Ухвала
іменем України
28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 489/3647/21
провадження № 51- 5949 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючої ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2021 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі п. 10, ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, якою зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін,
встановила:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2021 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК закрито кримінальне провадження №12020150040001323 від 20 квітня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ч. 2 ст. 219 КПК.
З наданої копії ухвали суду першої інстанції вбачається, що під час судового розгляду кримінального провадження захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , оскільки на момент повідомлення останнім про підозру закінчилися строки досудового розслідування.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційні скарги прокурора окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_8 та представника потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд зазначених судових рішень з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів у скарзі прокурор посилається на те, що:
? суд першої інстанції недотримався положень ч. 1 ст. 5 КПК та закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, при цьому не врахував того, що на відміну від матеріального закону, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, навіть у випадку створення більш сприятливого становища для учасників кримінального провадження, поворот виконання неможливий;
? на момент повідомлення про підозру 02 червня 2021 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, діяла ч. 2 ст. 219 КПК в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року, положеннями якої передбачено, що загальний строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) до дня повідомлення особі про підозру становив: дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо вчинення нетяжкого злочину; вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, та загальний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку законом не визначено, чого на його думку, не врахував суд першої інстанції і необґрунтовано застосував зворотну дію норм процесуального закону в часі, чим порушив положення ст.19 Конституції України, ч.1 ст.5, ст.9 КПК;
? суд апеляційної інстанції не звернув увагу на допущені порушення суду першої інстанції, не врахував положення ст. 419 КПК, формально розглянув апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого, не перевірив і не спростував належним чином доводи сторони обвинувачення про безпідставність закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК;
? необґрунтоване закриття кримінального провадження, на його думку, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди та не узгоджується із завданнями кримінального судочинства, та відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 19 жовтня 2021 року (справа №552/2540/20), відмова держави від кримінального переслідування особи суперечитиме засадам верховенства права, законності і диспозитивності, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності;
? через істотні порушення вимог зазначених норм КПК, судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано кримінальний закон про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, тому судові рішення підлягають скасуванню.
Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Так, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ч.2, ч.4 ст. 219 КПК строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину становить:
1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбаченому КПК.
Закінчення строку досудового розслідування, визначеного ч.2 ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Як вбачається зі змісту наданих копій оскаржуваних судових рішень, відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 і ч.2 ст. 125 ККбуло внесено за №12020150040001323 до ЄРДР 20 квітня 2020 року.
02 червня 2021 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч.2 ст. 125 КК.
Із наданої копії ухвали суду першої інстанції вбачається, суд врахувавши положення ч.2 ст.219 КПК зазначив про те, що:
? на момент внесення відомостей до ЄРДР (20 квітня 2020 року) вказані діяння, відповідно до положень ст. 12 КК належали до злочинів невеликої тяжкості та відповідно до ст. 219 КПК строк досудового розслідування в такому випадку становив дванадцять місяців;
? після внесення змін до ст. 12 КК (Закон України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), вказані в обвинувальному акті діяння були віднесені до кримінальних проступків;
? враховуючи положенняст. 58 Конституції України, внесення змін до ст. 12 КК при її застосуванні зі ст. 219 КПК не покращує становище обвинувачених, адже строк проведення дізнання по проступкам не визначено діючим КПК, тому застосовуючи закон до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, необхідно виходити з того чи пом'якшує або скасовує відповідальність особи норма, яка застосовується.
? положеннями ч. 1 ст. 8 КПКзакріплено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
? згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін). Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»). Таким чином, неоднозначність закону у кримінальному провадженні, має тлумачитись на користь людини, права та свободи якої визнаються найвищими цінностями, тим паче, коли людина знаходиться в уразливому стані, до якого, згідно з практикою ЄСПЛ («Душка проти України»), відноситься і перебування особи у стані кримінального переслідування.
При цьому, суд дійшов висновку і зазначив про те, що застосовуючи ст. 219 КПК в системному зв'язку із ст. 12 КК та враховуючи ст. 58 Конституції України, практику ЄСПЛ, органи досудового розслідування повинні були виходити з того, що для кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строки досудового розслідування з моменту реєстрації в ЄРДР до моменту оголошення про підозру складають дванадцять місяців і у випадку необхідності повинні були бути продовжені. Однак, як встановлено в судовому засіданні строки досудового розслідування не продовжувались, про зупинення або закриття з подальшим скасування відповідної постанови доказів суду не було надано.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора та представника потерпілої сторони, послався на положення статей 3, 7, 8, 9, 28, ч.1 і ч.2 ст.219, абзац 2 п. 10 ч. 1 ст. 284,ч.2 ст. 298 КПК та зазначив про те, що:
? досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020150040001323, розпочато 20 квітня 2020 року, підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначена за підрозділом дізнання ВП № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області та 27 липня 2020 року досудове розслідування вказаного провадження доручено дізнавачу;
? 02 червня 2021 року, після сплину більш ніж тринадцять місяців з часу внесення відомостей до ЄРДР (20 квітня 2020 року), ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, а ОСОБА_6 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК,03 червня 2021 року обвинувальний акт направлено до суду;
? кримінальні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.ч.1, 2 ст. 125 КК, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), віднесено до категорії кримінальних проступків, які за своєю соціальною небезпекою є менш тяжкими кримінальними правопорушеннями ніж злочини, зокрема, нетяжкі, щодо яких визначено проведення досудового розслідування в строк дванадцять місяців (п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК).
При цьому, суд апеляційної інстанції в ухвалі вказав, що чинним кримінально-процесуальним законом врегульовано питання строків досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру лише щодо злочинів та не визначено питання щодо їх обчислення відносно кримінальних проступків, які за своїм змістом є менш тяжкими діяннями, у зв'язку із чим дійшов висновку про те, що строк досудового розслідування кримінальних проступків не може бути необмежений та перевищувати строк досудового розслідування встановленого для злочинів.
Водночас, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в ухвалі апеляційний суд зазначив про те, що:
- на момент внесення відомостей до ЄРДР (20 квітня 2020 року) діяння, вчиненні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК належали до злочинів невеликої тяжкості та, відповідно до ст. 219 КПК, строк досудового розслідування в такому випадку становив дванадцять місяців, що свідчило про необхідність їх продовження у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом;
- суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до вимог КПК задовольнив клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
З приводу доводів апеляційної скарги прокурора про відсутність посилання на положення закону, якими передбачено закриття провадження (ст. 284 КПК), суд апеляційної інстанції зазначив в ухвалі, що наявність правових прогалин не може слугувати підставою для погіршення правового становища обвинувачених, у зв'язку з чим, застосуванню підлягають загальні положення кримінального процесуального закону, якими у даному випадку є верховенство права та розумність строків, адже: кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційних скарг апеляційним судом не було встановлено, а тому суд визнав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, і подані апеляційні скарги задоволенню не підлягали.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Враховуючи наведене, на думку Суду, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме у зв'язку з тим, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР про кримінальні правопорушення до дня повідомлення про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закінчився строк досудового розслідування, визначений ч. 2 ст. 219 КПК, з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Така позиція узгоджується з практикою ЄСПЛ, а саме у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З урахуванням вищезазначеного Суд не вбачає підстав вважати, що постановлені в даному кримінальному провадженні судові рішення є незаконними з огляду на порушення вимог чинного КПК. На думку Суду, ухвала суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є обґрунтованими і вмотивованими. Будь-яких інших обґрунтованих доводів щодо порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі не наведено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2021 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі п. 10, ч. 1 ст. 284 КПК та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, якою зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3