79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.12.2021 справа № 914/1671/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМК Львів», м. Львів,
до відповідача: Першої Львівської державної нотаріальної контори, м. Львів,
про: зняття арешту з нерухомого майна,
Суддя Н.Є.Березяк Секретар А.П.Полянський
За участю представників сторін:
позивача: Ю.-І. П. Каблак - представник;
відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМК Львів» до Першої Львівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерухомого майна
Ухвалою суду від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справи, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Рух справи відображено в ухвалах та протоколах суду .
На задоволення клопотання ТОВ «ЛМК Львів» ухвалою суду від 20.09.2021 витребувано: у Львівського державного нотаріального архіву - копію постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова від 03.03.2000 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (вх.№666, 104/Т) відповідної якості, що дозволяє достовірно встановити усі дані, викладені у вказаному документі, що знаходиться у фонді №1 (Перша Львівська державна нотаріальна контора). Зазначеною ухвалою суду від 20.09.2021 Львівському державному нотаріальному архіву встановлено строк для надання витребуваних доказів до 08.10.2021.
Ухвалою суду від 20.10.2021 витребувано у Личаківського районного суду м.Львова: матеріали кримінального провадження № 12015140040000757 (або при можливості копії матеріалів інвентаризаційних справ на об'єкти нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Львів вул.Б.Хмельницького,302) в термін до 01.11.2011 року.
Ухвалою суду від 01.11.21 повторно витребувано у Львівського державного нотаріального архіву - копію постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова від 03.03.2000 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (вх.№666, 104/Т), відповідної якості, що дозволяє достовірно встановити усі дані, викладені у вказаному документі, що знаходиться у фонді №1 (Перша Львівська державна нотаріальна контора), опис № 2 за 2000, справа № 891, стор. 140, повторно витребувано у Личаківського районного суду м. Львова матеріали кримінального провадження № 12015140040000757 (або при можливості копії матеріалів інвентаризаційних справ на об'єкти нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Львів вул.Б.Хмельницького,302) в термін до 11.11.2011 року та відкладено розгляд справи 15.11.21.
Через відділ документообігу суду, 02.11.2021 (вх №25720/21) від Львівського державного нотаріального архіву надійшов лист, яким на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 18.10.2021 Львівський державного нотаріальний архів надіслав копії: - листа відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Львова Першій Львівській державній нотаріальній конторі вих.№104/Т від 13.03.2000 року; - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.03.2000 року, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Через відділ документообігу суду, 08.11.2021 (вх № 26159/21) від Личаківського районного суду м. Львова надійшов супровідний лист, яким на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 Личаківський районний суд направив справу у кримінальному провадженні №12015140040000757 від 17.03.2015 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.4 ст. 358, ч.4 ст.191 КК України, та повідомили, що на адресу Личаківського районного суду м. Львова по даному провадженні жодних інвентаризаційних справ не надходило.
В судовому засіданні 17.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоводити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що під час проведення реєстраційних дій щодо набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 виявлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження - арешт . Обтяження зареєстроване 12.01.2007 за № 4348566 реєстратором : Перша Львівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження 104/Т від 03.03.2000 ВДВС Шевченківського районного управління юстиції. Арешт накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 03.03.2000 року Шевченківським районним відділом виконавчої служби м.Львова відповідно до якої накладено арешт на все майно ТзОВ «Ядвіга», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького,302, в тому числі на рахунок в банку. Як стверджує позивач, оскільки запис про державну реєстрацію ТОВ «Ядвіга» у державному реєстрі відсутній, а матеріали виконавчого провадження знищені, на думку позивача, вказаний реєстр зберігає силу без правових підстав та підлягає скасуванню.
Відповідач у справі - Перша Львівська державна нотаріальна контора в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечила, подавши клопотання про розгляд справи без її участі. У відзиві на позов Перша Львівська державна нотаріальна контора проти позову заперечує з тих підстав, що в силу ст.34 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла під час виникнення правовідносин, ні в попередніх редакціях, ні в поточній редакції Закону не передбачалось вчинення нотаріусами такої нотаріальної дії, як накладення чи зняття арешту. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що вона не є учасником виконавчого провадження, арешт нею не накладався ( а лише проведено реєстрацію обтяження) , жодних прав позивача вона не порушувала , а відтак, не може бути відповідачем у даному спорі.
Не погоджуючись із доводами відповідача, позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначив про порушення його прав Першою Львівською державною нотаріальною конторою вчиненням дій щодо внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження № 4348566.
В судовому засіданні 17.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
У 2020 ТОВ «ЛМК Львів» набуло у власність нерухоме майно ( будівлі та споруди) за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджує інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 228871132 від 20.10.2020 р у якій зазначається опис об'єкта майнових прав, дата реєстрації права власності - 02.10.2020 р. та власник - ТОВ «ЛМК Львів» , код ЄДРПОУ 43710842.
Як стверджує позивач, під час проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на зазначене майно , ним виявлено, що за адресою знаходження майна підприємства позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження - арешт, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 228871132 від 20.10.2020. В Довідці зазначено, що обтяження зареєстроване 12.01.2007 за № 4348566 реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження 104/Т від 03.03.2000 ВДВС Шевченківського районного управління юстиції. Арешт накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 03.03.2000 року Шевченківським районним відділом виконавчої служби м.Львова відповідно до якої накладено арешт на все майно ТзОВ «Ядвіга», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького,302, в тому числі на рахунок в банку.
Позивач зазначає, оскільки запис про державну реєстрацію ТОВ «Ядвіга» у державному реєстрі відсутній, а матеріали виконавчого провадження знищені, на його думку, вказаний реєстр зберігає силу без правових підстав та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМК Львів» звернувся з позовом до Першої Львівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерухомого майна , розташованого за адресою : м.Львів, вул. Б.Хмельницького,302, яке належить на праві власності ТОВ «ЛМК Львів» , реєстраційний номер обтяження 4348566, що зареєстроване Першою львівською державною нотаріальною конторою 12.01.2007 на підставі постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції № 104/Т від 03.03.2000 р.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням господарського судочинства згідно з ч.1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ГПК України).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
За змістом процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Як вбачається з матеріалів справи,
- 14.07.2020 створене Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМК Львів» на підставі рішення Засновника- ТОВ «Вестерн Н» №1 від 14.07.2020 року (а.с.76-79 том І).;
- 16.07.2020 на підставі рішення №3 одноособового учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕРН Н» від 16 липня 2020 року, Акту приймання-передачі майна як внесок до статутного капіталу ТОВ «ЛМК Львів» , виданих 16.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скулькою Т.А. передано в статутний капітал ТОВ «ЛМК Львів» будівлі та споруди майнового комплексу, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2118064846101) Опис майна : адміністративний корпус; їдальня - зазначені в плані "А-3, А-1", загальною площею 2249,8 кв.м.; виробничий корпус - зазначений в плані "Б-2", загальною площею 13764,6 кв.м.; галерея - зазначена в плані "6-1",загальною площею 85,3 м.кв.; котельня - зазначена в плані "В-1", загальною площею 845,1 м.кв.; конденсаторна - зазначена в плані "Г-1, загальною площею 267,8 м.кв.; навіс - зазначений в плані "Д-1», загальною площею 269,8 м.кв.; склад - зазначений в плані "3-1", загальною площею 423,9 м.кв.; склад - зазначений в плані "З'-І", загальною площею 834,7 м.кв.; насосна - зазначена в плані "К-1", загальною площею 175,9 м.кв.; мазутна - зазначена в плані "Л-1", загальною площею 136,9 м.кв.; прохідна - зазначена в плані "0-1", загальною площею 26,8 м.кв.; навіс прохідної, зазначений в плані «Н-1, П-1", загальною площею 106,4 м.кв.; резервуар - зазначений в плані "Х-1", загальною площею 71,9 м.кв.; резервуар - зазначений в плані "Ц-1", загальною площею 71,9 м.кв.; склад-ангар -зазначений в плані "Ж-1", загальною площею 1185,9 м.кв.; навіс - зазначений в плані "М-1", загальною площею 302,8 м.кв.; солевий притямок - зазначений в плані "Р-1", загальною площею 12,6 м.кв.; охорона - зазначена в плані "С-1", загальною площею 4,8 м.кв.; заправка - зазначена в плані "Т-1", загальною площею 9,5 м.кв.; склад - зазначений в плані "У-1", загальною площею 11,4 м.кв.; бомбосховище - зазначене в плані "Ф-1", загальною площею 254,4 м.кв.( а.с.64-67 том І);
- 21.07.2020 на підставі протоколу №2 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМК Львів» затверджено нову редакцію статуту ТОВ «ЛМК Львів» відповідно до якої учасниками товариства є ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі 55%; ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі 23%; ТОВ «ВАЛЬКО» з часткою в статутному капіталі 15%; ТОВ «ПІДВІКОННЯ» з часткою в статутному капіталі 7% ( а.с.9-18 том І);
- 23.07.2020 між ОСОБА_3 (Іпотекодержателем) та ТОВ «ЛМК Львів» було укладено договір іпотеки будівель і споруд майнового комплексу по АДРЕСА_1 . Номер запису про іпотеку 38539821. Правочин в якому встановлено основне зобов'язання : договір позики, серія та номер : б/н , виданий 23.07.2020, видавник ОСОБА_4 (Іпотекодержатель), ОСОБА_5 (Боржник) ( а.с.22 томІ);
- 01.09.2020 рішенням загальних зборів ТОВ «ЛМК Львів», оформленим протоколом №3/20 надано згоду на поділ будівель і споруд майнового комплексу , яке перебуває в статутному капіталі ТОВ «ЛМК Львів» на два окремих об'єкти з присвоєнням нової поштової адреси виділеним спорудам, а саме: адміністративний корпус «А-3» загальною площею 1858,0 м.кв. та прохідна з навісом літ «О-1», «Н-1», «П-1» , загальною площею 133,6 кв.м., розташовані за адресою : АДРЕСА_2 та решта споруд і будівель , зареєстрованих за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.68-71 томІ);
- 16.09.2020 виготовлено нові технічні паспорти ( а.с.) на будівлі і споруди майнового комплексу , що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.137-216 том І);
- 06.10.2020 на підставі заяви ОСОБА_6 (Іпотекодержателя) від 06.10.2020 (зареєстровано в реєстрі за №2702) ( а.с.132 томІ) , рішення №3 одноособового учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕРН Н» від 16 липня 2020 року про передачу майна, як внесок до статутного капіталу ТОВ «ЛМК Львів», виданого 16.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скулькою Т.А. ( а.с.133 томІ), висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 29.09.2020 ( а.с.134 томІ), протоколу загальних зборів №3/20 від 01.09.2020 ТОВ «ЛМК Львів» ( а.с.135-136 том І) - рішенням про державну реєстрацію прав і обтяжень № 54447095 державний реєстратор прав на рухоме майно Поломаний Володимир Дмитрович вирішив - провести державну реєстрацію права власності, форма власності : приватна на будівлі і споруди майнового комплексу, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 за суб'єктом : ТОВ «ЛМК Львів» ( а.с.222 том І) .
Як вже зазначалося вище, як стверджує позивач, під час проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на зазначене майно , ним виявлено, що за адресою знаходження майна підприємства позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження - арешт, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 228871132 від 20.10.2020 ( а.с.23 том І). В Довідці зазначено, що обтяження зареєстроване 12.01.2007 за № 4348566 реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження 104/Т від 03.03.2000 ВДВС Шевченківського районного управління юстиції. Арешт накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 03.03.2000 року Шевченківським районним відділом виконавчої служби м.Львова відповідно до якої накладено арешт на все майно ТзОВ «Ядвіга», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького,302, в тому числі на рахунок в банку.
З метою повного і усестороннього з'ясування всіх обставин справи , на задоволення клопотання позивача ухвалами суду було витребувано:
- у Львівського державного нотаріального архіву - копію постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова від 03.03.2000 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (вх.№666, 104/Т) відповідної якості, що дозволяє достовірно встановити усі дані, викладені у вказаному документі, що знаходиться у фонді №1 (Перша Львівська державна нотаріальна контора);
- в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» матеріали інвентаризаційної справи щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2187079746101, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Листом №4542 від 06.10.2021 Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ( вх.№24269/21 від 19.10.2021) повідомило, що надати інвентаризаційну справу щодо об'єкта нерухомого майна , розташованого за адресою: м.Львів, вул. Б.Хмельницького,302 не має можливості, оскільки матеріали справи були вилучені 30.06.2015 року на підставі слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 26.06.2015 року( а.с.232 том І).
У відповіді на адвокатський запит ГУ НП у Львівській області від 11.10.2021 повідомило що 31.07.2015 року досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, та кримінальне провадження № 12015140040000757 від 17.03.2015 із обвинувальним актом скеровано до Личаківського районного суду м.Львова ( а.с.245 том І).
Ухвалою суду витребувано у Личаківського районного суду м.Львова: матеріали кримінального провадження № 12015140040000757 (або при можливості копії матеріалів інвентаризаційних справ на об'єкти нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Львів вул.Б.Хмельницького,302).
Листом від 02.11.2021 Личаківський районний суд м.Львова надіслав матеріали справи в кримінальному провадженні № 12015140040000757 та повідомив , що на адресу суду матеріали інвентаризаційної справи не надходили ( а.с.37 том ІІ).
Як вбачається з матеріалів справи в кримінальному провадженні №12015140040000757 ( обвинувальний акт а.с.3) 09.11.2004 господарський суд Львівської області у справі № 1/779-20/302, переданій 27.09.2004 від господарського суду Київської області , ухвалив рішення про визнання права власності за ТОВ «Львівський молочний комбінат» на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , яке в подальшому відчужило нерухоме майно на користь ПП «Консалтингова фірма «Прометей». Матеріали кримінальної справи стосувались бомбосховища під літ. «Ф-1», яке в тому числі перейшла в приватну власність приватного підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, ( а.с.217 том І) згідно відомості з бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових справ щодо об'єктів нерухомого майна , розташований за адресою : АДРЕСА_1 , з березня 2017 року по 2020 рік зареєстровано чотири рішення судів про зміну прав власності на зазначені об'єкти.
На виконання вимог ухвали суду, листом Львівського нотаріального державного архіву від 26.10.2021 , надіслано на адресу суду лист відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Львова від 13.03.2000 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.03.2000 року, яке знаходиться за адресою : м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 302 ( а.с.7-9 том ІІ).
Як вбачається з Постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 березня 2000 ( а.с.9 том ІІ) , зазначена постанова винесена ст. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ м.Львова Васильців Т.В. при примусовому виконанні ухвали Трускавецького р/суду Л/області від 07.02.2000 р. про накладення арешту на майно та грошові кошти ТзОВ «Ядвіга», що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Б.Хмельницького,302 з метою забезпечення стягнення боргу з ТзОВ «Ядвіга» в користь ОСОБА_7 та усунення можливості здійснити відчуження майна боржника, на яке можливо звернути стягнення на підставі ст.55 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначеною постановою накладено арешт на все майно ТзОВ «Ядвіга», що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 302 в тому числі на рахунок боржника в банку.
Таким чином, як встановлено судом під час розгляду справи, арешт на майно накладений в межах цивільного чи кримінального провадження на підставі ухвали Трускавецького районного суду Львівської області від 07.02.2000 року.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 30.06.1999 ( яка діяла на час винесення постанови)) арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту ( ст.59 Закону України “Про виконавче провадження”).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №299/2931/17, від 09.06.2021 у справі № 199/1492/20; від 18.08.2021 у справі №522/7321/18).
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 47 ГПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Як вбачається з тексту позовної заяви, , як на підставу пред'явлення позову до Першої львівської державної нотаріальної контори позивач посилається на ст.34 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин та на ст.50 Закону України «Про нотаріат».
Проте, ні в попередніх редакціях, ні в поточній редакції статтею 34 Закону України «Про нотаріат» не передбачено вчинення нотаріусами такої нотаріальної дії, як накладення чи зняття арешту з майна.
Звертаючись з позовом в Господарський суд Львівської області до Першої Львівської державної нотаріальної контори , ТОВ «ЛМК Львів» не обґрунтував, в чому полягає порушення його прав з боку відповідача, яка не є учасником виконавчого провадження і до повноваження якої не входить накладення чи зняття арешту з майна.
При розгляді справи суд неодноразово звертав увагу позивача щодо неналежності відповідача у даному спорі, проте жодних клопотань щодо заміни відповідача чи залучення співввідповідачем іншої особи від позивача не надходило.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача ( постанова КЦС ВС від 09.06.2021 у справі № 199/1492/20) .
Як вже зазначалося раніше, як вбачається з Постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 березня 2000 , зазначена постанова винесена ст. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ м.Львова Васильців Т.В. при примусовому виконанні ухвали Трускавецького р/суду Л/області від 07.02.2000 р. про накладення арешту на майно та грошові кошти ТзОВ «Ядвіга», що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Б.Хмельницького,302 з метою забезпечення стягнення боргу з ТзОВ «Ядвіга» в користь ОСОБА_7 та усунення можливості здійснити відчуження майна боржника, на яке можливо звернути стягнення на підставі ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» ( та.с.9 том ІІ).
Позовні вимоги пред'явлено до Першої Львівської державної нотаріальної контори, яка не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на майно.
Особа, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувач) - ОСОБА_7 до участі в справі як відповідача не залучено, клопотань про залучення стягувача позивач не заявляв, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Положеннями ст. 20 ГПК України визначено перелік справ, підвідомчих господарським судам.
Приписами ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями ст. 3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно абзаців 3, 4 п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна”, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI “Перехідні положення” КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України (ст. 174 КПК України) прямо передбачено, що розгляд вимог, які становлять предмет позову у даній справі, має здійснюватися за правилами кримінального судочинства, тобто, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Аналогічно, якщо арешт накладений в межах цивільної справи в порядку забезпечення позову, передбаченому ст. 152 ЦПК України ( в редакції Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 23.01.81 р. N 1461-X, від 11.01.82 р. N 2994-X , що діяла на час накладення арешту) , то скасування заходів забезпечення позову здійснюється в порядку ст. 155 ЦПК ( в редакції, чинній на час винесення ухвали суду).
Враховуючи ті обставини, що арешт на майно накладений на примусове виконання ухвали Трускавецького районного суду Львівської області від 07.02.2000 року, незрозумілою для суду є позиція позивача про скасування арешту господарським судом, ухвали чи рішення якого не стали підставою для накладення такого арешту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)).
Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 914/2006/17).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст. 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.12.2021.
Суддя Березяк Н.Є.