16 грудня 2021 року Справа № 915/1015/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» (08124, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Шевченка, буд. 18; фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 10, оф. 91; адреса електронної пошти: st@panagro.com.ua; ідентифікаційний код 39068595)
до відповідача: Приватного підприємства «Хлібороб Врадіївщини» (56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, селище міського типу Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, буд. 129; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 39223579)
про: стягнення 150 000,00 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
01.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.06.2021 (вх. № 10033/21), в якій просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
- розгляд справи здійснити за правилами спрощеного провадження;
- позовну заяву задовольнити повністю;
- стягнути з Приватного підприємства «Хлібороб Врадіївщини» (56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, селище міського типу Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, буд. 129, код ЄДРПОУ 39223579, р/р НОМЕР_1 в Миколаївське РУ «Приватбанк», МФО 326610) на користь ТОВ «Агрофармпартнерс» (08124, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Шевченка, буд. 18; фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 10, оф. 91; код ЄДРПОУ 39068595, р/р НОМЕР_2 а ВТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 150 000,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 03/04-18 від 03.04.2018; претензії від 06.05.2021; рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; податкових накладних; розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; банківських виписок; платіжних доручень; застосування норм статей 205, 526, 655, 963 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору №03/04-18 від 03.04.2018 купівлі-продажу соняшнику 3 клас-200,00 метричних тон, на умовах ЕХW (Інкотермс 2010), позивачем було здійснено передоплату вартості товару (соняшник) всього у сумі 1 201 800,00 грн. Всього сума договору складає 2 000 000,00 грн. Договір було складено в двох аутентичних примірниках, підписаний примірник відповідачем, на адресу позивача не було надіслано. Проте, договір був виконаний позивачем на суму 1 201 800,00 грн. Відповідач поставку товару не здійснив, проте, повернув частково передплату в сумі 1 051 800,00 грн. Залишок суми, яка не повернута позивачу складає 150 000,00 грн, що стало підставою звернення позивача із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 28.07.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1015/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 27 серпня 2021 року о 14:45; запропоновано позивачу надати суду докази укладання між сторонами Договору № 03/04-18 від 03.04.2018 та платіжні доручення, які свідчать про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 1 201 800,00 грн по спірним правовідносинам; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 27.08.2021 було здійснено перехід до розгляду справи № 915/1015/21 за правилами загального позовного провадження; розпочато розгляд справи № 915/1015/21 зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження); призначено підготовче засідання у справі на 28 вересня 2021 року о 10:00; повторно запропоновано позивачу надати суду докази укладання між сторонами Договору № 03/04-18 від 03.04.2018 та платіжні доручення, які свідчать про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 1 201 800,00 грн по спірним правовідносинам; визнано явку позивача в судове засідання, призначене на 28 вересня 2021 року о 10:00 обов'язковою; попереджено позивача про право господарського суду вчинити процесуальні дії, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України в разі невиконання вимог ухвали.
13.09.2021 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 06.09.2021 (вх. № 12828/21) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 28.09.2021.
16.09.2021 до суду від позивача надійшов супровідний лист б/н від 13.09.2021 (вх. № 14057/21), з яким заявником на виконання ухвали від 27.08.2021 надано суду відповідні пояснення та копії документів.
Ухвалою суду від 28.09.2021 було відкладено підготовче засідання на 26 жовтня 2021 року о 13:30.
25.10.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Примірник вказаної заяви додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв'язку 25.10.2021.
Ухвалою суду від 26.10.2021 було закрито підготовче провадження у справі № 915/1015/21, з призначенням її до судового розгляду по суті на 18 листопада 2021 року о 10:30.
05.11.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява б/н від 02.11.2021 (вх. № 16626/21) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 09.11.2021.
В судовому засіданні 18.11.2021 за участю представника позивача було розпочато розгляд справи № 915/1015/21 по суті та заслухано вступне слово позивача. За результатами проведення засідання суд дійшов висновку про його відкладення на 16 грудня 2021 року о 10:15, з метою надання відповідачу можливості направити своїх повноважних представників для участі в продовженні розгляду даної справи по суті
29.11.2021 до суду від представника позивача надійшла така кореспонденція:
- заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 01.12.2021;
- супровідний лист, з яким заявником надано суду оригінали платіжних доручень, копії яких надавалися позивачем до матеріалів справи.
Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на момент проведення засідання не скористався.
Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 28.07.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали надіслана на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була 27.08.2021 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144178404).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Приватному підприємству «Хлібороб Врадіївщини» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2021 у справі № 915/1015/21 є 27.08.2021.
За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача, з урахуванням вихідних днів, тривав до 13.09.2021 включно.
Разом із тим, як протягом встановленого процесуального строку, так і протягом розгляду даної справи, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.
16.12.2021 в судове засідання з'явився повноважний представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого представника в судове засідання жодного разу не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 16.12.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, суд -
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів, як неповернутої суми передплати, здійсненої позивачем на виконання умов договору № 03/04-18 від 03.04.2018.
Підставою виступили як сам Договір № 03/04-18 від 03.04.2018, так і банківські виписки, з платіжними дорученнями і податковими накладними, норми, зокрема, ст.ст. 530, 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо наявності у відповідача обов'язку повернути позивачу грошові кошти у відповідній сумі.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір № 03/04-18 від 03.04.2018;
- претензія від 06.05.2021;
- банківські виписки;
- платіжні доручення (18 шт.);
- рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (6 шт.);
- податкові накладні (8 шт.);
- розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (6 шт.).
Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З матеріалів справи судом встановлено таке:
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про укладання між сторонами Договору № 03/04-18 від 03.04.2018, відповідно до предмету якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб Врадіївщини», як продавець, продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс», як покупець, купив на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010) Соняшник 3 клас - 200,00 метричних тон, ± 10%.
Відповідно до п. 4.2 та п. 5.1 цього договору, покупець здійснює оплату частинами у вигляді авансових платежів.
Продавець зобов'язується відвантажити товар в повному контрактному обсязі до 31.12.2018.
За даними позивача, на виконання умов вищенаведеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» було здійснено передоплату вартості товару (соняшник) на загальну суму 1 201 800,00 грн, зокрема:
- платіж від 04.04.2018 на суму 140 000,00 грн;
- платіж від 05.04.2018 на суму 455 000,00 грн;
- платіж від 06.04.2018 на суму 155 000,00 грн;
- платіж від 13.04.2018 на суму 22 000,00 грн;
- платіж від 18.04.2018 на суму 23 000,00 грн;
- платіж від 26.04.2018 на суму 71 000,00 грн;
- платіж від 15.05.2018 на суму 16 100,00 грн;
- платіж від 25.05.2018 на суму 12 000,00 грн;
- платіж від 04.06.2018 на суму 69 400,00 грн;
- платіж від 06.06.2018 на суму 16 000,00 грн;
- платіж від 18.06.2018 на суму 57 000,00 грн;
- платіж від 21.06.2018 на суму 135 000,00 грн;
- платіж від 30.07.2018 на суму 10 300,00 грн;
- платіж від 01.08.2018 на суму 20 000,00 грн.
Здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» вказаних платежів вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 138-151, 195-208), банківських виписок (а.с. 47-67), та додатково підтверджується рішеннями про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 15-26), податковими накладними (а.с. 27-34).
Із платіжних доручень та банківських виписок вбачається, що при здійсненні вищевказаних платежів в призначенні платежу позивач посилався на договір № 03/04-18 від 03.04.2018.
Також, надані суду докази свідчать, що відповідач частково повернув перераховані йому позивачем кошти у загальному розмірі 1 051 800,00 грн, зокрема:
- платіж від 06.09.2018 на суму 500 000,00 грн;
- платіж від 07.09.2019 на суму 280 000,00 грн;
- платіж від 01.10.2019 на суму 150 000,00 грн;
- платіж від 06.11.2019 на суму 121 800,00 грн.
Здійснення Приватним підприємством «Хлібороб Врадіївщини» вказаних платежів вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок (а.с. 68-71, 209-212), та додатково підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с. 35-46).
Із банківських виписок вбачається, що при здійсненні вищевказаних платежів в призначенні платежу відповідач також посилався на договір № 03/04-18 від 03.04.2018.
При цьому суд відмічає, що надана позивачем до матеріалів справи копія договору № 03/04-18 від 03.04.2018 вказує на те, що відповідний договір підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» одноособово.
Позивач також наголошує, що договір було складено в двох аутентичних примірниках, підписаний примірник відповідачем, на адресу позивача не було надіслано. Водночас, підтвердженням виконання відповідачем вказаного договору є повернення коштів, де в призначенні платежу зазначено про повернення передплати за соняшник згідно договору № 03/04-18 від 03.04.2018.
За такого, суд зазначає, що законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).
Таким чином, суд, з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів», з огляду на наявні в матеріалах справи документи (підписаний одноособово позивачем договір № 03/04-18 від 03.04.2018, платіжні доручення та банківські виписки щодо перерахування коштів, у яких обидві сторони посилаються на договір № 03/04-18 від 03.04.2018) та відсутність заперечень відповідача щодо відповідних фактів, вважає за можливе вбачати доведеною обставину існування між сторонами перемовин щодо укладання Договору № 03/04-18 від 03.04.2018, та, як наслідок, існування усної угоди на виконання якої відбувалося перерахування грошових коштів у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до змісту ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію від 06.05.2021 з вимогою терміново сплатити суму боргу у розмірі 150 000,00 грн.
За даними позивача вказана претензія залишена відповідачем без реагування та відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань та повернення у спірних правовідносинах грошових коштів не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості, відповідно доводи позивача не спростував.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 150 000,00 грн (1 201 800,00 грн - 1 051 800,00 грн) зазначено вірно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та матеріалами справи підтверджені.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства «Хлібороб Врадіївщини» (56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, селище міського типу Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, буд. 129; ідентифікаційний код 39223579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» (08124, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 39068595) 150 000,00 грн, а також 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» (08124, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 39068595).
Відповідач: Приватне підприємство «Хлібороб Врадіївщини» (56301, Миколаївська обл., Врадіївський район, селище міського типу Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, буд. 129; ідентифікаційний код 39223579).
Повне рішення складено та підписано судом 28.12.2021.
Суддя О.Г. Смородінова