Справа № 355/1109/20
Провадження № 2/355/185/21
01 грудня 2021 року
Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» 09.09.2020 звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 16040, 44 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг і підписала Анкету-заяву № б/н до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 31.10.2011. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із пам'яткою клієнта про надання банківських послуг, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між банком та клієнтом договір про надання банківських послуг. Позивач відкрив відповідачу картковий рахунок, встановив ліміт кредитування та здійснював обслуговування. Відповідач зобов'язався у строки здійснювати погашення заборгованості. Через неналежне виконання умов договору виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути відповідача.
На виконання вимог п. п. 2, 3 ч.3 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, інші процесуальні дії у справі.
02.02.2021 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів, за яким витребувано в позивача копію кредитного договору на підставі якого ОСОБА_1 були надані кредитні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ; докази отримання ОСОБА_1 кредитних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відомості про порядок зарахування коштів (черговість погашення боргу) ОСОБА_1 за вказаними картковими рахунками.
У зв'язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя (повідомлення Вищої ради правосуддя від 12.05.2021), на підставі розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області № 666 від 08.07.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ і дану справу розподілено судді Червонопиському В.С. Ухвалою суду від 09.08.2021 справу прийнято до провадження судді Червонописького В.С. та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13.09.2021 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Чередніченко Н.В., за яким в задоволенні позову просила відмовити, оскільки позивачем не доведено факту відкриття рахунку на ім'я відповідача, факту видачу карток із зазначенням строку їх дії та пам'ятки клієнта, а тому недоведено факту укладення кредитного договору на умовах вказаних позивачем в позовній заяві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві вказав проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за якою аргументовано укладеність кредитного договору та використання відповідачем кредитного рахунку
Відповідач ОСОБА_1 про слухання справи повідомлялася належним чином. До початку розгляду справи відповідач надала клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності.
Представник відповідача адвокат Чередніченко Н.В. в судове засідання не з'явилася, надавши суду відзив на позов, письмові пояснення по справі, за якими не погоджується з поданим позовом, оскільки кредитний договір між ОСОБА_1 та банком не укладався, а остання лише виявила бажання відкрити рахунок зберкнижки (депозиту), а не картковий рахунок, при цьому кредитну картку відповідач не використовувала.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
31.10.2011 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем було підписано заяву №б/н про надання банківських послуг, згідно з умовами якого ОСОБА_1 31.10.2011 стала клієнтом банку. Положеннями анкети-заяви визначено, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також тарифами складає між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг.
14.06.2018 внаслідок державної реєстрації, змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».
24.01.2018 відповідач ознайомилася з кредитними продуктами «Універсальна» та «Універсальна Голд», за яким на її ім'я надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить підпис відповідача (а.с.16-17). Водночас наданою позивачем довідкою вказано, що 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_1 видано кредитну картку № НОМЕР_1 , а 25.08.2018 видано кредитну картку № НОМЕР_2 , що підтверджує факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, старт карткового рахунку відбувся 24.01.2018 за карткою № НОМЕР_1 , того ж дня встановлено кредитний ліміт 700, 00 грн., який було 11.02.2018 збільшено до 8100, 00 грн., 22.02.2019 зменшено до 7450, 00 грн., а 30.05.2019 зменшено до 0,00.
Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за договором про надання банківських послуг, станом на 15.06.2020 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 16040,44 гривень, з яких: 10766 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 768,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 4505,76 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України(а.с.10-12).
Суд критично оцінює поданий відзив на позов щодо відмовлення у задоволенні позову у зв'язку з не укладенням кредитного договору, умов виконання такого договору, встановлення кредитного ліміту у зв'язку з наступним.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом із тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Реалізуючи право вимоги заборгованості за тілом кредиту, банком заявлено до стягнення 10 766,50 грн.. Обґрунтовуючи підстави стягнення такої заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, із якої убачається, що позичальник активно користувалася кредитними коштами (зняття готівки в банкоматі, купівля продуктів, погашення заборгованості з картки НОМЕР_3 , тощо) виконувала свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів, в тому числі відсотків за використання кредитного ліміту та штрафів.
Варто зазначити, що наявна у справі виписка містить персональні дані позичальника, повну інформація про рух кредитних коштів, дати банківських операцій та номери банківських карток, якими особа користувалася, що в сукупності з розрахунком, є доказом отримання позичальником кредитних коштів та їх фактичного використання, а тому стягненню із відповідача на користь банку підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 766,50 грн..
При цьому, суд приймає до уваги, що за відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин правил ч.1 ст.634 ЦК України, банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц.
Заперечення відповідача проти факту отримання кредитної картки, судом відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на доказах, оскільки сама по собі анкета-заява від 31.10.2011, яка містить відомості про намір відповідача отримати депозит та стати клієнтом банку. А подальше ознайомлення з умовами кредитування та отримання кредитної картки не спростовує факт використання особою кредитних коштів починаючи з 24.01.2018 та її обізнаність із умовами кредитування. Наведене підтверджується підписаною позичальником довідкою (інформацією кредитного продукту) від 24.01.2018 що відображає умови кредитування за кредитним продуктом «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД».
Заперечення представника відповідача адвоката Чередніченко Н.В., викладені у відзиві на позов судом до увагу не приймаються, оскільки зводяться до заперечень природи зобов'язання та переоцінки доказів. Інші її доводи нічим не підтверджені та є її власними судженнями і оцінкою подій. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.01.2018 шляхом підписання умов кредитного продукту
За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за відсотками у розмірі 6106,38 грн. відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10766,50 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд вважає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з відповідача отриманого ним та непогашеного тіла кредиту в розмірі 10766, 50 грн., а в решті вимог позову слід відмовити.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі часткового задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (10766,50 х 2102/ 16040,44 = 1410,88).
На підставі вищевикладеного та керуючись 81,141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО 305299) заборгованість у сумі 10766,50 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят шість гривні 50 коп.).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО 305299) судовий збір у сумі 1410,88 (одна тисяча чотириста десять гривні 60 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Червонописький