Ухвала
Іменем України
29 грудня 2021року
м. Київ
справа № 205/6619/19
провадження № 51 - 5965 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року,
встановив:
Завироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він маючи умисел, спрямований на незаконне придбання і зберігання наркотичного засобу у великих розмірах, з метою подальшого незаконного збуту його у місце позбавлення волі - ДУ «Дніпровська виправна колонія №89», керуючись вказівкою невстановленої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 23 травня 2019 року близько 14:40, перебуваючи в під'їзді №2 в будинку №14, що по вул. Запорізьке шосе в м. Дніпро, в скловаті, якою огорнуто каналізаційну трубу, взяв поліетиленовий згорток із наркотичним засобом «метадон», який містився у п'яти однаково упакованих та розфасованих поліетиленових згортках. Тим самим, незаконно придбав наркотичний засіб «метадон», який в подальшому зберігав з метою незаконного збуту.
Цього ж дня, близько 15:30 ОСОБА_5 прибув до приміщення шиномонтажу (вул. Запорізьке шосе, 26Ж, м. Дніпро), де під деревом підняв поліетиленовий згорток із наркотичним засобом «метадон», який містився у п'яти однаково упакованих та розфасованих поліетиленових згортках. Тим самим, незаконно придбав наркотичний засіб «метадон», який в подальшому зберігав з метою незаконного збуту.
Придбаний вказаним способом наркотичний засіб «метадон», який містився у десятьох однаково упакованих та розфасованих поліетиленових згортках, разом із упаковкою дріжджів ОСОБА_5 помістив до поліетиленового згортку та обмотав липкою стрічкою для того, щоб перекинути через огорожу ДУ «Дніпровська виправна колонія №89».
Реалізуючи свій злочинний умисел, керуючись вказівками невстановленої особи, близько 17:30 він наблизився до периметру ДУ «Дніпровська виправна колонія №89»(вул. Данила Галицького, 1, м. Дніпро), однак не зміг перекинути вказаний згорток, оскільки був зупинений співробітниками поліції. В подальшому, ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції згорток з поліетиленового пакету, в якому містилась кристалічна речовина білого кольору - метадон, загальною масою 1,6666 гр, що згідно до наказу Міністерства юстиції України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» являється великим розміром.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року вказаний вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вищевказані судові рішення змінити та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Вказує, що суди, призначаючи покарання, не врахували всіх пом'якшуючих покарання обставин, а саме те, що він щиро розкаявся у вчиненому, його сімейний стан: одружений і на утриманні знаходиться малолітня дитина.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши долучені до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Із системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність слідує, що, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши і оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_5 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що належать до тяжких злочинів, його особу, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Також суд визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття, повне визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного, місцевий суд призначив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті та не знайшов підстав для застосування положень ст. 75 КК.
Апеляційний суд належним чином перевірив доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, щодо надмірної суворості призначеного покарання та не встановив підстав для звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, судами враховано всі обставини кримінального провадження та обґрунтовано призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК, за своїм видом та розміром є пропорційним і співмірним вчиненому та його наслідкам, а також необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобіганню вчинення нових злочинів.
З огляду на викладені обставини, які підлягають обов'язковому врахуванню, в їх сукупності, беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину, зміст і обсяг протиправних діянь ОСОБА_5 , враховуючи мету покарання, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Що стосується, наведених в касаційній скарзі захисника мотивів щодо незгоди з судовими рішеннями в частині призначеного його підзахисному покарання, то вони не спростовують висновків судів та не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду поставити під сумнів законність та обґрунтованість цих судових рішень.
Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3