Справа № 161/11881/21
Провадження № 3/161/4120/21
24 грудня 2021 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кирилюк В.Ф., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , згідно протоколу не працюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 червня 2021 року серії ОБ №189697, ОСОБА_1 28 червня 2021 року о 04 год. 19 хв. в м. Луцьку по вул. Стрілецька, 79, керував транспортним засобом квадроциклом BRP CFN - FV OUTLANDER (д.н.з. не зазначено) з явними ознаками сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду на стан алкогольного сп'яніння у визначеному законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Alcotest Drager, чи в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків. Такі дії кваліфіковані поліцейським, як порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 червня 2021 року серії ОБ №173660, ОСОБА_1 28.06.2021 року о 04.19 в м. Луцьку по вул. Стрілецька, 79 керуючи транспортним засобом квадроциклом BRP CFN - FV OUTLANDER (д.н.з. не зазначено) не виконав вимогу поліцейського про зупинку даного транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушив п.п. 2.4, 8.9 (б) ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, суду пояснив, що 28 червня 2021 року о 04 год. 19 хв. в м. Луцьку по вул. Стрілецька, 79 транспортним засобом не керував, працівники поліції його не зупиняли. Вимогу пройти освідування на стан сп'яніння пред'явили коли він знаходився біля свого автомобіля. Повідомили, що на квадроциклі втікав він. Заперечив даний факт та пояснив поліцейським, що квадроцикл йому не належить, транспортним засобом керувала інша особа. Відмовився від проходження на стан сп'яніння, оскільки він квадроциклом не керував. Повідомив суду, що квадроциклом на той час керував ОСОБА_2 .
Адвокат Бортнік О.Ю. зазначив, що матеріали справи не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень. З відеозапису не вбачається факт керування квадроциклом саме ОСОБА_1 .. Щодо відмови від проходження від медичного освідування пояснив, що ОСОБА_1 не керував вказаним транспортним засобом, тому не вважав за необхідне проходити будь-який огляд. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_2 суду показав, що 28.06.2021 року він керував квадроциклом, на вимогу працівників поліцій зупинки не здійснив, оскільки не мав при собі документів на квадроцикл та право керування транспортним засобом. Також вказав, що не є власником квадроцикла, який належить знайомому.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Бортніка О.Ю., покази свідка ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, частина першою - третьою статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським.
З оглянутих судом матеріалів, зокрема відеозаписів з бодікамер поліцейських, слідує, що квадроциклом керувала особа, яка не виконала вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу.
ОСОБА_1 факт керування ним квадроциклом 28.06.2021 року о 04.19 год. заперечив, жодних належних доказів того, що рух здійснював саме квадроцикл BRP CFN - FV OUTLANDER, а за кермом перебував ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень передбачених ст. 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП, слід дійти висновку, що в його діях відсутній склад цих адміністративних правопорушень, а отже провадження у справі слід закрити з цієї підстави.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк