"21" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3423/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/3423/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 35571472)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231)
про стягнення 218 982,82грн.
Представники сторін:
від позивача - Чередніченко М.М. за ордером,
від відповідача - не з'явився.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Тім» про стягнення 218 982,82грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг від 13.12.2018р. за №00017424.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2020р. провадження по справі №916/3420/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.01.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, в порядку ст. 177 ГПК України.
19.02.2021р. до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/5726/19.
Ухвалою суду від 25.02.2021р. провадження у справі №916/3432/20 було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №904/5726/19.
31.08.2021р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна надійшло клопотання про поновлення провадження, згідно якого позивач просить суд у зв'язку з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду судового рішення по справі №904/5726/19 поновити провадження по справі №916/3432/20.
Ухвалою суду господарського суду Одеської області від 10.09.2021р. було поновлено провадження по справі, із призначенням до розгляду в засіданні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2021р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
17.12.2020р. за вх. №33777/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
13.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" (лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №00017424, в якому сторони погодили такі умови: об'єкт лізингу: транспортний засіб AUDI А6 2.0 TDI quattro Comfort, 2016 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ; вартість об'єкта лізингу: 1 166 636 грн; авансовий платіж: 174 995,40 грн; обсяг фінансування: 991 640,50 грн; кількість лізингових платежів: 60; строк лізингу (місяців): 60; лізинговий платіж: 35 900,85грн; залишкова вартість: 0,00 грн; адміністративний платіж: 24 791,02 грн; процентна ставка: 22,99%.
Одночасно з договором сторонами також було підписано графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі Умови).
Відповідно до преамбули Умов загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, а також графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання об'єктів лізингу ТОВ "Порш Лізинг Україна" та його передання лізингоодержувачу (відповідно до визначених у цьому контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", іншими чинними положеннями українського законодавства, внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу "Порше Лізинг Україна".
Згідно п.3.1. Умов предметом лізингу за цим контракт є транспортний засіб, зазначений у контракті (надалі - об'єкт лізингу). Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та повною мірою відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого Порше Лізинг Україна придбало/зобов'язується придбати об'єкт лізингу.
За умовами п.3.2. Умов Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.
Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу відповідно до цього контракту (п.3.3.Умов).
Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг України за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг України з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом.
За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також, виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином (п.3.4.Умов).
Відповідно до п.4.1. Умов Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).
Згідно п.4.2. Умов після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, запропонований Порше Лізинг Україна.
Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану об'єкта лізингу на момент сплати останнього Лізингового платежу та/або інших платежів.
Пунктом 6.1. Умов сторони погодили, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає:
- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);
- проценти (винагорода Порше Лізинг Україна за отримання та використання лізингоодержувачем об'єкта лізингу);
- комісії;
- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом, та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.
Нижчезазначені витрати та послуги з адміністрування та обслуговування контракту не включаються до лізингових платежів:
- будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;
- інші витрати та платіжні зобов'язання.
Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. Якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувачу.
Згідно п.6.5. Умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.
Відповідно до п. 6.7. Умов під час встановлення розміру комісій, передбачених графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, сторонами було враховано те, що обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на лізингодавця.
За умовами п. 6.10. Умов лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).
Пунктом 6.18. Умов сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
Згідно п. 8.2. Умов у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції:
8.2.1. Пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
8.2.2. Штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг України (пункт 8.3.1 цього контракту): 250 (двісті п'ятдесят) українських гривень за першу вимогу, 30 (триста) українських гривень за другу вимогу, 350 (триста п'ятдесят) українських гривень за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу);
8.2.3. Компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.
Відповідно до п.8.3. Умов якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж 10 (десяти) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право:
8.3.1. Надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення сплати ще на 8 (вісім) робочих днів. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.
8.3.2. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Згідно п.8.6. Угоди будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.
Відповідно до п. 12.1. Угоди строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).
Пунктом 12.2. Угоди сторони визначили, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання - передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (пункт 5.4).
За умовами п.12.3. Угоди контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а у випадку нотаріального посвідчення - з моменту такого посвідчення, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Контракт достроково припиняється: в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим контрактом та законом; за згодою сторін: за рішенням суду у встановлених законом випадках.
У відповідності до п. 12.6. Умов Порше лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у разі, якщо:
12.6.1. Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до п.12.7. Угоди день, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг України на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.
Пунктом 12.8. Угоди встановлено, що негайно після розірвання/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення.
Згідно п.12.9. Угоди у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запису. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана Порше Лізинг Україна внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі якщо об'єкт лізингу залишається у власності Порше Лізинг Україна - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися недійсними відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержуваечм відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується.
Відповідно до п. 12.13. Угоди у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., контракт вважається припиненим на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Згідно п. 13.1. Угоди лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.
Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.
Пунктом 13.5. Угоди сторони погодили, що Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.
Якщо Пороше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13 Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п.13.6. Угоди).
Як вказує позивач, відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів перший лізинговий платіж у сумі 35 900,85 грн відповідачем мав бути здійснений 13.12.2018, а останній у сумі 39 900,15грн 15.11.2023. При цьому графіком передбачено сплату лізингових платежів щомісяця.
Об'єкт лізингу позивачем було придбано у ТОВ "ЗС ГРУПП" на підставі договору №771-18Л від 13.12.2018 та прийнято за актом прийому-передачі автомобіля від 17.12.2018
В подальшому, як вказує позивач 19.12.2018 актом приймання-передачі він як лізингодавець передав відповідачу як лізингоодержувачу, а останній прийняв у користування під виплату лізингових платежів предмет лізингу: AUDI А6 Limousine А6 Comfort, шасі № НОМЕР_1 .
За посиланнями позивача, відповідно до умов укладеного Договору лізингу, виставив Відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) Лізингових платежів, що охоплюють лізингові періоди за лютий 2020 року по квітень 2020 року, які, в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Контракту, залишилися несплаченими Відповідачем. Внаслідок зазначеного, за Лізингоодержувачем виникла заборгованість по сплаті Лізингових платежів в сумі 73 769,92 грн.
Крім того, в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг, позивачем було нараховано відповідачу відповідно до умов договору пеню в сумі 1 192,45грн., та відповідно до положень ст. 625 ЦК України інфляційні витрати в розмірі 368,85грн. та 3% річних в сумі 357,73грн.
16.04.2020 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих.№00017424 від 16.04.2020). У вказаній вимозі позивач просив відповідача повернути автомобіль на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" за адресою: Україна, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, офіс "В", впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження/проживання ТОВ "Агрос Тім".
Означений лист відповідачем було отримано 24.04.2020, про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошти.
29.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовською М.А. за заявою позивача було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №423, щодо передачі шляхом вилучення від ТОВ "Агрос Тім" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" транспортного засобу AUDI А6 2.0 TDI quattro Comfort, 2016 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний помер НОМЕР_3 .
02.06.2020, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. в рамках виконавчого провадження №62233797 щодо виконання виконавчого напису №423 від 29.05.2020, було вилучено у відповідача та передано позивачу об'єкт фінансового лізингу, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приватного виконавця.
Отже за переконанням відповідача, на підставі пункту 6.18. Загальних умов Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу рахунок № 00496005 від 04.05.2020 на суму 35 416,44 грн., 3 % річних на вказану суму за період з 16.05.2020 по 28.10.2020 у розмірі 483,22грн., інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 35,42 грн. та пеню у розмірі 1610,72 грн. на підставі пункту 8.2.1 Загальних умов, що в цілому складає 37 545,79 грн.
Крім того, за посиланнями позивача, враховуючи факт невиконання відповідачем умов Договору лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» завдано збитків, загальна сума яких складає 105 748, 08 гри.
Зокрема, як вказує позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо повернення Об'єкту лізингу, позивач на підставі договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року звернувся до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл СІ» за допомогою щодо вилучення у відповідача Об'єкту лізингу.
Так, на підставі пункту 3.5.2. договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року ТОВ «Юридична компанія «Тріпл СІ» здійснило вилучення об'єкта Лізингу, в тому числі, шляхом вчинення наступних дій: Організувало оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу Договору Лізингу. Направило відповідний виконавчий напис в державну виконавчу службу для відкриття виконавчого провадження. Здійснило пошук майна, у тому числі у рамках виконавчого провадження; Здійснило усі необхідні дії, спрямовані на сприяння приватному виконавцю в оперативному завершенні виконавчого провадження вилученням/поверненням Замовнику Об'єкту лізингу.
Факт вчинення зазначених дій на загальну суму 104 948, 08 грн., як вказує позивач, підтверджується копією акту №49 від 01.06.2020, копією акту №52 від 10.06.2020 та копією акту №54 від 10.06.2020, яка підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, на підставі договору відповідального зберігання від 01.09.2014, укладеного з ТОВ «Автосоюз», позивач поніс витрати на загальну суму 800, 00 грн., що підтверджується копією акту № 3269 від 30.06.2020 та копією акту № 3599 від 31.07.2020.
Також, в процесі розгляду справи судом встановлено, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні транспортного засобу від 19.10.2020 було відчужено ТОВ "АВТОМИР" транспортний засіб AUDI А6 Limousine, шасі № НОМЕР_1 . Згідно п. 3.1. названого договору ціна транспортного засобу визначена покупцем та продавцем на рівні 857 949,69 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00017424 від 13.12.2018р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 "Лізинг" глави 58 Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. №723/97-ВР.
Так, у відповідності до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про фінансовий лізинг" суб'єктами лізингу можуть бути, зокрема: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
За частинами другою, третьою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов'язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").
У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства. При цьому, як встановлено судом, предмет лізингу відповідачем було повернуто та в подальшому позивачем відчужено за договором купівлі-продажу.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 218 982,82 грн, з яких:
- 73 769,92 грн - сума заборгованості за лізинговими платежами (нараховані на підставі положень п.6.5. Умов) з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені;
- 37 545,79 грн - сума заборгованості за платежами за фактичне користування об'єкту лізингу (нараховані на підставі п. 6.18 Умов) з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені;
- 105 748,08 грн - сума збитків, нарахована на підставі п.8.2.3. Умов.
Так, надаючи оцінку вимогами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені у 73 769,92 грн, суд вказує наступне.
Як вже було зазначено судом, положеннями ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", які кореспондуються з положеннями п.6.1. Угоди, передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
За частиною другою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Водночас, у п. 6.18. Загальних умов сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.
З урахуванням наведених висновків суду, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми лізингових платежів, що є платою за користування об'єктом лізингу до припинення дії договору, є обґрунтованими.
Подібні за змістом висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19, які в силу положень ст.236 ГПК України є обов'язковими для суду.
В той же час, вирішуючи питання щодо суми, яка підлягає стягненню, суд враховує, що до моменту припинення дії договору про фінансовий лізинг від 13.12.2018 відповідачем фактично не сплачено в повному обсязі черговий платіж за лютий 2020р. (виходячи з графіку відшкодування платежів оплачуваний період охоплює з 15.02.2020 по 14.03.2020), цілком не сплачено за березень 2020 (виходячи з графіку відшкодування платежів оплачуваний період охоплює з 15.03.2020 по 14.04.2020) та квітень 2020 (оплачуваний період з урахуванням дати припинення дії договору становить з 15.04.2020 по 05.05.2020, тобто 21 календарний день).
Як встановлено судом з наданих представником позивача пояснень, у розрахунку позивача суми лізингових платежів за вказані періоди розраховані з урахування курсової різниці та становлять за лютий - 36 622,89грн. (залишок - 1 730,59грн.), за березень - 36 622,89 грн та за квітень - 35 416,44 грн.
Водночас, зважаючи на погодження сторонами сум лізингових платежів у графіку, відсутність в матеріалах справи додаткових угод про внесення змін до такого графіку платежів, суд не погоджується з означеним розрахунком та вважає, що сплаті відповідачем підлягають суми лізингових платежів, що погоджені сторонами у графіку.
З урахуванням правомірного користування відповідачем об'єктом лізингу до 05.05.2021, а також з огляду на часткове погашення відповідачем лізингових платежів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість зі сплати лізингових платежів, що підлягає стягненню з відповідача становить 62 040,01 грн. (35900,85 грн сума лізингового платежу за лютий 2020р. - 35900,85грн. сума лізингового платежу за березень 2020 року + 25130,60 грн сума лізингового платежу за 21 день квітня 2020 року - 34892,29 грн сума оплати).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже було зазначено судом, відповідальність за прострочення сплати платежів сторонами погоджена у п.8.2. Загальних умов.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, доданого позивачем до позовної заяви, суд встановив методологічні помилки при здійсненні розрахунку з огляду на неврахування позивачем положень ч.6 ст. 232 ГК України, а також сум з яких вона обрахована.
З урахуванням наведеного, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" було зроблено власний розрахунок пені. Таким чином, загальна сума пені за договором складає 588,53 грн, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних становить 357,73грн., господарським судом встановлено його помилковість в частині визначення суми з якої обраховується 3% річних, тому судом, враховуючи приписи законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок 3% річних, згідно з якого сума 3% річних яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 355,81грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, згідно з яким розмір інфляційних витрат становить 368,85грн., суд зауважує, що наведені вище висновки суду не вплинули на загальну суму інфляційних втрат, що нарахована позивачем, з огляду на що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 368,85 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за платежами за фактичне користування об'єкту лізингу, нарахованої на підставі п. 6.18 Умов, з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені у сумі 37 545,79 грн (з них сума заборгованості за фактичне використання об'єкту лізингу дорівнює 35 416,44 грн), суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, які в силу положень ст.236 ГПК України є обов'язковими для суду, водночас вважає за необхідне застосувати їх в частині висновків, що є релевантними.
За частиною третьою статті 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідні висновки є застосовними і до відносин лізингу у випадках дострокового припинення договору у зв'язку з порушеннями лізингоодержувача.
Отже, з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов'язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов'язок негайно повернути об'єкт лізингу у відповідному стані.
Після припинення дії договору лізингу невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов'язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення предмета лізингу.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина друга статті 218 ГК України).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Зазначене вище кореспондує спеціальним положенням Закону України "Про фінансовий лізинг", за якими лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу в передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Як уже зазначалося вище, у пункті 12.9 Загальних умов сторони у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запису. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана Порше Лізинг Україна внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі якщо об'єкт лізингу залишається у власності Порше Лізинг Україна - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися недійсними відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержуваечм відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується.
Як вбачається із змісту означеної постанови, у випадку, що розглядався Верховним Судом, лізингоодержувачем об'єкт лізингу повернуто не було, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума в повному обсязі складала різницю між лізинговими платежами, а також іншими платежами, що залишились несплаченими, та вартістю об'єкту лізингу, яка і була стягнута на підставі п.12.9 Загальних умов. При цьому, Верховний Суд зазначив про помилковість її стягнення згідно до п.6.18.
В даному випадку позивачем заявлено до стягнення суму, правова природа якої останнім визначена не як упущена вигода, та фактично позивач не доводить її наявність в порядку п.12.9. Угоди. В порушення положень ст. 162 ГПК України позивачем також не на надано обґрунтованого розрахунку вказаної суми, яка математично в даному випадку не дорівнює лізинговому платежу згідно до рахунку від 04.05.2020.
При цьому, позивач суму у розмірі 35 416,44 грн. просить стягнути на підставі п.6.18. умов, що є необґрунтованим, зважаючи на відповідні висновки Верховного Суду з урахуванням припинення дії договору та продажу об'єкта лізингу.
З урахуванням таких висновків суду, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за платежами за фактичне використання об'єкту лізингу у розмірі 35 416,44грн., а також 3% річних у розмірі 483,22грн., інфляційних витрат у розмірі 35,42грн. та пені у розмірі 1 610,72грн., які є похідними, задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача суми збитків у 105 748,08грн. (104 948,08грн. - сума грошових коштів, що сплачена позивачем за надання юридично консультаційних послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл СІ", 800 грн. - витрати відповідно до договору відповідального зберігання), суд вказує наступне.
Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відсутність хоча б одного з перелічених вище елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Положеннями п. 8.2.3. Умов передбачено право позивача на компенсацію будь-яких витрат та/або винагород понесених ним, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору лізингу, позивач зазначає, що поніс витрати за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, відповідно до якого ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" надало ТОВ "Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги щодо клієнта ТОВ "Агрос Тім", що підтверджується актом №49 від 01.06.2020, актом №52 від 10.06.2020 та актом №54 від 10.06.2020, на загальну суму 104 948,08 грн.
З вищевказаних актів вбачається, що ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" надано ТОВ "Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги щодо вчинення виконавчого напису та вилучення об'єкта лізингу у клієнта ТОВ "Агрос Тім".
В той же час матеріалами справ достеменно встановлено вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовською М.А. та вилучення об'єкта лізингу приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №62233797.
Доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса та приватного виконавця, було залучено до вчинення як виконавчого напису, так і до проведення виконавчих дій, будь-яких інших осіб, матеріали справи не містять.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 09.07.2018 у справі №911/2449/17, згідно якої витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами першою, другою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 800 грн., позивач зазначає, що відповідна сума є збитками які позивач поніс на підставі договору відповідального зберігання від 01.04.2014р.
Так, як встановлено судом 01.09.2014р. між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ «АВТОСОЮЗ» (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання, за умовами якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору автомобілі марки Audi, Volkswagen та Seat, загальною вартістю, що вказується у відповідному Акті прийому-передачі майна до цього договору. Акт прийому-передачі майна містить в собі, крім іншого, індивідуальні ознаки переданого на зберігання майна, його вартість та стан на момент приймання-передачі. Відповідальне зберігання за цим договором є оплатним. Вартість зберігання становить 400грн. Факт надання послуг за відповідним договором підтверджується копією акту № 3269 від 30.06.2020 та копією акту № 3599 від 31.07.2020.
Поряд з цим суд зазначає що заявлена сума 800грн. не збитками в розумінні положень Господарського кодексу України, оскільки з наявних в матеріалах справи доказах вбачається, що відповідна сума є оплатою послуг наданих за договором, та не підтверджує наявності всіх елементів притаманних складу цивільного правопорушення існування яких є визначальним для відшкодування завданих збитків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 105 748,08 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте з урахуванням наведених вище обставин встановлених судом, підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" з про розподіл судових витрат у справі слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 221 ГПК України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначити судове засідання.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 35571472) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21, оф.508/2, код ЄДРПОУ 40111231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м.Київ, пр. Павла Тичини, 1- В, код ЄДРПОУ 35571472) суму заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 62 040 (шістдесят дві тисячі сорок)грн. 01коп., 3% річних у сумі 355 (триста п'ятдесят п'ять)грн 81коп., пеню у сумі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім)грн 53коп., інфляційні втрати у сумі 368 (триста шістдесят вісім)грн. 85коп. та судовий збір у сумі 950 (дев'ятсот п'ятдесят)грн. 30коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) на 28.12.2021 о 12 год. 30 хв. Засідання суду відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області (м. Одеса, пр. Шевченка, 29), зал судових засідань № 2, 1-й поверх, тел.(0482)307-952.
5. В строк до 28.12.2021р. позивачу надати докази надання відповідних послуг.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 грудня 2021 р.
Суддя К.Ф. Погребна