"22" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2831/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (вх. ГСОО №2-1484/21 від 13.02.2021) щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу №916/2831/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників 4В, код ЄДРПОУ 30048570);
до відповідача: Приватного підприємства «ДІОНІС» (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 30810494);
про стягнення 533 554,21 грн.
20.09.2021 позивач - ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2929/21) до відповідача ПП «ДІОНІС», в якій просив суд стягнути з останнього інфляційні втрати у розмірі 39 043,55 грн., 48% річних у розмірі 153 823,88 грн., пеню у розмірі 85 494,70 грн., штрафи - 255 192,08 грн., а також судові витрати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ПП «ДІОНІС» на користь ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» інфляційні втрати у розмірі 39043,55 грн. та 48% річних у розмірі 38455,97 грн., а також 2893,01 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
13.12.2021 до суду від ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» надійшла заява (вх. ГСОО №2-1484/21) щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з Приватного підприємства «ДІОНІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 874,97 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що разом із поданням позовної заяви представником позивача була подана заява про те, що у відповідності до приписів ч.8 ст 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом 5 (п'яти) днів після ухвалення рішення суду у справі, будуть подані докази стосовно розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Також в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, заявник посилається на договір про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020, додаткову угоду від 16.09.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2021, опис наданих послуг у справі №916/2831/21.
Крім цього, заявник спираючись на постанови Верховного Суду вказує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
16.12.2021 судом отримано від ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» клопотання (вх. ГСОО №34131/21) з проханням розглянути заяву щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі №916/2831/21 у судовому засіданні 22.12.2021 о 13:45 за відсутності представника позивача.
20.12.2021 до суду надійшло від ПП «ДІОНІС» клопотання (вх. ГСОО №34394/21) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому відповідачем викладено заперечення, щодо поданої позивачем заяви, а саме, як вказує відповідач, позивач у своїй заяві щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу від 07.12.2021 не навів жодних поважних причин чому він не зміг надати суду Договір про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 р. та Додаткову угоду від 16.09.2021 р. до Договору про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 р. разом із позовною заявою, які вже були наявні у позивача на дату складання позову, або до закінчення останнього судового засідання у справі, що відбулося 06.12.2021, на підставі чого, на думку відповідача, такі докази не повинні прийматися судом до розгляду.
Разом з тим, відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати не є співмірними зі складністю справи та наданих послуг (виконаних робіт) адвокатом, оскільки спір по даній справі для кваліфікованого адвоката є нескладним, а з такої послуги як підготовка первинних документів взагалі не вбачається можливості встановити, що собою являє така послуга та послуга з надсилання (направлення) поштою документів до суду не входить до видів правової допомоги та не є необхідною, оскільки позивач може самостійно здійснювати відправку документів по справі поштою.
Також відповідач вказує, що судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розглянувши заяву ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (вх. ГСОО №2-1484/21 від 13.02.2021) щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу №916/2831/21, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке:
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Відповідно до ч. 1, п.1 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При застосуванні критерію у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 904/1169/17 та від 05.03.2020 у справі № 911/471/19.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення” цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду згідно додаткової постанови від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19[1].
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема , відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 27 липня 2021 року у справі № 920/26/21.
Так, із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем було заявлено, що за наслідком вчинених необхідних дій у справі, в порядку ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, буде надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання позивачу правничої допомоги. Для встановлення судом розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, відповідні докази будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, шляхом подання суду відповідної заяви.
Тобто, судом встановлено, що позивачем виконано вимоги процесуального закону і подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу разом із доказами про розмір понесених витрат у встановлений процесуальним законом строк.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заявник надав суду такі документи:
- копію договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020;
- копію додаткової угоди від 16.09.2021 до Договору про надання правової допомоги №25/11;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2021;
- опис наданих послуг у справі №916/2831/21 згідно договору про надання правової допомоги №25/11.
Судом встановлено, що 25.11.2020 між Адвокатом - Колісник Б.О. та Клієнтом - ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» було укладено договір про надання правової допомоги №25/11, відповідно до п.1 якого, Адвокат зобов'язується надати Клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, правоохоронних органах, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, судах України у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, в тому числі у кримінальних провадженнях, а Клієнт зобов'язується прийняти надані за цим Договором послуги та сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк, погоджені Сторонами,
Згідно п.3.1 договору про надання правової допомоги №25/11, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід'ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених Адвокатом рахунків за послуги.
Як встановлено п.5.1 договору про надання правової допомоги №25/11, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021.
16.09.2021 Сторонами вищезазначеного договору було укладено додаткову угоду, відповідно до умов п.1 якої, Сторони погодили вартість однієї години 2000,00 грн. за надання адвокатом послуг щодо стягнення з ПП «ДІОНІС» заборгованості за договором поставки №72-13 від 12.05.2017.
Положеннями п.2 додаткової угоди передбачено, що окрім фіксованого розміру вартості наданих послуг, вказаного в п.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов'язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої суми.
Відповідно до п.4 додаткової угоди, Сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківських рахунок Клієнта.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2021, Сторони погодили наданий Адвокатом Клієнту вид правової допомоги, кількість та вартість наданих послуг, що в загальному розмір становить 26 874,97 грн., що складається з фактичної вартості наданих послуг у розмірі 23 000,00 грн. та гонорару успіху у розмірі 3874,97 грн.
Також Адвокатом одноособово складено опис наданих послуг у справі №916/2831/21, що цілком відповідає кількості та вартості наданих послуг, погоджених з Клієнтом у акті приймання-передачі наданих послуг.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Враховуючи викладене, оцінивши вид, кількість та вартість правової допомоги на предмет реальності, розумності, обґрунтованості, необхідності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування яких заявлено позивачем, суд зауважує, що такий вид правової допомоги, наданий як підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі та направлення заяви відповідачу та до суду у розмірі 2000,00 грн. не є необхідними та неминучими, оскільки позивач не був позбавлений права заявити про відшкодування витрат на професійну допомогу у позовній заяві та надати докази понесених витрат без складання адвокатом окремої процесуальної заяви, а надіслання до суду доказів понесених позивачем витрат не потребує правничої допомоги адвоката.
Отже, реальними, розумними, обґрунтованими, необхідними та неминучими витратами у даній справі є витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 24874,97 грн.
Крім того, суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Між тим, що оскільки рішенням суду від 06.12.2021 позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача 38 455,97 грн. 48% річних та 39043,55 грн. інфляційних втрат, однак, враховуючи, що судом, задовольнивши клопотання відповідача, на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, було зменшено заявлений позивачем до стягнення розмір 48% річних на 75%, а саме з 153 823,88 грн. на 38 455,97 грн., то фактично розподілу підлягають судові витрати пропорційно 100% розміру заявлених та доведених позивачем 48% річних + інфляційні втрати, що в загальному розмірі становить 192867,43 грн.
З урахуванням викладеного, 192867,43 грн. від ціни позову у розмірі 533554,21 грн. становить 36,15%, отже, відповідно, 36,15% від обґрунтованого та необхідного розміру витрат на правову допомогу у розмірі 24874,97 грн. становить 8992,30 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (вх. ГСОО №2-1484/21 від 13.02.2021) щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу №916/2831/21, на підставі чого витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у загальному розмірі 8992,30 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (вх. ГСОО №2-1484/21 від 13.02.2021) щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу №916/2831/21 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ДІОНІС» (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 30810494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників 4В, код ЄДРПОУ 30048570) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 992/вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві/грн. 30 коп.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 28 грудня 2021 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська