Номер провадження 22-ц/821/1786/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/347/21 Категорія: 310020000 Літвінова Г. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
24 грудня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Василенко Л.І., Єльцова В.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_2
розглянувши в м. Черкаси у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суд від 22 липня 2021 року, постановлене під головуванням судді Літвінової Г.М. у Корсунь - Шевченківському районному суді Черкаської області 22.07.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, -
21.04.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають спільну дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій у січні 2021 року виповнилось 18 років.
Шлюб між сторонами розірваний, що підтверджується даними актового запису № 80 від 08.06. 2005 року відділу актів цивільного стану Корсунь - Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області, свідоцтво про розірвання шлюбу від 08.06. 205 року серія НОМЕР_1 .
Позивач ОСОБА_1 посилається в позові, що повнолітня дочка ОСОБА_3 навчається за контрактом на 1 курсі Черкаського художньо-технічного коледжу на денній формі навчанні, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, оскільки самостійно оплачує навчання дочки та її проживання у гуртожитку.
ОСОБА_1 вказує, що відповідач ОСОБА_2 має можливість та зобов'язаний надавати утримання повнолітній дочці у зв'язку з її навчанням.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач ОСОБА_5 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, до припинення навчання дочки, але не більше чим до досягнення дочкою 23 років.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.07.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн. щомісячно, починаючи з 21.04.2021 року до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 605,36 грн.
Судовий збір у розмірі 302,64 грн. віднесено на рахунок держави.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.07.2021 року, відповідач ОСОБА_2 подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що рішення в частині стягнення аліментів на користь повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання у розмірі 2 000 грн. щомісячно, є таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, наслідком такого є неправильна оцінка судом доказів по справі, неповнота дослідженням судом обставин справи.
ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі, що не відмовляється платити аліменти на дочку, але, на його думку, розмір аліментів в сумі 2 000 грн. щомісячно, враховуючи його заробітну плату та доходи, є завеликим. В підтвердження своїх доводів скаржник надає документи, з яких вбачається, що розмір заробітної плати, після вирахування податків, становить трохи більше 5 000 грн. на місяць.
Скаржник ОСОБА_2 вказує, що із його заробітної плати також вираховується борг по аліментах, несплачений ним в повному обсязі на неповнолітню дочку. Дана заборгованість по аліментам виникла, як стверджує ОСОБА_2 , з незалежних від нього причин, так як він з березня 2019 року по серпень 2020 року був безробітнім, не працював, так як його звільнили з роботи за відсутності замовлень. Проте ОСОБА_2 сплачував мінімальний розмір аліментів за відсутності роботи, але розмір аліментів був меншим, ніж раніше відраховувалось із зарплати. Він вказує, що як виявилось значно пізніше, за вказаний період державний виконавець нарахував аліменти, виходячи із середньої зарплати по регіону, яка є в двічі більшою, ніж він отримував зарплату. Заборгованість на даний час становить 24 000 гривень, яку продовжують щомісячно вираховувати із його зарплати. Тому щомісячно ще на 1200 -1300 гривень він отримує менше, виплачуючи заборгованість по аліментах.
В апеляційні скарзі скаржник посилається, що його стан здоров?я є незадовільним, у зв'язку з чим він звільнений від проходження військової служби за станом здоров?я, але на підтвердження цього, надає лише деякі довідки щодо стану здоров?я, оскільки, вважає, що має право на конфіденційність щодо стану свого здоров?я. Йому також потрібно приймати ліки та проходити лікування для підтримки організму, на що необхідні кошти.
ОСОБА_2 не погоджується із твердженнями позивача щодо можливості сплачувати аліменти у розмірі 3000 гривень, так як і вважає, що визначений судом розмір аліментів 2000 гривень не відповідає обставинам справи. Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що не має інших дітей, на яких сплачує аліменти. Проте він просить врахувати, що дружини у нього не має, так як він проживає без реєстрації шлюбу із жінкою, яка є пенсіонеркою, та не має інших доходів. Власного будинку він також не має, так як проживає у частині будинку, що отримав у спадщину після смерті матері, а його частка у будинку лише 1/4. Автомобіля відповідач ОСОБА_2 у власності не має, тому він вважає перебільшеними твердження позивача ОСОБА_1 , що він є фізично здоровим та матеріально забезпеченим.
ОСОБА_2 звертає увагу, що твердження позивача щодо перебування її у надзвичайно тяжкому матеріальному становищі не відповідає дійсності, тому просить критично оцінити доводи позивача стосовно того, що вона самостійно оплачує кошти за навчання дочки та повністю утримує дочку та своїх батьків пенсіонерів, які мають інвалідність. Скаржник вказує, що він обізнаний щодо того, що його колишня дружина ніколи не працювала, тому саме батьки ОСОБА_1 утримують її саму та онуку, так як тримають велике господарство, продають молочну продукцію на ринках. Він вважає, що позивач також може влаштуватись на більш оплачувану роботу, як вимагає від ОСОБА_2 та надавати допомогу дочці у зв'язку із продовженням навчання в такому ж розмірі, як і відповідач.
ОСОБА_2 , вважає, що, навчаючись на перукаря та спеціаліста із декоративної косметики, уже повнолітня дочка ОСОБА_3 у вільний від навчання час також має змогу працювати, враховуючи, що останній рік навчання взагалі не було у зв'язку із карантинним заходами та дистанційним навчанням.
ОСОБА_2 вказує в апеляційній скарзі, що з нього необхідно стягнути аліменти на утримання повнолітньої дочки у розмірі, меншому, ніж ставить вимогу позивач, оскільки це буде відповідати принципу рівності можливостей батьків та необхідного забезпечення їхнього обов?язку по утриманню повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, що покладений на них діючим законодавством, та просить врахувати вимоги закону щодо можливості надання матеріальної допомоги батьком.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить частково скасувати ухвалене в справі рішення Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.07.2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 , як на повнолітню, яка продовжує навчання, у розмірі 2 000 грн. щомісячно, та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір аліментів на користь ОСОБА_3 , як на повнолітню, яка продовжує навчання, у розмірі 1 000 грн., але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу відповідача від позивача не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
За встановлених судом обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі сторін на підставі наявних у справі доказів згідно вимог цивільно - процесуального закону.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на дочку, яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо стягнення аліментів на користь повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, але прийшов до висновку про стягнення аліментів у розмірі 2000 гривень щомісячно, а не 3000 гривень як просила позивач, визначивши саме такий розмір аліментів з батька на період навчання дочки у коледжі.
Районний суд, стягуючи з відповідача ОСОБА_2 на користь дочки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 2 000 грн. щомісячно, виходив з того, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, так як доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров?я, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів, у зазначеному позивачем розмірі, відповідач не надав, вказав суд.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із судом першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, оскільки судом не враховано всі вимоги закону та обставини, які мають бути враховані судом відповідно до ст. 182, ст. 199 СК України, тому наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Предметом спору у вказаній справі є стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Згідно ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у шлюбі, від якого народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить актовий запис № 15, та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 12.02.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області. У відповідності даних свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , у графі «батько» записаний ОСОБА_2 (а. с. 11).
Шлюб між сторонами було розірвано 08.06.2005 року, що підтверджується даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 08.06.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області (а. с. 12).
Згідно даних довідки про склад сім?ї, виданої виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області від 22.03.2021 року № 96 ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з позивачем ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, ОСОБА_3 досягла повноліття, але навчається за контрактом у Черкаському художньо-технічному коледжі з денною формою навчання. Термін закінчення навчання 31.01.2023 року, що підтверджується довідкою № 167, виданою 09.03.2021 року вказаним коледжем (а. с. 16).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено квитанціями, що містяться в матеріалах справи (а. с. 20-26), позивач ОСОБА_1 самостійно сплачує навчання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Із договору про надання освітніх послуг вбачається, що загальна вартість освітньої послуги становить 41680, 00 грн., з них: 2020-2021 навчальні роки - 13500, 00 грн.; 2021-2022 навчальні роки - 15660, 00 грн.; 2022-2023 навчальні роки - 12520, 00 грн.
Матеріали справи містять довідку про те, що за проживання у гуртожитку дочки ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 сплатила 2580,00 грн. (а. с. 27), що підтверджує значні витрати на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що всі витрати на утримання доньки та на оплату навчання оплачує виключно позивач, в зв?язку з чим перебуває в скрутному матеріальному становищі. Тому позивач ОСОБА_1 вказує на необхідність отримання матеріальної допомоги від відповідача ОСОБА_2 на утримання спільної повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, так як вона сама не в змозі забезпечити належне утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, посилаючись, на встановлений законодавством обов'язок утримувати дітей до їх повноліття, а також у випадку продовження ними навчання - покласти на обох батьків, а не лише на одного із них.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання регламентовано главою 16 СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покадається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Обов?язок утримувати дітей є рівною мірою обов?язком як матері, так і батька.
Згідно ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Аналізуючи зміст наведеної норми, слід дійти висновку, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов?язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв?язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв?язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров?я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно роз'яснення п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року вказано, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З огляду на викладене, однією із обов'язкових умов, за яких можливе покладення на батьків обов'язків по утриманню повнолітньої дочки, сина є їх спроможність надавати таку допомогу. Вимоги про стягнення аліментів на користь повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання підлягають задоволенню тільки при наявності у батьків можливості надавати таку допомогу, та такі обставини повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами.
Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з'ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи відповідача, неповно з'ясувавши всі обставини справи, оскільки не взяв до уваги, що згідно до довідки про доходи, заробітна плата скаржника становить трохи більше 5 тис. грн. (а. с. 68).
Крім того, з відповідача ОСОБА_2 ще стягується заборгованість по аліментам в розмірі 24 000 гривень, яка виникла у зв'язку із недоплатою нарахованого розміру аліментів до повноліття дочки, тому він щомісячно сплачує по 1200 -1300 гривень, що також підлягає врахуванню, оскільки дохід відповідача зменшується на вказану суму до її повної виплати.
Як вбачається з договору про надання освітніх послуг від 01.09. 2020 року, укладеного між Черкаським художньо - технічним коледжем та ОСОБА_3 , що вона навчається на факультеті архітектури та мистецтва, денна форма навчання термін навчання 2 роки 5 місяців з 01.09. 2020 року по 31.01. 2023 року; загальна вартість освітньої послуги становить 41680, 00 грн., з них: 2020-2021 навчальні роки - 13500, 00 грн.; 2021-2022 навчальні роки - 15660, 00 грн.; 2022-2023 навчальні роки - 12520, 00 грн.
Із наданих в матеріалах справи доказів, а саме : із довідки про доходи відповідача ОСОБА_2 від 19.05.2021 року вбачається, що стягнута судом сума аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у розмірі 2000 грн. не відповідає вимогам закону, оскільки становитиме для останнього надмірний тягар.
Апеляційний суд вважає, що слід врахувати майновий стан відповідача ОСОБА_2 , розмір його доходів, стан здоров?я, наявність сплати заборгованості за аліментами до повноліття дочки, надання матеріальної допомоги матір?ю у такому ж розмірі, як стягуватимуться аліменти з батька на утримання повнолітньої дочки у зв'язку із продовженням навчання, тому доводи скаржника підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині визначення розміру аліментів, так як розмір аліментів зменшується колегією суддів із 2000 гривень до 1300 гривень щомісячно до закінчення навчання повнолітньої дочки, але не більше, ніж до 23 років, починаючи стягнення з дня подання позову з 21.04. 2021 року.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, виходячи з принципу справедливості, розумності, з урахуванням потреб дитини, яка продовжує навчання, та враховуючи обов?язок батьків нести рівні витрати на матеріальну допомогу дитини, колегія суддів апеляційного суду, вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих районним судом аліментів на дочку у зв'язку із продовженням навчання, визначивши розмір аліментів в 1300 грн., оскільки такий розмір аліментів є адекватним, розумним і справедливим по відношенню до обох сторін, враховуючи, при цьому, також допомогу матері.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, але не погоджується із розміром аліментів в 1000 гривень, а вважає, що стягненню підлягають аліменти в розмірі 1300 гривень. Тому вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні та задоволенню частково позовних вимог, а розмір аліментів, стягнутих з відповідача ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, слід зменшити з 2000 грн. до 1300 грн. щомісячно до закінчення навчання повнолітньої дочки ОСОБА_3 .
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд не звернув уваги та не надав оцінки доводам відповідача щодо визначення розміру аліментів, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення районного суду в частині визначення розміру аліментів, які апеляційним судом визначено в розмірі 1300 гривень з врахуванням всіх обставин справи та матеріальної можливості відповідача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, судові витрати підлягають перерозподілу судом апеляційної інстанції , оскільки рішення суду змінено.
Отже, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає судовий збір у ромірі 908 гривень, оскільки позивач звільнена від сплати судого збору за подання позову в даній категорії справ.
На користь відповідача ОСОБА_2 підлягають частково судові витрати, понесені ним за сплату судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 454 грн., тому, враховуючи надані розрахунки судових витрат, із відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454 гривні.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суд від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання - змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентиф. номер НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання до 1300 грн., починаючи стягнення з подання позову, з 21.04.2021 року до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у ромірі 454 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 28 .12. 2021 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді Л.І. Василенко
В.О. Єльцов