вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2871/21
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовомДержавного підприємства «Київське лісове господарство»
доФізичної особи-підприємця Денисенко Віталія Олексійовича
простягнення 31 869,38 грн.
Без виклику учасників судового процесу;
Державне підприємство «Київське лісове господарство» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Денисенко Віталія Олексійовича про стягнення 31 869,38 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як покупцем, умов договору купівлі-продажу № 438 від 29.08.2018 в частині здійснення оплати за наданий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 23 724,51 грн. основного боргу, 2 206,40 грн. 3% річних та 5 938,47 грн. інфляційних витрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2871/21 від 04.10.2021 позовну заяву Державного підприємства «Київське лісове господарство» залишено без руху.
21.10.2021 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2021.
Ухвалою суду від 25.10.2021 було відкрито провадження у справі № 911/2871/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08158, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малютянка, вул. Героїв Танкістів, буд. 7.
Зазначене поштове відправлення було вручено адресату особисто 16.10.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.10.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
29.08.2018 між Державним підприємством «Київське лісове господарство» (далі - продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Денисенко Віталієм Олексійовичем (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 438 (далі - договір) та додатки до нього, що є його невід'ємними частинами.
Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони передбачили, що «продавець» зобов'язується передати у власність «покупця» дрова паливні хвойні, пиловник хвойних та техсировину для ВТП хвойну, у подальшому «продукція», а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 договору, найменування, кількість, ціна продукції - згідно додатку № 1 та № 2, які є невід'ємною частиною даного договору. Якість продукції, що відпускається, відповідає діючим технічним умовам і стандартам.
Згідно з п. п. 3.1-3.3 договору, ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях і вказується в додатку № 1.
Загальна сума договору становить - 264 570,00 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 44 095,00 грн..
Ціна за одиницю товару не являється фіксованою і може змінюватися протягом терміну дії договору.
Відповідно до п. 6.1 договору, «продавець» зобов'язаний в строках і в об'ємах, встановлених даним договором, відпустити продукцію «покупцю» і оформити відповідні документи: рахунок-фактура, накладна.
Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, передав у власність відповідача продукцію на загальну суму 46 742,35 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серія КВА № 903079 на суму 5 748,00 грн. з ПДВ від 04.09.2018, № 903085 на суму 5 591,04 з ПДВ від 07.09.2018, № 903112 на суму 12 953,71 грн. з ПДВ від 12.09.2018, № 903116 на суму 5 580,96 грн. з ПДВ від 12.09.2018, № 903168 на суму 4 872,00 грн. з ПДВ від 21.09.2018, № 903180 на суму 6 505,44 грн. з ПДВ від 24.09.2018, № 903186 на суму 5 491,20 грн. з ПДВ від 27.09.2018. Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 15/2 на суму 29 875,15 грн. з ПДВ від 12.09.2018, № 25/2 на суму 11 367,84 грн. з ПДВ від 24.09.2018 та № 27/2 на суму 5 491,20 грн. з ПДВ від 27.09.2018.
З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні з боку відповідача не підписані, однак п. 1.1 договору сторонами передбачено, що «продавець» зобов'язується передати у власність «покупця» дрова паливні хвойні, пиловник хвойних та техсировину для ВТП хвойну, у подальшому «продукція», а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.
В матеріалах справи відсутні докази вмотивованої відмови від підписання товарно-транспортних накладних відповідачем.
В пунктах 4.1 та 5.1 договору сторонами передбачено, що оплата проводиться «покупцем» в гривнях на розрахунковий рахунок «продавця». Відпуск лісопродукції здійснюється після 100% попередньої оплати.
Судом встановлено, що відповідач, на виконання умов договору, здійснив часткову оплату за наданий товар в загальній сумі 23 017,84 грн., що підтверджується банківськими виписками за 25.09.2018, за 27.09.2021 та за 03.01.2019, копії яких наявні в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що продукція вважається такою, що передана позивачем належним чином та прийнята відповідачем, а тому підлягає оплаті відповідно до умов договору.
Одночасно, поставлений товар на загальну суму 23 724,51 грн. є неоплаченим. У зв'язку із цим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 23 724,51 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати за наданий товар суду не надано.
Відповідно до п. 7.5 договору, договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2018.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 438 від 29.08.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в договорі, відповідно до п. 6.1 договору, «продавець» зобов'язаний в строках і в об'ємах, встановлених даним договором, відпустити продукцію «покупцю» і оформити відповідні документи: рахунок-фактура, накладна.
Як було встановлено судом, що позивач, на виконання умов договору, передав у власність відповідача продукцію на загальну суму 46 742,35 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) та рахунками на оплату, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 Стаття 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сторонами передбачено в пунктах 4.1 та 5.1 договору, що оплата проводиться «покупцем» в гривнях на розрахунковий рахунок «продавця».
Відпуск лісопродукції здійснюється після 100 % попередньої оплати.
Судом було встановлено судом вище, відповідач, на виконання умов договору, здійснив часткову оплату за наданий товар в загальній сумі 23 017,84 грн., що підтверджується банківськими виписками за 25.09.2018, за 27.09.2021 та за 03.01.2019, копії яких наявні в матеріалах справи.
Одночасно, поставлений товар на загальну суму 23 724,51 грн. є неоплаченим. У зв'язку із цим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 23 724,51 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати за наданий товар суду не надано.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, є таким, що настав.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 23 724,51 грн..
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 206,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 938,47 грн..
Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов'язання, а саме його початок.
У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У зв'язку з вищенаведеним, прострочення по оплаті за ТТН-ліс № 903079 від 04.09.2018 починається з 05.09.2021, за № 903085 від 07.09.2021 починається з 10.09.2021, № 903112 від 12.09.2021 починається з 13.09.2021, № 903116 від 12.09.2018 починається з 13.09.2018, № 903168 від 21.09.2021 починається з 24.09.2021, за № 903180 від 24.09.2018 починається з 25.09.2021 та за № 903186 від 27.09.2021 починається з 28.09.2018.
Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 200,86 грн., а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 5 813,08 грн..
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 260,67 грн..
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Денисенко Віталія Олексійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» (місцезнаходження: 08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. Лісна 15; код ЄДРПОУ 00991373) 23 724,51 грн. основного боргу, 2 200,86 грн. 3% річних, 5 813,08 грн. інфляційних втрат та 2 260,67 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2021.
Суддя Л.В. Сокуренко