16 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/266/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Перший заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
Державної екологічної інспекції у Сумській області
Офіс Генерального прокурора - Кравчук О.А. (посвідчення № 054676 від 08.01.2020)
відповідач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
представник відповідача - Бітюкова І.В., адвокат (довіреність № 791 від 30.12.2020)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 06.07.2021
у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б. (головуючий), Скрипки І.М., Тищенко А.І.
у справі за позовом
першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області
до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про стягнення 3 879 579,79 грн.,
Короткий зміст вимог
1. Перший заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "ДПЗКУ", відповідач, скаржник) про стягнення 3 879 579,79 грн. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (том 1, а. с. 5 - 15).
1.1. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Сумській області перевірки додержання АТ "ДПЗКУ" та його філіями по території Сумської області вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства на території міста Буринь в діяльності філії АТ "ДПЗКУ" "Буринський елеватор" за адресою: Сумська область, місто Буринь, вул. Новоселівська, 2.
1.2. Правовою підставою для звернення із позовом прокурором визначено положення статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 10, 11, 33, 34 "Про охорону атмосферного повітря".
2. Справа слухалась неодноразово.
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі №920/266/19 позов задоволено;
стягнуто з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 3 879 579,79 грн. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених філією АТ "ДПЗКУ" "Буринський елеватор" в період з 27.03.2017 по 31.12.2017, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код 24062100, р/р 33119331700002, код ОКПО - 37970593, МФО 837013 в ГУДКСУ у Сумській області) з подальшим перерахуванням 1 163 873,94 грн. (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 775 915,96 грн. (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 1 939 789,90 грн. (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Буринської міської ради Сумської області;
стягнуто з АТ "ДПЗКУ" на користь прокуратури Сумської області (код ЄДРПОУ 03527891) 58 193,70 грн. сплати судового збору (том 2, а. с. 129 - 141).
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 920/266/19 апеляційну скаргу АТ "ДПЗКУ " задоволено частково;
рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі № 920/266/19 скасовано;
позов першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до АТ "ДПЗКУ" про стягнення 3 879 579,79 грн. залишено без розгляду;
стягнуто з Прокуратури Сумської області на користь АТ "ДПЗКУ" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 87 290,55 грн. (том 2, а. с. 280 - 287).
Розгляд справи Верховним Судом
5. Постановою від 30.03.2021 Верховний Суд касаційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнив частково;
постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі №920/266/19 скасував, справу № 920/266/19 направив на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду (том 3, а. с.189 - 206).
5.1. Верховний Суд зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності у прокурора права на представництво Державної екологічної інспекції у Сумській області у цій справі, оскільки Державна екологічна інспекція у Сумській області, встановивши підстави для стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, надсилала листи до органів прокуратури з метою вжиття ними представницьких повноважень на захист державних інтересів, у зв'язку із відсутністю у позивача коштів для сплати судового збору.
5.2. Суд зауважив, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів.
Розгляд справи апеляційним судом та прийняте ним рішення за результатами нового розгляду
6. Постановою від 06.07.2021 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "ДПЗКУ" на рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі № 920/266/19 залишив без задоволення;
рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі №920/266/19 залишив без змін (том 5, а. с. 216 - 237).
6.1. Апеляційним судом встановлено, що на підставі наказу від 08.11.2017 № 379-П та направлення на перевірку від 08.11.2017 № 407/03,02 Державною екологічною інспекцією у Сумській області у період з 09.11.2017 по 22.11.2017 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання АТ "ДПЗКУ" та її філій по території Сумської області вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 407. Зазначеною перевіркою встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства на території міста Буринь в діяльності філії відповідача, розташованої за адресою: Сумська область, місто Буринь, вул. Новоселівська, 2.
6.2. Суд встановив, що з 27.03.2017 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел філії "Буринський елеватор" здійснювалися без відповідного дозволу, оскільки термін дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5920910100-24 від 26.03.2012 закінчився 26.03.2017.
6.2.1. З огляду на зазначене, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 (далі - Методика), здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів відповідача за період з 27.03.2017 по 31.12.2017 та встановлено, що у результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря навколишньому природному середовищу завдано шкоду на суму 3 879 579,79 грн.
6.2.2. Разом з тим, у відповідь на претензію № 93/03-11, направлену Державною екологічною інспекцією у Сумській області на адресу відповідача 13.08.2018, відповідач 29.08.2018 за № 130-2-3830/2-21/5353 надіслав до Державної екологічної інспекції у Сумській області лист, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погодився із нарахованою сумою штрафу.
6.3. Також судом встановлено, що 21.11.2017 посадову особу філії АТ "ДПЗКУ" "Буринський елеватор" (головного інженера Кучеренко Ю.В.) притягнуто до адміністративної відповідальності, встановленої статтею 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді 136 грн. штрафу, який 29.11.2017 ним сплачено.
6.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Державна екологічна інспекція у Сумській області, яка є уповноваженим державою органом здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, листом № 2795/10-15 від 16.08.2018 звернулась до прокурора Сумської області з проханням внести повідомлення щодо завдання відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу на суму 3 879 579,79 грн. до Єдиного реєстру досудових розслідувань для прийняття відповідного рішення по суті та стягнення шкоди на користь держави. Судом встановлено наявність звернення Державної екологічної інспекції у Сумській області до Конотопської місцевої прокуратури з листом № 225/10-22 від 22.01.2019, за результатами розгляду якого прокурор в інтересах Державної екологічної інспекції у Сумській області звернувся до суду з позовом у цій справі, направивши попередньо до Державної екологічної інспекції у Сумській області лист № 78-224вих-19 від 05.03.2019 про намір звернутися з позовом до суду в її інтересах.
6.5. Дослідивши обставини звернення відповідача до Департаменту екології та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації 25.04.2017 з заявою про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, апеляційний суд дійшов висновку про те, що причиною несвоєчасної видачі нового дозволу на викиди забруднюючих речовин є несвоєчасне звернення відповідача із заявою про видачу нового дозволу (майже через місяць після закінчення строку дії попереднього дозволу), а також дії відповідача щодо подання неповного пакету документів, необхідних для отримання нового дозволу на викиди забруднюючих речовин.
6.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження незаконності дій Департаменту екології та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (дозвільного органу) під час процедури оформлення відповідачу нового дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також не надано доказів оскарження таких дій (відмови у видачі дозволу) в судовому порядку.
6.7. Судом встановлено, що протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів; вина відповідача полягає у невжитті заходів до своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди експлуатація джерел викидів заборонена.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що здійснення підприємством у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок), під якою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи немайнового блага.
6.8. Доводи скаржника про неправильне застосування Методики, необґрунтованість розрахунку розміру відшкодування збитків та необхідність проведення у справі судової експертизи судом визнано необґрунтованими, оскільки матеріали справи № 920/266/19 містять достатньо доказів для встановлення обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, а питання, заявлені відповідачем, можуть бути з'ясовані без застосування спеціальних знань та призначення судової експертизи.
6.8.1. Апеляційний суд при цьому зазначив, що розрахунок здійснено згідно формули, наведеної у пункті 4.1. Методики, згідно якої розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тони забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини; правильність розрахунку відповідачем не спростована.
6.8.2. Водночас доводи скаржника про безпідставність та протиправність використання кількості речовин, зазначеної в статистичній звітності по формі N2-ТП (повітря) за 2017 рік, судом визнано необґрунтованими, оскільки, як вказано у розрахунку та не спростовано відповідачем, статистична звітність N2-ТП (повітря) за 2017 рік не містить інформації про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що були здійснені до 27.03.2017, адже відповідно до листа філії відповідача від 19.03.2018 № 409 сезон роботи підприємства у 2017 році розпочався у вересні місяці.
6.9. Апеляційний суд зауважив, що висновки експертиз у кримінальному провадженні, на які посилався прокурор, з огляду на частину шосту статті 75 ГПК України, не мають доказового значення для господарського суду. Також апеляційний суд зазначив про необґрунтованість доводів скаржника про те, що порядок та розміри відшкодування шкоди встановлюється виключно законом, з огляду на неправильне тлумачення скаржником положень статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
7. АТ "ДПЗКУ" 16.08.2021 через Північний апеляційний господарський суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 920/266/19.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/266/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 касаційну скаргу АТ "ДПЗКУ" залишено без руху відповідно до положень статті 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків.
10. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ДПЗКУ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 920/266/19, датою проведення судового засідання визначено 07.12.2021.
11. 22.11.2021 від АТ "ДПЗКУ" надійшло клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
12. Ухвалою від 02.12.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання АТ "ДПЗКУ" про зупинення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021;
зупинив виконання рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 920/266/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
13. У судовому засіданні 07.12.2021 було оголошено перерву у розгляді справи до 16.12.2021, об 11:45. В судове засідання 16.12.2021 з'явилися уповноважені представники Офісу Генерального прокурора та відповідача і надали пояснення по справі.
14. Від Конотопської окружної прокуратури та Державної екологічної інспекції у Сумській області надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких представники зазначених державних органів просили залишити касаційну скаргу АТ "ДПЗКУ" без задоволення, оскаржувану постанову залишити без змін.
15. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №920/266/19 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
15.1. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (16.12.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 16.12.2021.
Доводи скаржника (АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України")
16. Скаржник доводив, що апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо статей 73, 75-77, 86, 99 ГПК України), викладеного постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19, від 16.02.2021 у справі № 910/8714/18, від 01.07.2021 у справі № 916/1453/18, від 22.01.2020 у справі № 902/368/16, від 17.06.2021 у справі № 910/15156/18, від 19.03.2020 у справі № 910/3864/19, від 26.04.2018 у справі № 910/8091/17, від 02.05.2018 у справі № 911/190/17, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 27.11.2018 у справі № 916/3388/15, від 06.02.2020 у справі № 913/274/19, від 27.07.2021 у справі № 927/924/19.
16.1. Скаржник аргументував, що для з'ясування обставин у цій справі та встановлення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, зокрема правильності розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини без дозволу в атмосферне повітря за період з 27.03.2017 по 31.12.2017, та розміру спричинених збитків, необхідні спеціальні знання у інженерно-екологічній сфері, а тому відхилення клопотання скаржника про призначення судової інженерно-екологічної експертизи є необґрунтованим і свідчить про те, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням статті 99 ГПК України. Також, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції в порушення статей 73, 75, 86 ГПК України не надано оцінки висновку експертів № 2275/18722 від 20.11.2020.
16.2. На думку скаржника, застосування судом Методики, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, яка не є законом, суперечить положенням пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України та пункту 4 частини першої статті 33, статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", оскільки цією Методикою встановлено порядок визначення та розмір збитків за порушення частини п'ятої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", в той час як статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено відповідальність за законом, а не підзаконним нормативним актом.
16.3. Скаржник, з посиланням на постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 910/3884/20, від 14.04.2021, від 16.06.2021 у справі №641/4124/18, від 24.03.2021 у справі № 04/5026/803/2012, від 16.03.2021 у справі № 910/8002/20, від 17.11.2020 у справі № 925/1289/19, аргументував, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (статтю 1166 ЦК України) та допущено порушення норм процесуального права (пункту 4 частини третьої 3 статті 310 ГПК України), що стало підставою для прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
16.4. Скаржник в касаційній скарзі просив Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 920/266/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
19. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 16 - 16.3. описової частини цієї постанови та у межах, визначених скаржником самостійно у касаційній скарзі (пункт 16.4. цієї Постанови).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
20. Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища передбачає встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
20.1. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
20.2. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
21. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
22. Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
23. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
24. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
25. Порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб), наведено у Методиці № 639.
26. Відповідно до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (в редакції, чинний під час проведення перевірки), акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
27. Відповідно до пункту 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
Отже, вона застосовується до відповідача як суб'єкта господарювання.
28. Згідно з підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Методики (в редакції, чинній з 21.02.2017 по 11.05.2019), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
29. Підпунктом 2.7.1. пункту 2.7. Методики (в редакції, чинній на час проведення перевірки) передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
30. Згідно з пунктом 3.6. Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
31. Відповідно до пункту 3.11. Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
32. Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тони забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини (пункт 4.1. Методики).
33. З огляду на частину четверту статті 75 ГПК України та преюдиційність встановлених у справі № 826/3820/18 обставин, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 21.10.2019 у вказаній справі за позовом фізичної особи до Міністерства екології та природних ресурсів України про скасування наказу № 639 від 10.12.2008, предметом розгляду якої було визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря".
33.1. Так, надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про те, що визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" призводить до звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності у зв'язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв'язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.
33.2. З огляду на зазначене, судом було задоволено касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Державної екологічної інспекції України скасовано Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, у задоволенні позовних вимог фізичної особи до Міністерства екології та природних ресурсів України про скасування наказу № 639 від 10.12.200 відмовлено
34. Пунктами 2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №3 02 від 13.03.2002, визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди, безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.
Отже, суб'єкти господарювання повинні усвідомлювати наслідки відсутності таких дозволів та здійснювати дії, спрямовані на вчасне та добросовісне отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами обліку з метою уникнення негативних наслідків , передбачених положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Щодо суті касаційної скарги
35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, планова перевірка щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства проведена позивачем в період з 09.11.2017 по 22.11.2017, про що було складено відповідний акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів філією АТ "ДПЗКУ" "Буринський елеватор", і на момент проведення планової перевірки щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства зазначена Методика діяла в редакції, чинній з 21.02.2017 до 11.05.2019, та була застосована при проведенні розрахунку збитків у цій справі.
36. Апеляційним судом встановлено, що внаслідок вчинення відповідачем правопорушення у природоохоронній сфері, яке полягало у здійсненні ним з 27.03.2017 по 31.12.2017 своєї господарської діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу, державі завдано шкоду в розмірі 3 879 579,79 грн., яку відповідач добровільно не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення її розміру у примусовому порядку.
37. Перевіривши здійснений інспектором Державної екологічної інспекції розрахунок збитків, які завдані державі в період з 27.03.2017 по 31.12.2017 в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що їх розмір (3 879 579,79 грн.) розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків.
Отже, апеляційним судом встановлено, що позивачем доведено факт здійснення відповідачем в період з 27.03.2017 по 31.12.2017 викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу, що виявлено перевіркою Державної екологічної інспекції у Сумській області у період з 09.11.2017 по 22.11.2017 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання АТ "ДПЗКУ" та її філій по території Сумської області вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складений акт № 407, а відтак, в діях відповідача є протиправна поведінка, як необхідна умова для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
38. Касаційний господарський суд приймає до уваги висновки суду апеляційної інстанцій про обґрунтованість проведеного інспектором розрахунку збитків з посиланням на ті дані, які було отримано Інспекцією згідно з інформацією про викиди забруднюючих речовин та парникових газів в атмосферне повітря на підставі статистичного звіту по формі N 2-ТП (повітря) за 2017 рік, наданих Головним управлінням статистики у Сумській області (лист від 26.03.2018 №04.4-82/967/18).
39. Спростовуючи доводи відповідача щодо неправомірного нарахування Державною екологічною інспекцією збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд апеляційної інстанції зазначив, що в пункті 3.11. Методики визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
40. Оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто за період з 27.03.2017 по 31.12.2017, як й було розраховано позивачем.
41. Колегія суддів касаційного суду також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що подальше отримання відповідачем відповідного дозволу не виключає обов'язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди. Водночас сам відповідач повинен був усвідомлювати наслідки невчасного звернення за відповідним дозволам та повинен був завчасно вчинити дії з метою отримання відповідного дозволу з метою уникнення негативних наслідків у вигляді стягнення збитків за понаднормові викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря.
41.1. Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановивши факт порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища у вигляді самовільного здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за умов відсутності у відповідача в період з 27.03.2017 по 31.12.2017 дозволу на такі викиди, внаслідок чого державі заподіяно збитки в розмірі 3 879 579,79 грн.
42. Доводи скаржника про неправильне застосування Методики на предмет того, що при здійсненні перевірки Інспекцією не проводились інструментально-лабораторні вимірювання та про необхідність проведення додаткової експертизи, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 3.6. зазначеної Методики в редакції, чинній на момент проведення перевірки, визначено можливість проведення розрахунку збитків за спеціальною формулою, якщо є відомими параметри джерела викиду (джерела утворення), зафіксовані у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічних регламентах виробництва, режимних картах роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
43. Використання в цьому випадку Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача за 2017 рік та листування з відповідачем є одним із джерел отримання необхідної інформації для розрахунку завданих збитків згідно з пунктом 3.6. Методики, що виключає необхідність проведення лабораторних вимірювань та розрахунку збитків згідно з пунктом 3.7. цієї Методики, а також спростовує доводи скаржника про необхідність проведення додаткової експертизи.
44. Доводи скаржника про відсутність врегулювання законом спірних правовідносин про стягнення з відповідача шкоди на користь позивача та про те, що зазначена Методика не є законом, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що правовою підставою застосування відповідальності та стягнення за заподіяну шкоду є статті 68 - 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", якими передбачено правове регулювання відповідальності та можливість стягнення шкоди за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без спеціального дозволу.
44.1. При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема:
- протиправна поведінка, яка полягає в наднормативних викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідних дозвільних документів, чим порушено статті 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря";
- вина особи, яка полягає у здійсненні господарської діяльності, що призводить до наднормативних викидів за відсутності відповідного дозволу, на підтвердження чого надано акт перевірки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення;
- наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків;
- причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
Отже, важливі та істотні обставини справи були в повній мірі досліджені апеляційним судом, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 910/23296/17, від 07.03.2018 у справі №909/162/17, від 26.04.2018 у справі № 903/744/16, від 14.12.2021 у справі № 922/719/21.
45. Доводи скаржника, викладені у пунктах 16 - 16.1. описової частини цієї постанови Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
45.1. Аналіз частини першої статті 99 ГПК України дає підстави для висновку про те, що призначення експертизи за клопотанням учасника справи не є абсолютним правом такого учасника, а призначення експертизи здійснюється за встановлення судом сукупності передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 99 ГПК України умов.
45.2. Надаючи оцінку доводам скаржника, викладеним у клопотанні про призначення експертизи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність сукупності умов, передбачених положеннями частини першої статті 99 ГПК України, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом було встановлено заподіювача (джерело заподіяння) збитків, період заподіяння збитків їх розмір та причинно-наслідковий зв'язок між ними.
45.3. Також з матеріалів справи та оскаржуваного рішення вбачається, що клопотання скаржника, не було мотивоване неможливістю самостійно надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
45.4. Верховний Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
45.5. Водночас зі змісту оскаржуваної постановив вбачається, що прокурором до пояснень було додано також висновок експертизи №2275/18722 від 20.11.2020 за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №42018201170000171, відповідно до якого встановлено наявність наднормативних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин невстановленого складу, кількості та концентрації, внаслідок господарської діяльності філії відповідача за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у період з 27.03.2017 до 31.12.2017, що призвело до забруднення атмосферного повітря.
45.6. Крім того апеляційним судом встановлено, що розрахунок був здійснений позивачем відповідно до Методики арифметичним способом та на підставі первинних документів відповідача, а саме статистичного звіту по формі N 2-ТП (повітря) за 2017 рік, наданих Головним управлінням статистики у Сумській області (лист від 26.03.2018 № 04.4-82/967/18), тому у цьому відсутні підстави для проведення інструментально-лабораторних вимірювань, про нездійснення яких відповідач заявляв під час розгляду справи в апеляційній інстанції.
45.7. Скаржником зазначені висновки апеляційного суду в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГКП України, не спростовано, належних доказів на підтвердження власних доводів не надано. При цьому, Верховний Суд враховує, що справа слухалась неодноразово, тому надані відповідачем до суду касаційної інстанції письмові пояснення з додатками (від 10.12.2021 № 130-2-19/4854) Верховним Судом не приймаються з огляду на положення статті 300 ГПК України та порушення відповідачем порядку подання доказів, встановленого положеннями статті 80 ГПК України.
46. Також є необґрунтованим посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19, від 16.02.2021 у справі № 910/8714/18, від 01.07.2021 у справі № 916/1453/18, від 22.01.2020 у справі № 902/368/16, від 17.06.2021 у справі № 910/15156/18, від 19.03.2020 у справі № 910/3864/19, від 26.04.2018 у справі № 910/8091/17, від 02.05.2018 у справі № 911/190/17, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 27.11.2018 у справі № 916/3388/15, від 06.02.2020 у справі № 913/274/19, від 27.07.2021 у справі № 927/924/19.
46.1. Аналіз змісту зазначених постанова дає підстави для висновку про те, що висновки судів у цих справах (стосуються корпоративних правовідносин, стягнення збитків у ДТП, застосування положень статті 625 ЦК України тощо) не стосуються предмету доказування у правовідносинах, що виникли внаслідок порушення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а рішення у зазначених справах прийняті за інших обставин, суб'єктного складу учасників спору, предмету дослідження та наявних доказів.
47. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 910/3884/20, від 14.04.2021, від 16.06.2021 у справі № 641/4124/18, від 24.03.2021 у справі № 04/5026/803/2012, від 16.03.2021 у справі № 910/8002/20, від 17.11.2020 у справі № 925/1289/19 також є необґрунтованими з огляду на інший суб'єктний склад, встановлені судами обставини справи та предмет позову. Аналіз змісту зазначених постанов дає підстави для висновку про те, що предмет розгляду у цих справах не стосується правовідносин, що виникли внаслідок порушення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про охорону атмосферного повітря", відтак висновки Верховного Суду у зазначених справах не є релевантними до правовідносин, які виникли у цій справі.
48. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи при розгляді справи, зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
48.1. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження апеляційним судом обставин справи та обґрунтування прийнятого рішення про стягнення з відповідача на користь спеціальних фондів Державного бюджету України, обласного бюджету Сумської обласної ради та місцевого бюджету Буринської міської ради Сумської області збитків в розмірі 3 879 579,79 грн, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з виконанням судом апеляційної інстанції обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення ними норм матеріального та процесуального права, яке б зумовлювало скасування прийнятих судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
51. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
52. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.
Судові витрати
53. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без постанови апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 920/266/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В.Васьковський
К.М. Огороднік