал Пенсійного фонду України подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1).
Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.10.2021 року №057350004921 в призначенні такої пенсії відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що страховий стаж заявника становить 32 роки 6 місяців 13 днів, пільговий стаж - 5 років 5 місяців 15 днів.
Вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.1998 року по 17.04.1998 року, оскільки наявне виправлення в наказі про звільнення. Рекомендовано надати уточнюючу довідку.
Судом також встановлено, що після отримання вказаного рішення відповідачем за дорученням Пенсійного фонду України відповідно до Закону України «Про звернення громадян» розглянуто звернення позивача, на яке надана відповідь 22.11.2021 року №18670-18337/111-15/8-0500/21, в якій зазначено, що:
- до пільгового стажу не враховані періоди роботи з 01.06.1989 року по 30.11.1989 року у якості підручного сталевара електроплавильного цеху, з 02.06.1992 року по 17.04.1998 року у якості розливника сталі на Донецькому металургійному заводі (зараховано до страхового стажу на загальних підставах), оскільки уточнююча довідка видана адміністрацією підприємства, яке розміщується на тимчасово окупованій території України;
- до страхового стажу не враховано період роботи з 01.03.1998 року по 17.04.1998 року, оскільки наявне виправлення в наказі про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58. Для врахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку.
Враховуючи викладене, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № І-р/2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.
Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.
Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку №1.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року в справі №815/1554/17 аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Оскарженим рішенням органу Пенсійного фонду позивачу відмовлено в призначенні пенсії фактично у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
При цьому суб'єктом владних повноважень в оскарженому рішенні періоди роботи позивача, які зараховані до пільгового стажу, а які не зараховані, не зазначені; підстави такого незарахування не наведені; рішення прийнято без наведення відповідних обґрунтувань для його прийняття.
Вказане не відповідає загальному принципу правової визначеності.
Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, оскарженим рішенням до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.1998 року по 17.04.1998 року, через недоліки заповнення трудової книжки (як зазначив відповідач, наявне виправлення в наказі про звільнення).
Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що щодо вказаного періоду в частині дати звільнення міститься запис: наказ від 17.04.1998 року № 366. В номері наказу наведена цифра «6», проте виправлень він не містить, як помилково зазначав відповідач.
Всі записи в трудовій книжці позивача зроблені у відповідності до чинних у відповідний час нормативно-правових актів: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
Згідно з вказаними Інструкціями заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.
Крім того, щодо заповнення трудової книжки суб'єктом владних повноважень не враховані положення відповідного законодавства, в тому числі п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Отже, оскаржене рішення не ґрунтується на положеннях законодавства та порушує пенсійні права позивача.
Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо похідних позовних вимог зобов'язального характеру
Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати спірні періоди роботи по списку №1 до відповідного стажу та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: в оскарженому рішенні не досліджено всі періоди роботи позивача, не зазначено, які саме періоди роботи зараховані до відповідного стажу (що унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів). Дії (або рішення, або бездіяльність) відповідача щодо такого не зарахування в даній справі не оскаржуються та не є предметом спору в ній.
Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди його роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи, та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
При цьому орган Пенсійного фонду України при аналізі довідок, які видані на непідконтрольній українській владі території (такі довідки подавалися до відповідача), має виходити з того, що з огляду на загальні принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН (а саме «намібійські винятки», сформульовані Судом щодо окупованих територій, згідно з якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян) та в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 908 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса, за якою позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.10.2021 року №057350004921, яке прийнято щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 29 грудня 2021 року.
Суддя Т.В. Логойда