Справа № 566/1584/21
24 грудня 2021 року смт Млинів, Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючої судді Бандури А.П.
при секретарі судового засідання: Братащук М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Чугаєвської Інни Петрівни.
ОСОБА_1 звернулася до Млинівського районного суду Рівненської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Чугаєвської Інни Петрівни.
В обґрунтування скарги зазначила, що постановами про арешт коштів боржника, винесеними 18 листопада та 09 грудня 2021 року головним державним виконавцем Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Чугаєвською І.П., були її арештовані кошти на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому у філії Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368 на який зараховується заробітна плата ОСОБА_1 та на картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритий в філії Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368 на який зараховується пенсія.
Вважає постанови про арешт коштів від 18 листопада 2021 року та 09 грудня 2021 року незаконними,оскільки допущено порушення в частині граничного відрахування із пенсії та заробітної плати.
Просить суд постанову головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чугаєвської І.П. від 18 листопада 2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №56230023 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в філії Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368 та на грошові кошти , що надходять з Острожецької ОТГ як заробітна плата на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в філії Рівненське обласне управління Ат «Ощадбанк», МФО 333368. Постанову головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чугаєвської І.П. від 09 грудня 2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №51950468 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в філії Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368 та на грошові кошти , що надходять з Острожецької ОТГ як заробітна плата на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в філії Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368.
24 грудня 2021 року начальником державної виконавчої служби у Дубенському району Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Музичук А.А. було надіслано відзив на скаргу ОСОБА_1 в якіому вказала, що підстави для зняття арешту з коштів боржника відсутні, оскільки аршти рахунків божника не унеможливлюють отримання ним заробітної плати та пенсії, так як за його бажанням виплата заробітної плати і пенсії можуть здійснюватися готівкою через поштовий переказ на вказану ним адресу, а тому накладення арешту на грошові кошти боржника не порушує його право на отримання цих виплат.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності.
Начальник державної виконавчої служби у Дубенському району Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Музичук А.А. в судове засідання, не з'явилася. До суду надіслала клопотання про розгляд справи без участі представника відділу державної виконавчої служби у Дубенському району Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути скаргу без участі сторін виконавчого провадження та державного виконавця.
Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Вимогами ст.449ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частин 1. 3. ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно до ч. 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконання та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дії визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 статті 18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов'язаний в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавче впровадження це сукупність дії державного виконавця (при цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов'язком державного виконавця.
Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Чугаєвською Інною Петрівноювід 18 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №56230023при примусовому виконанні виконавчого напису № 23586 виданому 08 грудня 2017 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 645700,49 грн.
(а.с. 12-13)
Постановою головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Чугаєвською Інною Петрівноювід 09 грудня 2021 року у виконавчому провадженні №51950468при примусовому виконанні виконавчого напису № 23586 виданому 08 грудня 2017 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 33739,04 грн.
(а.с. 15-16)
Згідно довідки №115.47-50/228 виданої 14 грудня 2021 року Острожецьким ТВБВ №10017/0158 філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» про те, що в ОСОБА_1 станом на 14 грудня 2021 року є два відкритих карткових рахунки:
зарплатний НОМЕР_1 та
пенсійний НОМЕР_2
на які було накладено арешт.
(а.с.23)
Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 стверджує, що один із рахунків це є рахунок, з якого вона отримує пенсію і накладення арешту на цей рахунок позбавляє її на отримання пенсії та достатній життєвий рівень, порушує її конституційні права.
Пунктом 7 частини 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII, визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно ч.2,3,4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII, виконавець зобовязаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Дослідивши всі надані до суду доводи заявника, суд приходить до висновку, що дійсно накладенням арешту на рахунок, з якого отримує пенсію ОСОБА_1 поставило її у скрутне матеріальне становище.
Таким чином, оскаржувана постанова в цій частині винесена з порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушує законні права та інтереси скаржника, як сторони виконавчого провадження.
Виходячи з принципу «належного урядування», визначення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Лелас проти Хорватії», ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а тому оскаржувана постанова державного виконавця в цій частині підлягає скасуванню.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, в старості та в інших випадках, передбачених законом.
В рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ч. 2. ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких підстав, у суду є достатньо підстав вважати, що скарга ОСОБА_1 на дії виконавця в частині накладення арешту на рахунок, з якого отримується пенсія є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування арешту встановленого на рахунок фізичної особи боржника, як такого, що суперечить вимогам:п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він собі вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст.2, ч. 2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною 1 статті115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч. 1, 6 ст.24, ч. 3 ст.15 Закону України "Про оплату праці"визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження"від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII визначено, що арешт майна боржника направлений насамперед для забезпечення реального виконання рішення, тобто стягнення сум за виконавчим документом на користь стягувача.
В той же час при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржникам, що призводить до порушення конституційних прав громадян.
Тобто рахунки , які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а видокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Крім того, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII, передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати уразі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Зважаючи на те, що накладений на рахунок в банку арешт унеможливлює отримання заявником заробітної плати, суд вважає, що скарга в цій частині теж підлягає задоволенню.
Отже, суд з врахуванням вище викладеного, вважає, що скарга підлягає до задоволення, так як рахунки на які накладено арешт є соціальними (зарплатним та пенсійним) рахунками, отже постанови державного виконавця в частині накладення арешту на дані рахунки підлягає скасуванню.
На підставі викладеного,
керуючись статтями 260, 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Чугаєвської Інни Петрівни - задовольнити.
Постанову головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чугаєвської І.П. від 18 листопада 2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №56230023 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати для ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в філії Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368 та на грошові кошти , що надходять з Острожецької ОТГ як заробітна плата на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в філії Рівненське обласне управління Ат «Ощадбанк», МФО 333368.
Постанову головного державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чугаєвської І.П. від 09 грудня 2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №51950468 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати для ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в філії Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368 та на грошові кошти , що надходять з Острожецької ОТГ як заробітна плата на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в філії Рівненське обласне управління Ат «Ощадбанк», МФО 333368.
Повний текст ухвали складено 28 грудня 2021 року.
Копію ухвали для виконання направити у Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Ухвала суду у відповідності до ст.261 ЦПК України набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.П. Бандура