Справа № 361/11139/21 провадження № 2-з/361/339/21
29.12.2021
«29» грудня 2021 року м.Бровари Київської області
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/11139/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
У провадження Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
28 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 73053014123.
Відповідно до частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на
будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із положеннями частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України пункту 4 постанови № 9 від
22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року визначено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, згідно із вказаною постановою Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і вимогою, яка буде предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду вразі невжиття таких заходів.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інші відомості для забезпечення позову.
Однак, як вбачається із заяви та доданих до неї документів, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення відсутні та ціна позову про забезпечення якого просить заявник також відсутня.
Заявник обґрунтовує заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно вплинути на реалізацію його прав щодо отримання позичених грошових коштів, однак вказані доводи не свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 має намір приховати, продати чи знищити майно, яке заявник просить обтяжити.
Будь-які належні докази, які підтверджують обґрунтування доводів заявника у матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи не дають підстав вважати, що в майбутньому виникнуть ускладнення під час реалізації рішення суду у конкретній справі.
Відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 157, 260, 353 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/11139/21
- повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин