29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"17" грудня 2021 р.Справа № 924/929/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД" м. Полтава
до Фермерського господарства "ЮР-АГРО 2014" с. Марачівка Славутського району Хмельницької області
про стягнення 399 086,11 грн
Представники сторін:
позивач: Слуцький О.В. - адвокат, діє на підставі ордера серія ВІ № 1043440 від 01.09.2021
відповідач: Старцев Ю.К. - адвокат, діє на підставі ордера серія ВІ № 1059729 від 23.10.2021
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Хмельницької області 14.09.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД" до Фермерського господарства "ЮР-АГРО 2014" про стягнення 399 086,11 грн, з яких 396 682,00 грн штрафу та 2 404,11 грн 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.07.2021 між сторонами укладено договір поставки №28/07/ЮА-21. Відповідно до додатку №1 до договору предметом поставки є пшениця 4 класу, загальна вартість якої 2 380 092,00 грн, що має бути поставлена до 09.08.2021. На підставі укладеного договору, відповідач виставив позивачу рахунок - фактуру від 28.07.2021 №47 на суму 2380092,00 грн. Позивач зазначає, що оскільки договором не було встановлено заборони дострокового виконання зобов'язання позивачем зі сплати вартості товару, 29.07.2021 він сплатив аванс у розмірі 1190000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 7251. Однак 09.08.2021 відповідач не поставив товар на визначених умовах. При цьому, у відповідь на претензію позивача від 30.08.2021 відповідач 02.09.2021 та 03.09.2021 здійснив повернення коштів на загальну суму 1190000,00 грн. Позивач вказує, що повернення коштів не повністю відновило його порушенні права, адже внаслідок одностороннього відступлення від договірних зобов'язань з боку відповідача, позивач отримав значні збитки. У в'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та п.п. 6.1 - 6.4 договору заявив до стягнення 396682,00 грн штрафу та 2404,11 грн 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 29.09.2021 (після усунення недоліків позовної заяви) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/929/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 25 жовтня 2021 року.
На адресу суду 25.10.2021 надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що умови оплати визначаються лише п. 2.2 договору поставки, який передбачає здійснення 86% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника з моменту відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу згідно п. 4.2. цього договору та 14 % вартості кожної окремої партії товару після реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку визначеному чинним законодавством та отримання від постачальника видаткових накладних на відповідну партію товару. Будь-яких додатків, якими визначались інші умови оплати поставки товару, ніж зазначені в договорі між сторонами не укладалось та не обумовлювалось. На підставі договору відповідач виставив рахунок-фактуру №47 від 28.07.2021 на загальну суму 2380092,00 грн, з якої позивач мав заплатити 86 % лише після відвантаження товару, а інші 14 % після реєстрації податкової накладної. Натомість, відповідно до платіжного доручення від 29.07.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача 1119000 грн як оплату (аванс) за пшеницю згідно рахунку-фактури № 47 від 28.07.2021. Проте жодні умови договору положень про авансові платежі не містять. Відповідач вказує, що після здійснення збору врожаю з'ясувалось, що пшениці 4 класу не має, а зібрано врожай лише 2 та 3 класу, ціна якої є вища за 4 клас. У п. 1.2 договору визначено, що безпосереднім виробником сільськогосподарської продукції має бути постачальник, тобто відповідач. Умовами п.п. 2.7 та 2.8.1 договору передбачена можливість коригувань суми вартості товару лише в бік зменшення, у разі невідповідності фактичних показників якості базисним щодо вологості, сміттєвої домішки та зернової (олійної) домішки. При цьому, умовами договору не визначено, як має діяти постачальник, у разі якщо вирощена сільськогосподарська продукція буде краще, ніж та, яку він має поставити. У зв'язку із чим, з метою недопущенням порушення умов договору, відповідач запропонував позивачу пшеницю вищого класу та надав їх зразки для проби. Позивач на вказане погодився, отримав зразки пшениці різної класності, а згодом повідомив, що не має наміру придбавати зазначену пшеницю кращої якості. Не досягнувши згоди щодо поставки пшениці кращої якості, відповідач на підставі платіжних доручень № 53 від 02.09.2021 та № 55 від 03.09.2021 повернув позивачу усі кошти на загальну суму 1119000 грн. При цьому вказує, що твердження позивача про повернення коштів лише після отримання претензії не відповідає дійсності, оскільки дана претензія надійшла на адресу відповідача лише 01.10.2021. Також відповідач звертає увагу, що нарахування штрафу із посиланням на п. 6.4 договору суперечить умовам розділу 2 договору, у зв'язку із чим немає підстав для такого стягнення. Вказує про неправомірність нарахування 3 % річних, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 мова іде про аванс, а в даному випадку умови договору не передбачають сплати авансу, а тому немає підстав вважати, що відповідач є боржником. З огляду на викладене, в задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі.
Згідно із ухвалою від 25.10.2021, винесеною із занесенням до протоколу судового засідання, суд продовжив відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов та прийняв його до розгляду, продовжив позивачу встановлений судом процесуальний строк для подання відповіді на відзив та наявних у нього доказів до 02 листопада 2021 року включно та відклав підготовче засідання на 11:30 год. 11.11.2021.
Представник позивача у відповіді на відзив від 28.10.2021 вказує, що доводи відповідача з приводу неможливості виконання зобов'язань за договором не грунтуються на будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах. Укладаючи договір з позивачем, відповідач усвідомлював виникнення зобов'язання щодо поставки визначеної продукції, які не тільки не виконав у визначені строки, але і взагалі. Звертає увагу, що відповідач 30.08.2021 отримав претензію на електронну адресу, яка вказана у договорі і лише після цього повернув кошти позивачу. Крім того, зазначає, що оскільки положеннями норм чинного законодавства та укладеного договору не встановлювались обмеження для дострокової сплати коштів, а також поведінку відповідача щодо виставлення рахунку та користування коштами позивача більше 30 календарних днів, слід вважати, що відповідач фактично прийняв дострокове виконання грошового зобов'язання позивача, тому має нести відповідальність, передбачену п. 6.4 договору.
Представник відповідача в запереченнях від 08.11.2021 додатково зазначає, що будь - яких доказів, які свідчать про факт узгодження сторонами іншого порядку розрахунків по договору позивачем не надано, у зв'язку із чим позивач зобов'язаний був провести часткову оплату виключно після відвантаження товару. Кошти в розмірі 1190000,00 грн сплачено позивачем достроково, передчасно, що визнано самим позивачем у претензії. Представник відповідача звертає увагу, що поняття дострокова оплата та попередня оплата не є тотожними. Вказує, що застосовуючи при розрахунку суми позовних вимог п. 6.4 договору, позивач явно зловживає своїм правом на захист порушених прав. Також зауважує, що доводи позивача з приводу надіслання відповідачу на електронну адресу претензії не повинно бути прийнято судом до уваги, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження додержання положень п.п. 10.1-10.4 договору.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Субботіної Л.О. у період з 02.11.2021 по 19.11.2021 (включно), підготовче засідання у справі №924/929/21, призначене на 11 листопада 2021 року, не відбулось, про що сторонам надіслано повідомлення від 09.11.2021.
Ухвалою суду від 23.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання у справі №924/929/21 на 10:00 год. 06 грудня 2021 року.
Відповідно до ухвали від 06.12.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №924/929/21 до судового розгляду по суті на 10:30 год. 17 грудня 2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2021 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача просив залишити позовні вимоги без задоволення.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД" (далі - покупець) та Фермерським господарством "ЮР-АГРО 2014" (далі - постачальник) 28 липня 2021 року укладено договір поставки №28/07/ЮА-21 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі іменується "товар", в асортименті, за ціною, кількістю, якістю та на умовах, узгоджених сторонами у відповідних додатках до цього договору, що укладаються окремо на кожну партію товару та є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами п. 1.2 договору постачальник підтверджує, що він є безпосереднім підприємством- виробником сільськогосподарської продукції, що є предметом цього договору (у розумінні пункту 209.6 ст. 209 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України).
Згідно з п. 2.1 договору ціна, кількість, загальна сума вартості кожної окремої партії товару, порядок розрахунків вказується у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. При зміні курсу долара США до української гривні та (або) зміні ринкової вартості товару, ціна, що визначена у додатках до цього договору не змінюється.
Відповідно до п. 2.2 договору, покупець здійснює 86% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника з моменту відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу згідно п. 4.2. цього Договору.
Оплати решти 14% вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним додатком, здійснюється покупцем після реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку визначеному чинним законодавством та отримання від постачальника видаткових накладних на відповідну партії товару визначену відповідним додатком.
Сторонами може бути узгоджено й інший порядок оплати щодо окремої партії товару, визначеної відповідним додатком до договору. В такому разі умови оплати такої партії визначаються безпосередньо в додатку до договору.
Датою оплати товару вважається дата списання коштів з банківського рахунку покупця.
За умовами п. 2.3 договору загальна сума договору визначається від суми вартості товару, що зазначена у відповідних додатках до договору та видаткових накладних.
Умови та терміни поставки у цьому договорі здійснюються відповідно до міжнародних комерційних умов поставки "Інкотермс - 2020" та узгоджуються сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору за порушення умов та гарантій цього договору, а також за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона відшкодовує завдані нею документально підтверджені збитки.
За непоставку, недопоставку або протермінування поставки товару на умовах, що зазначені у додатках до цього договору з вини постачальника, останній виплачує покупцю штраф у розмірі 10% від відповідної вартості усього товару (п. 6.2 договору).
За умовами п. 6.4 договору при здійсненні покупцем передплати вартості товару до його відвантаження (поставки) постачальником, постачальник не має права відмовитись від поставки оплаченого товару у визначеній вартості, кількості та якості у цьому договорі та додатках. У випадку відмови постачальника від відвантаження (поставки) вже оплаченого покупцем товару на умовах, що зазначені у додатках до цього договору, постачальник сплачує штраф покупцеві у розмірі 20% від загальної вартості усього товару.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли на підставі цього договору (п. 7.1 договору).
Договір підписаний та скріплений відтисками печаток сторін.
Між сторонами 28.07.2021 підписано додаток №1 до договору поставки №28/07/ЮА-21, згідно з п. 1 якого визначено, що постачальник передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар на наступних умовах: найменування товару - пшениця 4 класу, урожай 2021 року, країна походження - Україна, кількість - 400 метричних тон +/- 3%, ціна за 1 тонну - 5 950,23 грн з ПДВ, загальна вартість товару - 2 380 092,00 грн, у тому числі ПДВ - 292292,00 грн, термін постачання - до 09.08.2021, умови поставки: СРТ Славута 1, Славута згідно "Інкотермс - 2010" та умовами чинного договору.
Додаток підписаний та скріплений відтисками печаток сторін.
Матеріали справи містять рахунок - фактуру №47 від 28.07.2021 на суму 2380092,00 грн з ПДВ за пшеницю 4 класу, урожай 2021 року, країна походження - Україна в кількості 400 тонн.
Згідно з платіжним дорученням №7251 від 29.07.2021 позивач перерахував відповідачу 1190000,00 грн в якості оплати за пшеницю згідно рахунку - фактури №47 від 28.07.2021.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 20.08.2021, у якій повідомляв про обов'язок відповідача поставити пшеницю 4 класу 2021 року урожаю за визначеними розцінками та обсягом. В іншому випадку, позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення збитків, штрафних санкцій, що передбачені п. 6.1 та п. п. 6.2, 6.4 договору, та повернення сплаченого авансу.
Вказана претензія надіслана відповідачу 28.08.2021, що підтверджується описом вкладення у лист та поштовою накладною №3601101547480 від 28.08.2021.
Згідно з скріншотом відправлення з електронної пошти претензія надіслана 30.08.2021 також на електронну пошту uzinserviceplus@gmail.com.
Відповідно до платіжних доручень №53 від 02.09.2021 та №55 від 03.09.2021 відповідач перерахував позивачу 500000,00 грн та 690000,00 грн відповідно, у якості повернення коштів за договором 28/07/ЮА-21 від 28.07.2021.
Враховуючи, що відповідач не здійснив поставку товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 396 682,00 грн штрафу та 2 404,11 грн 3% річних.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи копії ордера серії ВІ №1043440 від 01.09.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3827 від 08.04.2021, договору № 01/09-1 про надання правової допомоги, укладеного 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД" та адвокатом Слуцьким О.В., додатку №1 до договору - Узгодження погодинної вартості роботи адвоката, додатку №2 - Попередній розрахунок вартості послуг на правову допомогу, акту прийому - передачі від 13.12.2021 та квитанції до прибуткового касового ордера №27 від 13.12.2021 на суму 26250,00 грн.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, відповідно до умов договору поставки №28/07/ЮА-21 від 28.07.2021 (далі - договір) та додатку №1 до договору від 28.07.2021 відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити пшеницю 4 класу, урожаю 2021 року загальною вартістю 2 380 092,00 грн.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У п. 2.1 договору визначено, що ціна, кількість, загальна сума вартості кожної окремої партії товару, порядок розрахунків вказується у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
В додатку №1 до договору сторони погодили найменування товару - пшениця 4 класу, урожай 2021 року, країна походження - Україна, кількість - 400 метричних тон +/- 3%, ціна за 1 тонну - 5950,23 грн з ПДВ, загальна вартість товару - 2 380 092,00 грн, у тому числі ПДВ - 292292,00 грн.
Порядок розрахунків між сторонами визначений у п. 2.2 договору, відповідно до якого покупець здійснює 86% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника з моменту відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу згідно п. 4.2. цього договору.
Оплата решти 14% вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним додатком, здійснюється покупцем після реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку визначеному чинним законодавством та отримання від постачальника видаткових накладних на відповідну партії товару визначену відповідним додатком.
Сторонами може бути узгоджено й інший порядок оплати щодо окремої партії товару, визначеної відповідним додатком до договору. В такому разі умови оплати такої партії визначаються безпосередньо в додатку до договору.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
У п. 4.1 договору визначено, що умови та терміни поставки у цьому договорі здійснюються відповідно до міжнародних комерційних умов поставки "Інкотермс - 2020" та узгоджуються сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до додатку №1 до договору сторони погодили термін постачання - до 09.08.2021, умови поставки: СРТ Славута 1, Славута згідно "Інкотермс - 2010" та умовами чинного договору.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що на виконання умов договору поставки №28/07/ЮА-21 від 28.07.2021 та додатку №1 до нього відповідач виставив позивачу рахунок - фактуру № 47 від 28.07.2021 на суму 2380092,00 грн з ПДВ за пшеницю 4 класу в кількості 400 тонн.
Згідно з платіжним дорученням №7251 від 29.07.2021 позивач перерахував відповідачу 1190000,00 грн в якості оплати за пшеницю згідно рахунку - фактури №47 від 28.07.2021.
Однак відповідач не виконав свого обов'язку з передачі товару, визначеного договором поставки №28/07/ЮА-21 від 28.07.2021 та додатком №1 до нього. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 6.4 договору сторони передбачили, що при здійсненні покупцем передплати вартості товару до його відвантаження (поставки) постачальником, постачальник не має права відмовитись від поставки оплаченого товару у визначеній вартості, кількості та якості у цьому договорі та додатках. У випадку відмови постачальника від відвантаження (поставки) вже оплаченого покупцем товару на умовах, що зазначені у додатках до цього договору, постачальник сплачує штраф покупцеві у розмірі 20% від загальної вартості усього товару.
Оскільки відповідач не поставив позивачу товару за договором, в тому числі і оплаченого, то позивач на підставі п. 6.4 договору нарахував та заявив до стягнення штраф в розмірі 20% від загальної вартості та визначив його розмір на рівні 396682,00 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір штрафу становить: 2380092,00 грн * 20% = 476018,40 грн.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивач правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 396682,00 грн штрафу.
Доводи відповідача з приводу того, що позивач здійснив сплату авансу в порушення умов договору, зокрема п. 2.2 договору, суд до уваги не приймає з огляду на приписи ст. 531 ЦК України, яка передбачає, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Суд враховує, що пунктом 2.2 договору передбачений порядок розрахунків за товар. В той же час ні умови договору поставки №28/07/ЮА-21 від 28.07.2021, додатку до нього, ні норми діючого законодавства України не містять будь-яких обмежень чи заборон щодо здійснення дострокового виконання покупцем свого обов'язку з оплати товару (проведення попередньої оплати).
Більш того, можливість здійснення позивачем попередньої оплати за товар підтверджується також умовами п. 6.4 договору, в якому передбачена відповідальність постачальника (відповідача) за відмову від відвантаження (поставки) вже оплаченого покупцем товару.
При цьому посилання відповідача на суперечливість даного пункту умовам розділу 2 договору спростовуються приписами ст. 531 ЦК України та зважаючи на норми ст. 627 ЦК України, підписання даного договору відповідачем, свідчать про згоду останнього з усіма умовами договору, у тому числі і з п. 6.4.
Також суд приймає до уваги, що відповідач не повернув позивачу кошти, які були сплачені останнім достроково згідно з платіжним дорученням №7251 від 29.07.2021. Вказані кошти були повернуті позивачу лише у вересні 2021 року (платіжні доручення №53 від 02.09.2021 та №55 від 03.09.2021) після настання строків поставки та невиконання відповідачем своїх зобов'язань. Усі перелічені обставини свідчать про схвалення відповідачем дій позивача щодо здійснення дострокової оплати за товар.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 396 682,00 грн штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних в сумі 2404,11 грн, з яких 986,30 грн за період з 10.08.2021 по 02.09.2021, нараховані на суму боргу в розмірі 500 000,00 грн, та 1417,81 грн за період з 10.08.2021 по 03.09.2021, нараховані на суму боргу в розмірі 690 000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533, 534 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Отже, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Суд враховує, що згідно з платіжним дорученням №7251 від 29.07.2021, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 1190000,00 грн на виконання договору поставки №28/07/ЮА-21 від 28.07.2021.
За умовами п.4.1 договору, додатку №1 до договору відповідач зобов'язувався поставити товар (пшеницю) у строк до 09.08.2021.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань, то у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу отримані від нього кошти (суму попередньої оплати) відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 10.08.2021.
При цьому суд зауважує, що здійснення позивачем оплати за товар до його отримання є попередньою оплатою товару незалежно від наявності у договорі умов щодо сплати авансу (здійснення попередньої оплати). Тому на правовідносини сторін у даній справі поширюються положення ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивач нарахував відсотки в тому числі на дні, в які відповідач здійснив повернення коштів позивачу. Однак відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).
Враховуючи викладене, суд провів перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та встановив, що правомірним буде нарахування 3% річних в розмірі 2249,59 грн, з яких 945,21 грн за період з 10.08.2021 по 01.09.2021 на суму попередньої оплати в розмірі 500000,00 грн та 1304,38 грн за період з 10.08.2021 по 02.09.2021 на суму попередньої оплати в розмірі 690000,00 грн.
Посилання відповідача на неможливість виконання умов договору поставки, у зв'язку із відсутністю пшениці 4 класу, та доводи щодо проведення переговорів із позивачем, в зв'язку із чим повернення попередньої оплати відбулось лише 02-03.09.2021, суд до уваги не приймає, оскільки останнім не надано жодних доказів, які б підтверджували такі обставини.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 396682,00 грн штрафу та 2249,59 3% річних. У стягненні 154,52 грн 3% річних суд відмовляє.
При розподілі судових витрат суд враховує наступне.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві та клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи від 13.12.2021 заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД" та адвокатом Слуцьким О.В. укладено договір №01/09-1 про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
За умовами п. 2.2 договору адвокат бере на себе виконання наступних дій і надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, міліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством.
Згідно з п. 4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
Відповідно до п. 4.2 договору при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі виливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з п. 4.3 договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі 1 500 грн за годину роботи, загальна вартість цієї угоди визначається у попередньому розрахунку вартості послуг на правову допомогу.
Якщо при виконанні договору виникне необхідність виїхати у відрядження або виконання договору в неробочий час, а також, якщо клієнт наполягає па терміновості виконання доручення - вартість роботи адвоката розраховується, виходячи з гонорару, встановленого відповідно до Рекомендацій, помноженого на коефіцієнт 2. (Під неробочим часом у цьому випадку розуміється час у святкові і вихідні дні, та у робочі дні з 17 до 21 години).
Вартість часу проїзду адвоката до клієнта або по його дорученнях розраховується, виходячи з погодинної ставки роботи адвоката, у розмірі 50% від вартості 1 години роботи в судовому засіданні у суді першої інстанції (п. 4.4. договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1 договору).
Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки клієнта.
Додатком №1 до договору сторони визначили узгодження погодинної вартості роботи адвоката, згідно з п. 1 якого ціна 1 години надання такої послуги, як юридична консультація, написання позовної заяви, написання відповіді на відзив на позовну заяву, участь у судовому засіданні становить 1500,00 грн.
Вказаним додатком сторони також визначили норми витрат часу для суду першої інстанції, зокрема на юридичну консультацію - 30 хв., на написання позовної заяви - 4 год. 30 хв., на участь у судовому засіданні, з урахуванням вартості проїзду адвоката за дорученням клієнта, погодинної ставки роботи, у розмірі 50% від вартості 1 години у судовому засіданні у суді першої інстанції (п.2.7 договору №01/09-1 від 01.09.2021) - 8 год., на написання відповіді на відзив на позовну заяву - 3 год., на участь в судовому засіданні 30 хв., на участь в судовому засіданні - 1 год.
Матеріали справи містять попередній розрахунок вартості послуг на правову допомогу, що оформлений у вигляді додатку №2 до договору, згідно з яким вартість юридичної консультації становить 750 грн, написання позовної заяви - 6750,00 грн, участь у судовому засіданні, з урахуванням вартості проїзду адвоката за дорученням клієнта, погодинної ставки роботи, у розмірі 50% від вартості 1 години у судовому засіданні у суді першої інстанції (п. 2.7 договору №01/09-1 від 01.09.2021) - 12000,00грн, написання відповіді на відзив на позовну заяву - 4500,00, участь в судових засіданнях 750 грн та 1500,00 грн.
13.12.2021 між сторонами підписано акт прийому - передачі до договору про надання правової допомоги, відповідно до якого визначено, що адвокат виконав, а клієнт прийняв:
1. Юридична консультація: витрати часу - 30 хвилин, з розрахунку 1 500 грн за одну годину - сума за час роботи становить: 30/60* 1 500 грн - 750 грн
2. Написання позовної заяви: витрати часу - 270 хвилин, з розрахунку 1 500 грн за одну годину - сума за час роботи становить: 270/60*1 500 грн - 6 750 грн
3. Участь у судовому засіданні, з урахуванням вартості проїзду адвоката за дорученням клієнта, погодинної ставки роботи, у розмірі 50% від вартості 1 години у судовому засіданні у суді першої інстанції (п. 2.7. договору ЛІ1 01/09-1 від 01.09.2021) витрати часу - 480 хвилин, з розрахунку 1 500 грн за одну одну годину - становить: 480/60* 1 500 грн - 12 000 грн
4. Написання відповіді на відзив на позовну заяву: витрати часу - 60 хвилин, з розрахунку 1500 грн за одну годину - сума за час роботи становить: 180/60* 1 500 грн - 4 500 грн
5. Участь у судовому засіданні: витрати часу 30 хвилин, з розрахунку 1 500 грн за одну годину становить: 30/60* 1 500 грн - 750 грн
6. Участь у судовому засіданні: витрати часу 60 хвилин, з розрахунку 1 500 грн за одну годину - становить: 60/60* 1 500 грн -1 500 грн
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №27 від 13.12.2021 адвокат прийняв від ТОВ "УЗТК ТРЕЙД" 26250,00 грн.
На підставі вказаних доказів позивач заявив до стягнення з відповідача 26 250,00 грн витрат на правову допомогу.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2021 заперечив щодо покладення на відповідача витрат на оплату правничої допомоги в заявленому до стягнення розмірі.
Суд приймає до уваги, що в ході розгляду справи № 924/929/21 адвокат Слуцький О.В. приймав участь в судових засіданнях 25.10.2021, 06.12.2021 та 17.12.2021. Наявні в матеріалах справи відповідь на відзив від 28.10.2021, клопотання підписані адвокатом Слуцьким О.В.
Матеріали справи містять ордер серії ВІ №1043440 від 01.09.2021, виданий адвокату Слуцькому О.В. на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3827 від 08.04.2021.
Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/929/21 у Господарському суді Хмельницької області.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.
Також суд враховує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
З огляду на що суд вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19.
Як вбачається із матеріалів справи позивач нарахував до стягнення з відповідача в тому числі 12000 грн за участь у судовому засіданні, в якому адвокат був особисто присутнім (25.10.2021)
Суд приймає до уваги, що за умовами п. 4.3 договору №01/09-1 від 01.09.2021 за надання правової допомоги клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі 1500 грн за годину роботи, загальна вартість цієї угоди визначається у попередньому розрахунку вартості послуг на правову допомогу.
Вартість часу проїзду адвоката до клієнта або по його дорученнях розраховується, виходячи з погодинної ставки роботи адвоката, у розмірі 50% від вартості 1 години роботи в судовому засіданні у суді першої інстанції (п. 4.4. договору).
В додатках № 1 та № 2 до вищевказаного договору сторони погодили норми витрат часу, в тому числі участь у судовому засіданні з урахуванням вартості проїзду адвоката за дорученням клієнта - 8 годин.
У акті прийому-передачі також визначено, що для участі у засіданні 25.10.2021 з урахуванням проїзду, витрати часу складають 480 хв., тобто 8 годин.
В той же час визначаючи вартість таких послуг, позивач здійснив розрахунок із застосуванням розміру гонорару 1500 грн за годину роботи, що не узгоджується із приписами п. 4.4 договору, який передбачає погодинну ставку роботи адвоката у розмірі 50% від вартості 1 години роботи.
З огляду на вказані положення договору, приймаючи до уваги проїзд представника позивача для участі в підготовчому засіданні 25.10.2021, суд вважає, що правомірним буде нарахування за послугу - участь представника у судовому засіданні, з урахуванням вартості проїзду адвоката за дорученням клієнта, в сумі 6000,00 грн (8 год. * 750,00 грн).
При цьому приймається до уваги, що будь-яких доказів на підтвердження іншої тривалості проїзду, ніж вказана у додатках № 1 та № 2 до договору, акті прийому-передачі матеріали справи не містять.
Додатково суд також враховує, що участь позивача в судовому засіданні 25.10.2021 не визнавалась обов'язковою, а останній не був позбавлений можливості участі в підготовчому засіданні 25.10.2021 в режимі відеоконференції.
Таким чином, заявлені до стягнення витрати на оплату правової допомоги в розмірі 6000,00 грн за участь в судовому засіданні з врахуванням вартості проїзду адвоката за дорученням клієнта є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Усі інші заявлені позивачем витрати на правову допомогу, враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, є правомірними. Отже, розподілу у дані справі підлягають витрати на правову допомогу в загальному розмірі 20250,00 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вказаного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20241,90 грн та 5983,90 грн витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД" м. Полтава до Фермерського господарства "ЮР-АГРО 2014" с. Марачівка Славутського району Хмельницької області про стягнення 399086,11 грн задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "ЮР-АГРО 2014" (Хмельницька обл, Славутський р-н, с.Марачівка, вул. Гагаріна, буд. 72, код 39067350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД" (м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 2/9, код 43075713) 396682,00 грн (триста дев'яносто шість тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 00 коп.) штрафу, 2249,59 грн (дві тисячі двісті сорок дев'ять гривень 59 коп.) 3% річних, 5983,90 грн (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 90 коп.) витрат зі сплати судового збору, 20 241,90 грн (двадцять тисяч двісті сорок одна гривня 90 коп.) витрат зі сплати правової допомоги.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 154,52 грн 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 28.12.2021.
Суддя Л.О. Субботіна
Виготовлено у 5 примірниках:
1- до справи,
2 - позивачу на електронну адресу: office@ugtc.com.ua,
3- представнику позивача адвокату Слуцькому О.В. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2,
4 - відповідачу на електронну адресу: uzinserviceplus@gmail.com,
5 - представнику відповідача адвокату Старцеву Ю.К. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1