Справа № 161/21480/21
Провадження № 2-а/161/410/21
29 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Кирилюк В.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови,
29 листопада 2021 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що адміністративне правопорушення він не вчиняв, а у відповідача відсутні докази його вчинення.
Просить суд скасувати постанову від 18 листопада 2021 року серії ДП18 №462774.
Представник відповідача у письмовому відзиві просить суд відмовити у задоволенні позову.
Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.
Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 листопада 2021 року поліцейським Управління патрульної поліції у Волинській області була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №462774, в якій зафіксовано, що ОСОБА_1 18 листопада 2021 року о 13 год 20 хв. у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 2, керував автомобілем Toyota Yaris, НОМЕР_1 , користуючись засобами зв'язку (мобільним телефоном) тримаючи його у руці та при перевірці документів було встановлено, що даний автомобіль не зареєстрований у встановленому порядку, чим порушено п.2.9 «д», «в» ПДР. У зв'язку з цим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП з накладенням, на підставі ст.36 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд зазначає наступне.
Як слідує з наданого відповідачем відеозапису з нагрудних поліцейських, позивач дійсно був зупинений працівниками поліції та не заперечував, що користувався мобільним телефоном під час руху, тримаючи його в руці.
Посилання позивача на те, що він перебував у збудженому стані та не пам'ятає своїх слів, суд відхиляє, оскільки з наданого відеозапису не вбачається будь-якого незвичайного стану позивача на місці події, жодного тиску на нього працівниками поліції не здійснювалося.
Також з матеріалів відеозапису слідує, що позивач не пред'явив поліцейським докази реєстрації у встановленому порядку транспортного засобу на території України. Не надав він таких доказів і суду.
Посилання позивача на те, що поліцейський не складав протокол, суд відхиляє, адже відповідно до ч.2 ст.257 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Оскільки ч.1 ст.222 КУпАП розгляд правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП віднесений до компетенції Національної поліції, протокол в даному випадку складатися не мав.
Щодо посилання позивача на те, що він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, суд зауважує, що суб'єкт цього правопорушення чітко визначений диспозицією цієї статтею і ним є саме водій транспортного засобу, а не його власник.
Стосовно доводів позивача про порушення його права на захист та надання пояснень по суті правопорушень, суд зауважує, що в ході спілкування з працівниками поліції позивач не був позбавлений викликати свого захисника на місце події, чого він не зробив, при цьому жодних перешкод у реалізації такого права працівниками поліції позивачу не чинилося. До того ж, позивач під час спілкування поліцейськими надавав усні пояснення по суті правопорушення, які належним чином зафіксовані на нагрудні камери поліцейських, та яким надав оцінку суд.
Посилаючись на відмову поліцейських опитати свідків правопорушення, позивач не враховує, що на місці зупинки транспортного засобу інших осіб, окрім позивача та працівників поліції не було, а основним доказом вини позивача є запис з нагрудної камери. В такому випадку опитувати будь-яких свідків не було необхідності.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що поліцейський обгрунтовано та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП, адже в його діях були наявні порушення п.2.9 «д», «в» ПДР.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки судом на підставі наданих доказів встановлена обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд дійшов висновку, що слід залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача залишаються за ним.
Керуючись статей 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови - залишити без задоволення, а постанову Управління патрульної поліції у Волинській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №462774 від 18 листопада 2021 року - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачем у справі є Управління патрульної поліції у Волинській області, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15.
Повне судове рішення складено та підписано 29 грудня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк