Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2334/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Поділля" (вх. № 22009 від 20.09.2021) з грошовими вимогами до боржника по справі № 922/2334/21
за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки"
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2021 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія - Близнюки”, код ЄДРПОУ 35462911, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”, в тому числі й забезпечених заставою майна боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича та призначено проведення попереднього засідання суду на 06.10.2020.
Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Софія - Близнюки" було здійснено 19.08.2021 за № 67081 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Поділля" (вх.№ 22009 від 20.09.2021) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Поділля" на загальну суму 6 033 843,69 грн.
Ухвалою суду від 21.09.2021 було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Поділля" (вх.№ 22009 від 20.09.2021) з грошовими вимогами до боржника до розгляду та призначено її розгляд в попередньому засіданні господарського суду. Зобов'язано розпорядника майна та боржника розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення попереднього засідання. Зобов'язано кредитора за три дні до судового засідання через канцелярію суду надати: правове та документальне обґрунтування заявлених вимог до боржника; оригінали документів доданих до заяви (для огляду); розрахунок заборгованості, яка виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.
05.10.2021 до канцелярії господарського суду від боржника надійшло письмове повідомлення про визнання вимог ТОВ "Агропродукт Поділля" (вх. №23318), в яких він зазначає, що вимоги кредитора є обґрунтованими, тому боржник визнає їх в повному обсязі.
В попередньому судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви, так 15.11.2021 було оголошено перерву до 19.11.2021 до 10:00 год., ухвалу про яку занесено до протоколу судового засідання та зазначено про продовження розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника в наступному судовому засіданні.
Проте судове засідання 19.11.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Кононової О.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 23.11.2021 було призначено проведення попереднього засідання суду на "20" грудня 2021 р. о(об) 11:00 год.
До судового засідання 20.12.2021 від розпорядника майна надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в попередньому судовому засіданні у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання.
Судом було відмовлено в задоволенні наданого клопотання, ухвалу про що занесено до протоколу судового засідання.
Представник ТОВ "Агропродукт Поділля" в судовому засіданні, що відбулось 03.11.2021 просив суд задовольнити заяву з грошовими вимогами до боржника.
Представник боржника не заперечував проти визнання грошових вимог ТОВ "Агропродукт Поділля" (в судовому засіданні, що відбулось 03.11.2021), просив суд їх визнати.
Розпорядник майна в судовому засіданні 03.11.2021 зазначив, що заяву ТОВ "Агропродукт Поділля" він не отримав, проте ознайомившись з матеріалами справи повідомив про сумнівність вимог ТОВ "Агропродукт Поділля", просив суд зобов'язати кредитора направити на адресу розпорядника майна заяву з кредиторськими вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши заяву ТОВ "Агропродукт Поділля" (вх. № 22009 від 20.09.2021) з грошовими вимогами до боржника, дійшов висновку про їх задоволення виходячи з наступного.
06.08.2021 між ТОВ "Агропродукт Поділля" (новий кредитор), ТОВ "Агросиметрія" (первісний кредитор) та ТОВ "Софія - Близнюки" (боржник) було укладено Договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1 Договору про відступлення права вимоги від 06.08.2021, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до Договору поставки № 70 від 11.09.2020 та Договору поставки № 94 від 26.10.2020 (надалі разом іменуються "Основний договір"), укладені між Первісним кредитором і Боржником.
Згідно з п. 2 Договору про відступлення права вимоги від 06.08.2021, за цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання обов'язків згідно Основного договору в повному обсязі включно з правом вимоги погашення заборгованості в сумі 1 257 870,58 грн., з яких борг за товар - 962 400,00 грн., штрафна санкція (згідно пп. 11.3 п. 11 Договорів) - 192 480,00 грн., пеня (згідно пп. 11.2 п. 11 Договорів) - 102 990,58 грн.
Договір про відступлення права вимоги є відплатним, а саме пунктом 3 Договору передбачено, що за передане право вимоги до Боржника за Основним договором у порядку, визначеному цим Договором, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 1 247 982,90 грн. у строк до 01.09.2021.
06.08.2021 ТОВ "Агропродукт Поділля" на розрахунковий рахунок первісного кредитора сплачено грошові кошти у загальному розмірі 1 297 982,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 430 від 06.08.2021 та платіжним дорученням № 431 від 06.08.2021, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Таким чином, відступлення права вимоги являється передачею права вимоги первісного кредитора новому кредиторові на підставі укладеного між ними правочину. При цьому, заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Отже, з моменту здійснення Новим кредитором оплати, передбаченої у п. 3 цього Договору, грошові зобов'язання Боржника перед Первісним кредитором, що виникли на підставі Основного договору є припиненими. Первісний кредитор втрачає право вимагати від Боржника виконання грошового зобов'язання, передбаченого Основним договором. Відповідно, таке право набув новий кредитор ТОВ "Агропродукт Поділля".
Право вимоги, що було передане за Договором про відступлення права вимоги від 06.08.2021, виникло у первісного кредитора на підставі Договору поставки № 70 від 11.09.2020 та Договору поставки № 94 від 26.10.2020, за якими ТОВ "Агросиметрія" є продавцем, а ТОВ "Софія - Близнюки" покупцем.
Відповідно до п. 1.1 Договору поставки № 70 від 11.09.2020, постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Згідно з п. 1.2 Договору поставки № 70 від 11.09.2020, найменування Товару визначається Сторонами у Додатках, які складаються Сторонами на кожну партію Товару окремо і є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до п. 6.4 Договору поставки № 70 від 11.09.2020, покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань у випадку несплати Товару у строки, визначені цим Договором та/або специфікацією (ями) незалежно від того, чи виставлявся Постачальником рахунок-фактури.
Додатком № 1 від 11.09.2020 до Договору поставки № 70 від 11.09.2020 сторонами погоджено здійснення поставок насіння пшениці озимої урожай 2020 року у кількості 40 т на загальну суму 590 400,00 грн. Відповідно до п. 3.1 Додатку № 1 від 11.09.2020, оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу до 05.10.2020.
ТОВ "Агросиметрія" здійснило поставку обумовленого товару, що підтверджується видатковою накладною № 79 від 16.10.2020. Проте, ТОВ "Софія - Близнюки" до 05.10.2020 не оплатило товар.
Додатком № 2 від 24.09.2020 до Договору поставки № 70 від 11.09.2020 сторонами погоджено здійснення поставки озимого ячменю 2020 року у кількості 5 т на загальну суму 76 800,00 грн. Відповідно до п. 3.1 Додатку № 2 від 11.09.2020, оплата проводиться до 05.10.2020.
ТОВ "Агросиметрія" здійснило поставку обумовленого товару, що підтверджується видатковою накладною № 91 від 16.10.2020. Проте, ТОВ "Софія - Близнюки" до 05.10.2020 не оплатило товар, у зв'язку із чим з 06.10.2020 розпочалося прострочення боржника.
Відповідно до п. 1.1 Договору поставки № 94 від 26.10.2020, постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Згідно з п. 1.2 Договору поставки № 94 від 26.10.2020, найменування Товару визначається Сторонами у Додатках, які складаються Сторонами на кожну партію Товару окремо і є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до п. 6.4 Договору поставки № 94 від 26.10.2020, покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань у випадку несплати Товару у строки, визначені цим Договором та/або специфікацією (ями) незалежно від того, чи виставлявся Постачальником рахунок-фактури.
Шляхом підписання Додатку № 1 до Договору поставки № 94 від 26.10.2020 сторони погодили здійснення поставки озимої пшениці врожаю 2020 року у кількості 12 тон та Озимої пшениці Центуріон 1 репр. у кількості 8 т загальною вартістю 295 200,00 грн. Відповідно до п. 3.1 Додатку № 1 до Договору поставки № 94 від 26.10.2020, оплата здійснюється до 27.10.2020.
ТОВ "Агросиметрія" здійснило поставку обумовленого товару, що підтверджується видатковою накладною № 109 від 26.10.2020. Проте, ТОВ "Софія -Близнюки" до 27.10.2020 не оплатило товар, у зв'язку із чим з 28.10.2020 розпочалося прострочення боржника.
Тобто, вартість товару, поставленого за двома договорами поставки, яка залишилась не сплаченою покупцем ТОВ "Софія -Близнюки" становить 962 400,00 грн., з яких: 667 200,00 грн. - за Договором поставки № 70 від 11.09.2020, 295 200,00 грн. - за Договором поставки № 94 від 26.10.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Отже, між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено судом з матеріалів справи ТОВ "Софія -Близнюки" не виконало свої зобов'язання перед ТОВ "Агросиметрія" щодо сплати за поставлену продукцію у розмірі 962 400,00 грн, право на стягнення яких перейшли до ТОВ "Агропродукт Поділля".
Доказів сплати боргу ТОВ "Агросиметрія" та/або ТОВ "Агропродукт Поділля", боржником ТОВ "Софія -Близнюки" матеріали справи не містять.
Отже, боржник не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, не сплатив в повному обсязі наявну заборгованість, наразі заборгованість боржника ТОВ "Софія -Близнюки" за договорами поставки № 70 від 11.09.2020 та № 94 від 26.10.2020 складає 962 400,00 грн., яка до цього часу не сплачена.
Окрім основної заборгованості за договорами поставки № 70 від 11.09.2020 та № 94 від 26.10.2020, кредитором ТОВ "Агропродукт Поділля" заявлено до стягнення штрафні санкції та пеню.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. п. 11.2 п. 11 Договорів поставки № 70 від 11.09.2020 та № 94 від 26.10.2020, покупець за порушення строків оплати отриманого товару, сплачує іншій стороні неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час існування прострочення, від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення пені та визнано його арифметично вірним.
З огляду на зазначене, суд визнає вимоги кредитора ТОВ "Агропродукт Поділля" у розмірі 102 990,58грн.н пені за договорами поставки № 70 від 11.09.2020 та № 94 від 26.10.2020 обґрунтованими, доведеними та такими, які підлягають визнанню та включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до п. п. 11.3 п. 11 Договорів поставки № 70 від 11.09.2020 та № 94 від 26.10.2020, покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, більше ніж на 10 календарних днів, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від простроченої суми (вартості неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого товару).
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення штрафу та визнано його арифметично вірним.
З огляду на зазначене, суд визнає вимоги кредитора ТОВ "Агропродукт Поділля" у розмірі 192 480,00грн.н штрафу за договорами поставки № 70 від 11.09.2020 та № 94 від 26.10.2020 обґрунтованими, доведеними та такими, які підлягають визнанню та включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2021 ТОВ "Агропродукт Поділля" передало ТОВ "Софія - Близнюки" на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 4 771 433,11 грн., що підтверджується Договором № 0106/1 від 01.06.2021 та Актом прийому-передачі від 01.06.2021.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 0106/1 від 01.06.2021, виконавець надає Замовнику послуги відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, в критих, що охороняються приміщеннях, а Замовник приймає послуги і своєчасно оплачує вартість наданих Виконавцем послуг відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до Акту прийому-передачі від 01.06.2021 сторонами оцінено передані товарно-матеріальні цінності на суму 4 771 433,11 грн.
Відповідно до п. 6.2 Договору відповідального зберігання від 01.06.2021, виконавець несе відповідальність перед Замовником у разі втрати, знищення, пошкодження, нестачі товарно-матеріальних цінностей Замовника в розмірі повної вартості товарно-матеріальних цінностей, що зазначена в акті прийому-передачі.
Згідно з п. 6.3 Договору відповідального зберігання від 01.06.2021, у разі виявлення втрати, знищення, пошкодження, нестачі товарно-матеріальних цінностей Сторона, що це виявила, повинна негайно повідомити іншу Сторону. За результатами спільного обстеження Сторони складають акт, в якому вказують:
- кількість втрачених (пошкоджених або відсутніх) товарно-матеріальних цінностей;
- вартість втрачених (пошкоджених або відсутніх) товарно-матеріальних цінностей, що приймається сторонами в якості суми, що підлягає відшкодуванню Виконавцем відповідно до цього пункту.
Виконавець зобов'язаний протягом 10 днів з моменту складання акту сплатити Замовнику суму, зазначену в акті.
Кредитор в своїй заяві зазначає, що 03.06.2021 директор ТОВ "Агропродукт Поділля" приїхав за адресою місцезнаходження складу Харківська область, Близнюківський р-н, с. Софіївка Перша, вул. Миру, 18а, для перевірки збереження товарно-матеріальних цінностей. Проте, у складі не виявлено переданих на зберігання товарно-матеріальних цінностей, що стало підставою для складання акту втрати товарно-матеріальних цінностей.
03.06.2021 директором ТОВ "Агропродукт Поділля" та директором ТОВ "Софія - Близнюки" підписано Акт втрати товарно-матеріальних цінностей, в якому зафіксована відсутність на складі виконавця переданих товарно-матеріальних цінностей, вартість яких становить 4 771 433,11 грн.
У зв'язку зі втратою товарно-матеріальних цінностей, на підставі п. 6.3 Договору відповідального зберігання, у ТОВ "Софія - Близнюки" виникло зобов'язання відшкодувати ТОВ "Агропродукт Поділля" вартість втрачених товарно-матеріальних цінностей, яка визначається згідно з Актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та Актом втрати товарно-матеріальних цінностей.
Вартість втрачених товарно-матеріальних цінностей мала бути сплачена ТОВ "Софія - Близнюки" протягом 10 днів з моменту виявлення втрати, тобто до 25.07.2021. Проте ТОВ "Софія - Близнюки", всупереч умовам Договору, не сплатило у встановлений строк вартість втрачених товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
З наведеної норми слідує, що передача майна на зберігання засвідчується будь-яким письмовим документом, що підписаний зберігачем.
Згідно з ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 950 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Частиною 3 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Отже, ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України наділяє сторін правочину правом визначати у договорі спосіб визначення розміру збитків, що є реалізацією принципу свободи договору.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Агропродукт Поділля" та ТОВ "Софія - Близнюки" дійшли згоди, що у випадку втрати товарно-матеріальних цінностей, переданих на зберігання, збитки визначаються з урахуванням вартості товарно-матеріальних цінностей, що визначена в Акті прийому-передачі. Відповідні умови закріплені в п. 4.4, 6.2 Договору про надання послуг відповідального зберігання від 01.06.2021.
Передання майна на зберігання та вартість такого майна підтверджується Актом прийому-передачі від 01.06.2021, втрата боржником майна, переданого на зберігання, підтверджується Актом втрати товарно-матеріальних цінностей до Договору про надання послуг відповідального зберігання № 0106/1 від 01.06.2021.
Отже, ТОВ "Агропродукт Поділля" допустило порушення умов договору зберігання, оскільки обов'язком саме ТОВ "Софія - Близнюки" є забезпечення належного зберігання та схоронності майна. Так, відповідно до п.п. 5.1.1, 5.1.2 Договору про надання послуг відповідального зберігання № 0106/1 від 01.06.2021, виконавець зобов'язаний належним чином надавати послуги, зазначені в Договорі, забезпечити збереження товарно-матеріальних цінностей Замовника.
Матеріали справи не містять пояснень ТОВ "Софія - Близнюки" щодо обставин втрати майна та наявності обставин непереборної сили чи форс-мажорних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно з ч. 2 цієї статті, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Так як боржником не доведено відсутності вини у втраті товарно-матеріальних цінностей, презюмується, що порушення зобов'язання допущене з вини боржника, допоки боржником не буде доведене зворотне.
Тобто, боржник не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за Договором № 0106/1 від 01.06.2021 відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, наразі заборгованість боржника ТОВ "Софія - Близнюки" складає 4 771 433,11 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
У разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі подати клопотання про витребування доказів судом у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 79 ГПК України визначає поняття вірогідності доказів. Згідно до ч.1. цієї статті визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Частина 2 цієї статті встановлює, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У господарському судочинстві принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано в Постанові Великої палати ВСУ від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Так, розпорядник майна в своїх запереченнях ставить під сумнів реальність правовідносин ТОВ "Агропродукт Поділля" з боржником, стверджуючи про можливу удаваність правочинів укладених між ТОВ "Агропродукт Поділля" та ТОВ "Софія - Близнюки", проте в своїх запереченнях не наводить жодного доказу в підтвердження наявності підстав сумнівності або достовірності укладених між сторонами договорів.
Суд також звертає увагу розпорядника майна, що одним з різновидів спорів, які розглядає суд в межах провадження у справі про банкрутство є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який може бути оспорений боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди керуються спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов'язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують. Такий правовий висновок викладений ВС у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором - заявником грошових вимог.
Суд вважає, що заявником - кредитором ТОВ "Агропродукт Поділля" було надано суду необхідну сукупність документів на обґрунтування своїх вимог, зазначені докази були досліджені судом, у зв'язку з чим суд доходить висновку про визнання кредиторських вимог ТОВ "Агропродукт Поділля" на загальну суму 6 029 303,69 грн., з яких: 5 733 833,11 грн. сума основного боргу, 192 480,00 грн. - штрафна санкція, 102 990,58 грн. - пеня.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
З урахуванням того, що офіційне повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.08.2021 (номер публікації 67081), а заява ТОВ "Агропродукт Поділля" подана в межах визначеного законом 30-денного строку, строк виконання зобов'язань настав до моменту відкриття провадження у справі, то зазначені вимоги є конкурсними та підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.
За подання заяви з грошовими вимогами заявником також був сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Отже, зважаючи на наявність доказів, якими підтверджуються вимоги ТОВ "Агропродукт Поділля" у заявленому розмірі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Агропродукт Поділля" (вх. 22009 від 20.09.2021) про визнання грошових вимог до боржника.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 14, 73, 74, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Поділля" (вх. №22009 від 20.09.2021) з грошовими вимогами до боржника.
Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Поділля" до боржника у загальному розмірі 6 033 843,69 грн., з яких: 5 733 833,11 грн. сума основного боргу, 192 480,00 грн. - штрафна санкція, 102 990,58 грн. - пеня, 4 540,00 грн. судовий збір за звернення до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника.
Зобов'язати розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України.
Ухвалу підписано 28.12.2021.
Суддя Кононова О.В.