вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" грудня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/2464/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Левченко Інни Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Птахофабрика Київська" про стягнення 234 273,77грн, за участю представників від:
позивача - Бондар Р.І. (ордер серії АА № 1110112 від 06.10.2021);
відповідача - Шелефост Т.М. (довіреність б/н від 24.12.2021)
Фізична особа-підприємець Левченко Інна Сергіївна (далі - ФОП Левченко І.С.) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Птахофабрика Київська" (далі - ТОВ ТД «Птахофабрика Київська») про стягнення 234 273,77грн, що складається з: 204 752грн - основний борг; 7736,13грн - 3% річних за період з 15.01.2020 по 12.08.2021; 21785,64грн - втрат від інфляції за період з 15.01.2020 по 12.08.2021.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №10/04/2 від 10.04.2019 перевезення вантажу автомобільним транспортом в частині оплати наданих послуг з перевезення у встановлений таким договором строк (а.с.1-8, 110-123).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2021 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 06.10.2021 о 15:30, а також встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (а.с.173-174).
Копія вказаної ухвали отримана позивачем 22.09.2021, а відповідачем 21.09.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103279726379, 0103279725550 (а.с.177-178).
04.10.2021 від відповідача, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву (здано для відправлення відділенню поштового зв'язку 01.10.2021), у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити (а.с.179-181).
Відхиляючі заявлені вимоги, відповідач посилається га їх недоведеність, оскільки:
- акти здачі-приймання робіт (надання послуг), надані позивачем у підтвердження факту надання послуг, не містять печатки відповідача;
- відповідні акти складені щодо окремого перевезення, а не сумарно за місяць, як передбачено договором, не визначений строк їх оплати;
- договір №10/04/2 від 10.04.2019, на який посилається позивач, закінчився свою дію 31.12.2019, тому не відомо на виконання якого договору вони складені;
- позивач не звертався з вимогою про оплату послуг, хоча строк оплати таких послуг не встановлений.
До встановлення позивачу відповідного строку, 06.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив (а.с.194-195)
У відповіді на відзив позивач вказує, що відбиток печатки особи на документі не є обов'язковим реквізитом такого документу. Крім того, позивач вважає, що долучений відповідачем до відзиву на позов акт звірки, який ніким не посвідчено, не має юридичної сили та не може досліджуватись судом.
06.10.2021 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: зобов'язано позивача направити відповідачу відповідь на відзив з додатками, про що надати суду докази; встановлено відповідачу строк для подання заперечення; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14:30 10.11.2021 (а.с.198-199).
10.11.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12:40 26.11.2021 (а.с.205-206).
23.11.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.214-215), у зв'язку з неможливістю забезпечення явку представника в судове засідання (а.с.214-215).
26.11.2021 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу засідання, якими:
- залишено без розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи;
- зобов'язано позивача надати суду оригінали документів (договору, актів тощо), доданих до позовної заяви у засвідчених копіях;
- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2021 о 10:00 (а.с.223-224).
Підготовче засідання не відкладено за клопотанням відповідача, оскільки у поданому клопотанні відповідач стверджував про неможливість участь в судовому засіданні Голоти І.О. як представника, однак, доказів наявності у відповідної особи повноважень діяти від імені відповідача не надано. Так, з Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що Голота І.О. не є адвокатом, а до поданого клопотання не додано доказів наявності у відповідної особи в силу статуту, положення, трудового договору (контракту) повноважень діяти від імені відповідача.
Так, як визначено ч.1 ст.56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.3 такої статті юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно ч.ч.1,2 ст.58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, а у малозначних спорах - також особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Малозначними справами за змістом ч.5 ст.12 ГПК України є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, як унормовано ч.7 ст.12 ГПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Справа не є малозначною, оскільки ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (227000грн). Також, відповідна справа не визнана судом малозначною і розглядається у порядку загального позовного провадження.
Отже, Голова І.О. не може представляти відповідача на підставі довіреності від 17.11.2021, яка долучена до заяви відповідача.
17.12.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою судове засідання відкладено до 12:40 28.12.2021 (а.с.229-230).
Судове засідання відкладено судом з урахуванням не допущення як представника відповідача Голоти І.О. та необхідності забезпечення відповідачу можливості направити для участі в судовому засіданні особу, яка відповідно до чинного законодавства може бути представником відповідача в суді.
28.12.2021 в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача щодо заявлених вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступні обставини.
10.04.2019 між ФОП Левченко І.С. (перевізник) та ТОВ ТД "Птахофабрика Київська" (відправник) укладено договір №10/04/2 перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.11-13, далі - договір), відповідно до умов якого перевізник взяв на себе зобов'язання доставляти та отримувати ввірений йому для перевезення (згідно з транспортною накладною) вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, надавати експедиторські послуги, а відправник - своєчасно сплачувати перевізнику надані послуги.
Згідно п. 2.1 договору перевізник виконує для відправника пов'язані з перевезенням вантажу за окрему плату транспортно-експедиційні послуги та операції.
Як визначено п.2.3 договору, оформлена товарно-транспортна накладна, завірена відправником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника.
Договором передбачено, що доказом передачі вантажу є товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи вантажоодержувача та прикладенням печатки, а також довіреність на отримання вантажу з посиланням на номер, дату і загальну суму товарно-транспортної накладної (п.3.6 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору розмір плати за перевезення вантажу та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, погоджуються сторонами та зазначаються в актах приймання-передачі наданих послуг.
Як визначено сторонами у п. 5.3 договору, оплата здійснюється кожного місяця не пізніше 15 числа наступного місяця, в якому надавались послуги з перевезення вантажу після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт за один календарний місяць.
При цьому, згідно п. 5.4 договору за згодою сторін в кожному випадку розрахунки можуть здійснюватись в іншій формі або в іншому порядку.
Сторонами узгоджено, що будь-які зміни та доповнення до вказаного договору будуть дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані сторонами та завірені печатками (п. 9.2 договору).
Згідно п. 9.5 договору відповідний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019.
На підтвердження фактів надання відповідачу послуг за відповідним договором у період з 26.12.2019 по 08.05.2020 позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані позивачем та відповідачем в особі директора ТОВ ТД «Птахофабрика Київська» Лавріненко І.В., у яких є посилання на відповідний договір - №10/04/2 від 10.04.2019, визначено вид робіт і їх вартість (а.с.14-81, 124, 126,128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166). Загальна вартість послуг за такими актами за підрахунком суду становить 202 720грн.
Посилаючись на не виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати таких послуг, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення зобов'язання з оплати послуг.
Заявлені вимоги суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
При цьому, посилання відповідача на те, що відповідним договором не врегульовані відносини сторін у 2020 році, оскільки строк дії такого договору закінчився, судом не прийняті до уваги з наступних підстав.
Як визначено ч.7 ст.180 ГК України: строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договором сторонами узгодили, що зміни до нього мають бути вчинені з дотриманням письмової форми (п.9.2 договору).
Договір, який уклали сторони, є двостороннім правочином з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.202 ЦК України: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
При цьому, як визначено ч.2 такої норми, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
З урахуванням зазначеного, відсутність угоди про продовження строку дії відповідного договору у письмовій формі, за наявності актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених уповноваженими особами, у яких як підстава таких послуг вказаний договір №10/04/2 від 10.04.2019, не спростовує факту усної домовленості сторін щодо розповсюдження дії договору №10/04/2 від 10.04.2019 на відносини з надання послуг з перевезення у 2020 році і не є підставою вважати таку угоду (щодо продовження дії договору) недійсною внаслідок недотримання письмової форми. Так, відповідні письмові докази - акти є підтвердженням відповідної домовленості сторін.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як визначено ст. 908 ЦК України, перевезення, зокрема вантажу, здійснюється за договором перевезення.
Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
В силу ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення, зокрема, вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Отже, уклавши договір та підписавши акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором №10/04/2 від 10.04.2019, якими визначений вид послуг, узгоджена сторонами в особі уповноважених представників вартість таких послуг, а також вказано про відсутність претензій, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити вартість відповідних послуг у встановлений договором строк.
Посилання відповідача на те, що відповідні акти не є допустимими доказами, оскільки на них відсутня його печатка відхиляються судом з наступних підстав.
Як визначено ч.1 ст.581 ГК України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
В силу ч.3 такої норми, наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Отже, сама по собі наявність печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків на відміну від підпису уповноваженої особи. Поряд з цим, наявність на актах підпису керівника ТОВ ТД «Птахофабрика Київська» Лавріненко І.В., що відповідач не оспорював у відзиві, яка брала участь у здійсненні господарської операції, засвідчує факт виконання послуг, їх прийняття, узгодження обсягу та вартості відповідних послуг та відсутності претензій щодо якості таких послуг.
У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, згідно абз. 2 вказаної норми, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач під час розгляду справи не посилався на те, що відповідна особа не є уповноваженою діяти від імені відповідача на момент складання відповідних актів. Також, відповідач не оспорював належність підпису Лавріненко І.В на відповідних актах та не надав доказів того, що такий підпис не є підписом відповідної особи.
При цьому, в силу ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.. Відповідно до ч.ч.2, 3 такої статті, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, сам факт не подання позивачем товаротранспортних накладних щодо перевезень, здійснених на замовлення відповідача, не є підставою для висновку суду про те, що позивачем відповідні послуги не надавались, Так, із змісту умов договору вбачається, що його сторонами узгоджено складання актів приймання-передачі виконаних робіт на підтвердження факту виконання зобов'язань відповідача за договором (п.п.5.2, 5.3 договору).
Підписання таких актів, що відбулось за взаємною згодою сторін, за кожним фактом перевезення, а не сукупного за місяць, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити відповідні послуги за узгодженою сторонами ціною у строк, визначений відповідно до п.5.3 договору - не пізніше 15 числа наступного за місяцем, у якому надавались послуги. Так, зміна порядку прийняття відповідних послуг, про який сторони домовились у договорі, відбулась за їх взаємною згодою, про що свідчать акти, підписані уповноваженими особами без зауважень.
Долучені до позовної заяви та заяви про усунення недоліків акти підтверджують надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 202 720,00грн, у той же час позивачем заявлено вимогу про стягнення 204 752грн. Оскільки позивачем не доведено надання послуг на вказану у позовній заяві суму, а також враховуючи порушенням відповідачем зобов'язань в частині здійснення оплати таких послуг у встановлений строк, заявлені вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 202 720грн, а у задоволенні вимог про стягнення 2032грн основного борг суд відмовляє.
При цьому, вирішуючи спір у відповідній частині судом не прийняті до уваги відомості, вказані у акті звірки, долученому до відзиву відповідачем (а.с.182-189), оскільки такий акт ніким, навіть відповідачем, не підписано, а відповідність операцій, відображена у такому зведеному документі, не підтверджена відповідачем первинними документами, у зв'язку з чим суд не може вважати такі відомості достовірними.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 736,13грн - 3% річних за період з 15.01.2020 по 12.08.2021, а також 21 785,64грн - втрат від інфляції за період з 15.01.2020 по 12.08.2021.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас перевіривши надані позивачем розрахунки суд не може погодитись з тим, що такі розрахунки виконані позивачем вірно, оскільки позивачем нарахування процентів та інфляції здійснюється включно з 15 числа місяця, однак, враховуючи встановлений сторонами строк оплати (п. 5.3 договору - не пізніше 15 числа наступного місяці), прострочення має місце лише з 16 числа відповідного місяця.
За розрахунком суду, враховуючи сукупний обсяг наданих послуг за кожним місяцем, розмір боргу та період прострочення, розмір 3% складає 8 197,86грн, а саме за період з :
- 16.01.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги грудня 2019 року у розмірі 4616,10грн - 217,79грн;
- 16.02.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги січня 2020 року у розмірі 32816грн - 1464,82грн;
- 16.03.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги лютого 2020 року у розмірі 39 952грн - 1688,51грн;
- 16.04.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги березня 2020 року у розмірі 85 512грн - 3396,74грн;
- 16.05.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги квітня 2020 року у розмірі 18 584грн - 692,50грн;
- 16.06.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги травня 2020 року у розмірі 21 240грн - 737,50грн.
Водночас, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 736,13грн.
За розрахунком суду розмір втрат від інфляції становить 21 336,14грн, а саме за період з:
- 16.01.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги грудня 2019 року у розмірі 4616,10грн - 533,30грн;
- 16.02.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги січня 2020 року у розмірі 32816грн - 3901,48грн;
- 16.03.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги лютого 2020 року у розмірі 39 952грн - 4395,09грн;
- 16.04.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги березня 2020 року у розмірі 85 512грн - 8653,80грн;
- 16.05.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги квітня 2020 року у розмірі 18 584грн - 1819,49грн;
- 16.06.2020 по 12.08.2021 на борг за послуги травня 2020 року у розмірі 21 240грн - 2032,98грн.
Отже, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у розмірі 21 336,14грн, а у задоволенні позову в частині стягнення 449,50грн втрат від інфляції суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення заявлених вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню частина витрат, понесених на оплату позову судовим збором, а саме - 3476,88грн.
На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Птахофабрика Київська" (ідентифікаційний код 40045885; 07413, Київська обл. Броварський р-н, с.Пухівка, вул. Радгоспна, буд. б/н) на користь фізичної особи-підприємця Левченко Інни Сергіївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 202 720грн основного боргу, 7 736,13грн - 3% річних, 21 336,14грн - втрат від інфляції, а також 3476,88грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В 2032грн основного боргу, 449,50грн - втрат від інфляції відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.12.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова