ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.12.2021Справа № 910/15612/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2) до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця (Тверська), будинок 5) про стягнення 84 404,67 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (далі - позивач, ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (далі - відповідач, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ») про стягнення збитків у розмірі 84 404,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» зобов'язань щодо збереження та забезпечення схоронності та цілісності вагонів після їх прийняття під перевезення, наслідком чого стало розобладнання (розукомплектування) вагонів, у зв'язку з чим ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» понесло збитки у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендарем орендованими вагонами та у вигляді суми витрат на організацію проведення ремонтних робіт, які позивач і просить стягнути з відповідача.
Представник позивача зазначає, що за час знаходження вагонів № 55585780 (в період з 19.02.2021 по 28.02.2021), № 63375869 (в період з 14.02.2021 по 15.02.2021), № 63897128 (в період з 16.01.2021 по 18.01.2021) та № 58696972 (в період з 25.04.2021 по 28.04.2021) в ремонті з причин розобладнання під час знаходження вагонів під відповідальністю відповідача, позивач сплачував оренду плату за вказані вагони у вказані періоди, яка нараховувалась у відповідності з договорами оренди, у зв'язку з чим позивач безпідставно поніс витрати у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами з вини відповідача.
Так, по вагону № 63897128 за період з 16.01.2021 по 18.01.2021 - 3 дні х 200,00 грн = 600,00 грн, по вагону № 55585780 за період з 19.02.2021 по 28.02.2021 - 10 днів х 240,00 грн = 2 400,00 грн, по вагону № 63375869 за період з 14.02.2021 по 15.02.2021 - 2 дні х 240 = 480,00 грн, та по вагону № 58696972 за період з 25.04.2021 по 28.04.2021 - 4 дні х 240 = 960,00 грн, а разом 4 440,00 грн.
Крім того, для організації ремонту вагонів, ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» з ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» було укладено Договір № ТО-01/2020 від 01.01.2020, на умовах якого ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» на підставі договірних відносин з вагонним депо відповідача організовує технічне обслуговування ТОв-1/ТОв-2 вагонів, що знаходяться у користування позивача. На підтвердження факту організації виконаних ремонтних робіт та постачання запчастин для ремонту спірних вагонів, позивачем були надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2021, № 96 від 28.02.2021 та № 222 від 30.04.2021.
23.09.2021 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/15612/21 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.
Ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- усіх сторінок до договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу на підставі якого було передано вагони, термін його дії, Договір № 2/2018/4/4 оренди залізничного рухомого складу від 20.02.2018 з термін його дії;
- титульні сторінки Додатків до Договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу та Договору № 2/2018/4/4 оренди залізничного рухомого складу від 20.02.2018 з яких вбачалось би, які саме вагони були передані та за яким договором;
- рахунки, які вказані в актах наданих послуг № 14 від 31.01.2021, № 37 від 28.02.2021, № 89 від 30.04.2021 у відповідності до яких позивачем було здійснено орендну плату на підставі виставлених рахунків та період за які вони здійснені;
- пояснення стосовно оплат за платіжними дорученнями № 11855 від 25.03.2021 на суму 1 481 040,00 грн за договором 2/2018/4/4 від 20.02.2018, платіжне доручення № 12448 від 01.06.2021 на суму 3 000 000,00 грн за договором 2-29/09-17 від 28.09.2017, та за який період здійснювались оплати;
- пояснення стосовно вагону 58696972 в розділі 15 залізничної накладної якої вказано юридичну особу АО «ЮГОК», а також контракт № MIYG-5/21 від 12.12.2020 додаток № 4 від 25.03.2021 АО «ЮГОК» та яке відношення даний вагон має до позивача.
Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 04.10.2021, подано заяву про усунення недоліків.
Також вказана заява містила пояснення представника позивача стосовно оплати орендної плати за користування спірними вагонами, а саме:
- згідно Акту виконаних робіт № 2-НВ від 28.02.221 до Договору оренди № 2/2018/4/4 від 20.02.2018, в оренді у позивача передував, зокрема, вагон № 55585780 (рядок 200) у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб), за ціною за добу, з урахуванням ПДВ, у розмірі 240 грн, а загальна сума за користування вказаним вагоном за 28 діб склала 6 720,00 грн. Загальна сума за Актом виконаних робіт № 2-НВ від 28.02.221 до Договору оренди № 2/2018/4/4 від 20.02.2018 склала 1 481 040,00 грн, яка була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 11855 від 25.03.2021 на суму 1 481 040,00 грн (оплата рахунку № 24 від 28.02.2021);
- згідно Додатку № 1 до Акту наданих послуг № 37 від 28.02.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017, в оренді у позивача перебував, зокрема, вагон № 63375869 (рядок 262) у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб), за ціною за добу, з урахуванням ПДВ, у розмірі 240,00 грн, а загальна сума за користування вказаним вагоном за 28 діб склала 6 720,00 грн. Загальна сума за Актом наданих послуг № 37 від 28.02.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 склала 1 978 560,00 грн;
- згідно Додатку № 1 до Акту наданих послуг № 89 від 30.04.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017, в оренді у позивача перебував, зокрема, вагон № 63897128 (рядок 125) у період з 01.04.2021 по 30.04.2021 (30 діб), за ціною за добу, з урахуванням ПДВ, у розмірі 240 грн, а загальна сума за користування вказаним вагоном за 30 діб склала 7 200,00 грн. Загальна сума за Актом наданих послуг № 89 від 30.04.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 склала 2 546 880,00 грн;
- згідно Додатку № 1 до Акту наданих послуг № 14 від 31.01.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017, в оренді у позивача перебував, зокрема, вагон № 58696972 (рядок 34) у період з 01.01.2021 по 10.01.2021 (10 діб), з ціною за добу, з урахуванням ПДВ, у розмірі 200 грн, а загальна сума за користування вказаним вагоном за 10 діб склала 2 000,00 грн. Загальна сума за Актом наданих послуг № 14 від 31.01.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 склала 2 546 880,00 грн.
За поясненнями представника позивача, згідно платіжного доручення № 12448 від 01.06.2021 ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» перерахував ТОВ «РЕЙЛ ІНВЕСТМЕНС» кошти в сумі 3 000 000,00 грн (оплата по Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 за оренду напіввагонів та обкотишовозів), отже плата здійснювалась з січня по квітень 2021 року, що покриває суму сплаченої оренди за 4 вагони: № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972.
Також представником позивача були надані пояснення, що контракт № MIYG-5/21 від 12.12.2020, додаток № 4 від 25.03.2021 АО «ЮГОК» є договором на поставку товару (залізної руди).
Ухвалою суду від 22.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.07.2021 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, з доданими до них відповідними документами щодо продовження терміну дії Договору № 2/2018/4/4 оренди залізничного рухомого складу від 20.02.2018 до 31.12.2021, з урахуванням Додаткових угод № 2 від 07.11.2018, № 04 від 27.12.2019 та № 05 від 23.11.2020, та продовження терміну дії Договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017, з урахуванням Додаткових угод № 3 від 12.11.2018, № 5 від 27.11.2019 та № 09 від 07.12.2020.
08.11.2021 представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача підстав для отримання будь-якої орендної плати за вагони № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972, оскільки ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» не є власником та орендодавцем цих вагонів.
Також, відзив на позовну заяву містить посилання, що з наданих позивачем залізничної накладної № 44922532, власником спірного вагону зазначено ТОВ «ВАГОНТРАНСІНВЕСТ», залізничної накладної № 47874151, власником спірного вагону зазначено ТОВ «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗІНГ АВАЛЬ», за таких обставин, на думку представника відповідача, правомірність знаходження спірних вагонів № 44922532 та № 47874151 в користування позивача є недоведеною, а вимоги позивача щодо них є необґрунтованими.
Крім того, представник відповідача зазначав, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що ремонт спірних вагонів проводився у вагонних депо АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», тому не зрозуміло, яке відношення до ремонту має ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» та матеріали справи не містять жодного доказу вчинення ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» дій з організації ремонту спірних вагонів, зазначених в Актах здачі-приймання робіт.
З таких обставин, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» вважає, що позивачем не доведено факт понесення ним збитків, пов'язаних з розукомплектуванням та подальшим ремонтом вагонів № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972 в сумі 84 404,67 грн.
11.07.2021 представником позивача було надано відповідь на відзив.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні, лютому та квітні 2021 року на підставі залізничних накладних № 47136452, № 44922532, № 47874151 та № 46912275 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» здійснювалось перевезення вагонів № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972.
Вагони № 63375869, № 63897128 та № 58696972 перебувають у користуванні позивача на підставі Договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 (далі - Договір № 2-29/09-17), укладеного між ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (Орендар) та ТОВ «РЕЙЛ ІНВЕСТМЕНТС» (Орендодавець), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі по тексту - «РС», «вагони» або «рухомий склад»). Номери РС, кількість, модель, дати побудов і вид РС вказуються в Актах прийому-передачі до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору № 2-29/09-17, передача рухомого складу в оренду за погодженням Сторін відбувається на станціях їх фактичної дислокації з оформленням Акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін. День підписання Акту прийому-передачі вважається першим днем оренди.
Пунктом 2.2. Договору № 2-29/09-17 передбачено, зокрема, що в Актах прийому-передачі фіксуються номери вагонів, модель, вид РС, дати побудови, що передаються в оренду.
Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду, зокрема:
- вагон № 58696972 (НВ), що підтверджується Актом прийому-передачі вагонів в оренду № 02-НВ від 02.05.2020 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017;
- вагон № 63897128 (НВ), що підтверджується Актом прийому-передачі вагонів в оренду № 04-НВ від 04.05.2020 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017;
- вагон № 63375869 (НВ), що підтверджується Актом прийому-передачі вагонів в оренду № 68-НВ від 25.12.2020 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017.
Днем підписання Акту прийому-передачі з оренди вважається останнім днем оренди (п. 2.3. Договору № 2-29/09-17).
Згідно пп. 3.1.2 п. 3.1. Договору № 2-29/09-17, Орендодавець своїми силами та за власний рахунок проводить, зокрема, планові ремонти вагонів (капітальний та деповський), технічне обслуговування вагонів ТОв-2 з відчепленням від поїзда, необхідність з проведення яких виникла з причин, що засвідчуються Актом-рекламацією форми ВУ-41.
Умовами пп. 3.2.2. п. 3.2. Договору № 2-29/09-17 передбачено, що орендар здійснює платежі Орендодавцю в розмірах і строки, визначені цим Договором.
Орендар своїми силами та за власний рахунок здійснює технічне обслуговування рухомого складу з відчіпленням його від поїзда і при підготовці під завантаження (ТОв-1, ТОв-2), а також несе всі витрати пов'язані з його організацією, за винятком поточних ремонтів, вказаних в п. 3.2.1. Договору, які відповідно до умов Договору здійснює Орендодавець (пп. 3.2.4. Договору № 2-29/09-17).
Відповідно до пп. 3.2.6. п. 3.2. Договору № 2-29/09-17, Орендар самостійно несе витрати, пов'язані з використанням рухомого складу, в процесі його експлуатації.
Згідно з п. 4.2. Договору № 2-29/09-17, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Загальна сума Договору складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1. цього Договору.
Розмір орендної плати узгоджується Сторонами в Додатках до даного Договору (п. 4.3. Договору № 2-29/09-17).
Додатком № 18 від 31.12.2020 до Договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 сторони погодили встановити орендну плату в розмірі 200,00 грн (в т.ч. ПДВ - 33,33 грн) за один напіввагон на добу.
Додатком № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 сторони погодили встановити орендну плату в розмірі 240,00 грн (в т.ч. ПДВ - 40,00 грн) за один напіввагон на добу.
Додатком № 21 від 01.04.2021 до Договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 сторони погодили встановити орендну плату в розмірі 240,00 грн (в т.ч. ПДВ - 40,00 грн) за один напіввагон на добу.
Умовами пп. 4.3.1. п. 4.3. Договору № 2-29/09-17 передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за згодою Сторін. Зміна орендної плати оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору № 2-29/09-17, оренда плата оплачується в наступному порядку:
- при передачі в оренду, до моменту відправки вагонів на адресу Орендаря і підписання Актів приймання-передачі вагонів, сплачується сума орендної плати за період до кінця поточного місяця і за весь наступний місяць оренди;
- розрахунок за подальші місяці оренди здійснюється Орендарем на підставі рахунків Орендодавця до 10-го числа поточного місяця за наступний за ним місяць оренди.
У разі, якщо перерахована Орендарем сума передплат перевищує суму Акту наданих послуг, залишок переплати відноситься до передплати за наступний звітний період, або на письмову вимогу Орендаря підлягає поверненню Орендодавцем впродовж 5-ти банківських днів з дати отримання листа-вимоги Орендаря.
Звітним періодом за даним Договором є календарний місяць.
Пунктом 4.5. Договору № 2-29/09-17 передбачено, що орендна плата розраховується за кожну добу користування кожним вигоном протягом звітного періоду (за вирахуванням часу відповідно до п. 4.5.1. та 4.5.2. Договору).
Згідно з пп. 4.5.1. п. 4.5. Договору № 2-29/09-17, для вагонів, які проходять планові вид ремонту та/або технічну ревізію розвантажувальних механізмів РС орендна плата не нараховується.
Для вагонів, які проходять поточні ремонти, зазначені в п. 3.1.2. Договору, які відповідно до умов Договору здійснює Орендодавець, оренда плата не нараховується з дати довідки форми ВУ-23 до дати довідки форми ВУ-36 (пп. 4.5.2. п. 4.5. Договору № 2-29/09-17).
Відповідно п. 8.1. Договору № 2-29/09-17, цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє, з урахуванням положень Додаткових угод № 3 від 12.11.2018, № 5 від 27.11.2019 та № 09 від 07.12.2020, до 31.12.2021, але в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.
31.01.2021 сторонами було підписано Акт наданих послуг № 14 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 та Додаток № 1 до акту № 14 від 31.01.2021 із зазначенням періоду перебування вагонів в оренді та суми орендної плати на загальну суму 1 912 800,00 грн (з ПДВ), з яких:
- вагон № 58696972 знаходився в користуванні позивача з 01.01.2021 по 10.01.2021 (10 діб), розмір орендної плати за 10 діб склав 2 000,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 18 від 31.12.2020 до Договору № 2-29/09-17 - 200,00 грн, з ПДВ);
- вагон № 63897128 знаходився в користуванні позивача з 01.01.2021 по 06.01.2021 (6 діб) та з 18.01.2021 по 31.01.2021 (14 діб), розмір орендної плати за 20 діб склав 4 000,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 18 від 31.12.2020 до Договору № 2-29/09-17 - 200,00 грн, з ПДВ);
- вагон № 63375869 знаходився в користуванні позивача з 01.01.2021 по 31.01.2021 (31 діб), розмір орендної плати за 31 діб склав 6 200,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 18 від 31.12.2020 до Договору № 2-29/09-17 - 200,00 грн, з ПДВ).
31.01.2021 був виставлений рахунок на оплату № 16 за Договором № 2-29/09-17 від 28.09.2017 на суму 1 912 800,00 грн (з ПДВ).
28.02.2021 сторонами було підписано Акт наданих послуг № 37 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 та Додаток № 1 до акту № 37 від 28.02.2021 із зазначенням періоду перебування вагонів в оренді та суми орендної плати на загальну суму 1 978 560,00 грн (з ПДВ), з яких:
- вагон № 58696972 знаходився в користуванні позивача з 13.02.2021 по 28.02.2021 (16 діб), розмір орендної плати за 16 діб склав 3 840,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2-29/09-17 - 240,00 грн, з ПДВ);
- вагон № 63897128 знаходився в користуванні позивача з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб), розмір орендної плати за 28 діб склав 6 720,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2-29/09-17 - 240,00 грн, з ПДВ);
- вагон № 63375869 знаходився в користуванні позивача з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб), розмір орендної плати за 28 діб склав 6 720,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2-29/09-17 - 240,00 грн, з ПДВ).
28.02.2021 був виставлений рахунок на оплату № 37 за Договором № 2-29/09-17 від 28.09.2017 на суму 1 978 560,00 грн (з ПДВ).
30.04.2021 сторонами було підписано Акт наданих послуг № 89 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 та Додаток № 1 до акту № 89 від 30.04.2021 із зазначенням періоду перебування вагонів в оренді та суми орендної плати на загальну суму 2 546 880,00 грн (з ПДВ), з яких:
- вагон № 58696972 знаходився в користуванні позивача з 01.04.2021 по 30.04.2021 (30 діб), розмір орендної плати за 30 діб склав 7 200,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 21 від 01.04.2021до Договору № 2-29/09-17 - 240,00 грн, з ПДВ);
- вагон № 63897128 знаходився в користуванні позивача з 01.04.2021 по 30.04.2021 (30 діб), розмір орендної плати за 30 діб склав 7 200,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 21 від 01.04.2021до Договору № 2-29/09-17 - 240,00 грн, з ПДВ);
- вагон № 63375869 знаходився в користуванні позивача з 07.04.2021 по 30.04.2021 (24 діб), розмір орендної плати за 30 діб склав 5 760,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 21 від 01.04.2021до Договору № 2-29/09-17 - 240,00 грн, з ПДВ).
30.04.2021 був виставлений рахунок на оплату № 91 за Договором № 2-29/09-17 від 28.09.2017 на суму 2 546 880,00 грн (з ПДВ).
Позивачем на підтвердження здійснення оплат за Договором № 2-29/09-17 від 28.09.2017 були надані платіжне доручення № 12448 від 01.06.2021 на суму 3 000 000,00 грн (з призначенням платежу: оплата по договору № 2-29/09-17 від 28.09.2017 за оренду напіввагонів та обкотишовозів, в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн) та платіжне доручення № 12476 від 02.06.2021 на суму 9 120,00 грн (з призначенням платежу: оплата по договору № 2-29/09-17 від 28.09.2017 за оренду вагонів (ХЦМВ) за квітень 2021 року, в т.ч. ПДВ 1 520,00 грн).
Вагон № 55585780 перебуває у користуванні позивача на підставі Договору № 2/2018/4/4 оренди залізничного рухомого складу від 20.02.2018 (далі - Договір № 2/2018/4/4), укладеного між ТОВ «СПЕЦВАГОН ТРАНСЛІЗИНГ» (Орендодавець) та ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (Орендар), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі по тексту - РС, вагони або рухомий склад). Номери РС, кількість, модель, рік побудов і модель РС вказуються в Актах прийому-передачі до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. Договору № 2/2018/4/4, передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених за угодою Сторін його Договору і оформлюється Актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території) погодженій Сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання Актів прийом-передачі. День підписання Акту прийому-передачі вважається першим днем оренди і відповідає по даті прибуття вагонів на залізничну станцію прийому-передачі на території України.
Пунктом 2.2. Договору № 2/2018/4/4 передбачено, зокрема, що у Актах прийому-передачі фіксуються номери вагонів, модель, вид РС, дати побудови, що передаються в оренду.
Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду, зокрема, вагон № 55585780 (ПВ), що підтверджується Актом прийому-передачі вагонів 26-НВ від 23.05.2020 до Договору оренди № 2/2018/4/4 від 20.02.2018.
Днем підписання Акту прийому-передачі з оренди вважається останнім днем оренди (п. 2.3. Договору № 2/2018/4/4).
Згідно пп. 3.1.2 п. 3.1. Договору № 2/2018/4/4, Орендодавець здійснює планові (деповські і капітальні) ремонти РС, а також поточні ремонти з відчіпленням від поїзду (ТОВ-1, ТОВ-2), необхідність яких виникла з причин, перелічених в даному підпункті.
Умовами пп. 3.2.2. п. 3.2. Договору № 2/2018/4/4 передбачено, що орендар здійснює платежі Орендодавцю в сумах і терміни, визначені цим Договором.
Орендар зобов'язаний забезпечувати за свій рахунок, зокрема, підготовку РС під навантаження, вивантаження, поточний ремонт, включаючи ремонт РС з відчіпленням від поїзда (ТОВ-1, ТОВ-2), технічне обслуговування вагонів на шляху прямування та інші витрати, пов'язані з поточним ремонтом та обслуговуванням вагонів (пп. 3.2.5. Договору № 2/2018/4/4).
Відповідно до пп. 3.2.7. п. 3.2. Договору № 2/2018/4/4, Орендар самостійно несе витрати, пов'язані з використанням рухомого складу, в процесі його експлуатації.
Згідно з п. 4.1. Договору № 2/2018/4/4, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума Договору в цілому складається з орендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1. цього Договору.
Вартість оренди одного вагону складається Сторонами у додатках до даного Договору (п. 4.2. Договору № 2/2018/4/4).
Додатком № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2/2018/4/4 оренди залізничного рухомого складу від 20.02.2018 сторони погодили встановити орендну плату в розмірі 240,00 грн (в т.ч. ПДВ - 40,00 грн) за один напіввагон на добу.
Умовами пп. 4.2.1. п. 4.2. Договору № 2/2018/4/4 передбачено, що розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді Сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору.
Відповідно до п. 4.3. Договору № 2/2018/4/4, оренда плата оплачується в наступному порядку:
- при передачі в оренду, до моменту відправки вагонів на адресу Орендаря і підписання Актів приймання-передачі вагонів, сплачується сума орендної плати за період до кінця поточного місяця і за весь наступний місяць оренди;
- розрахунок за подальші місяці оренди здійснюється Орендарем на підставі рахунків Орендодавця до 10-го числа поточного місяця за наступний за ним місяць оренди.
У разі, якщо перерахована Орендарем сума передплат перевищує суму Акту наданих послуг, залишок переплати відноситься до передплати за наступний звітний період, або на письмову вимогу Орендаря підлягає поверненню Орендодавцем впродовж 5-ти банківських днів з дати отримання листа-вимоги Орендаря.
Пунктом 4.4. Договору № 2/2018/4/4 передбачено, що орендна плата розраховується виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону впродовж звітного періоду за вирахуванням часу знаходження вагонів в планових видах ремонту, який підтверджується довідками форми ВУ-23, ВУ-36 (дати складання довідок вважаються днями орендного користування), виданих вагоноремонтними підприємствами, які здійснювали ремонт вагону.
Під час знаходження вагонів в поточних видах ремонту і слідування в/з них Орендар не звільняється від сплати орендної плати, крім часу знаходження вагонів у поточних видах ремонту, обумовлених п. 3.1.2. та п. 3.1.8., що підтверджується довідками форми ВУ-23, ВУ-36 (дати складання довідок вважаються днями орендного користування), виданих вагоноремонтними підприємствами, які здійснювали ремонт вагону.
Відповідно п. 8.1. Договору № 2/2018/4/4, цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє, з урахуванням Додаткових угод № 2 від 07.11.2018, № 04 від 27.12.2019 та № 05 від 23.11.2020, до 31.12.2021, але в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.
28.02.2021 сторонами було підписано Акт виконаних робіт № 2-НВ до Договору оренди № 2/2018/4/4 від 20.02.2021 із зазначенням періоду перебування вагонів в оренді та суми орендної плати на загальну суму 1 481 040,00 грн (з ПДВ), у т.ч. ПДВ - 246 840,00 грн, з яких:
- вагон № 55585780 знаходився в користуванні позивача з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб), розмір орендної плати за 28 діб склав 6 720,00 грн, з ПДВ (розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2/2018/4/4 - 240,00 грн, з ПДВ).
Вказаний Акт виконаних робіт № 2-НВ від 28.02.2021 до Договору оренди № 2/2018/4/4 від 20.02.2021, був оплачений позивачем в повному обсязі у розмірі 1 481 040,00 грн (з ПДВ), у т.ч. ПДВ - 246 840,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11855 від 25.03.2021 (призначення платежу: оплата рахунку № 24 від 28.02.2021 по договору № 2/2018/4/4 від 20.02.2021 за оренду напіввагонів, в т.ч. ПДВ 246 840,00 грн), копія якого надана в матеріали справи.
Як вбачається з матеріалів справи, при прийманні вагонів на станціях відповідних структурних підрозділів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» було виявлено розобладнання (розкомплектування) вищевказаних вагонів, про що свідчать відповідні Повідомлення № 3578 від 16.01.2021, № 1743 від 14.02.2021, № 4485 від 19.02.2021, та № 5974 від 25.04.2021 (форма ВУ-23М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц), які в подальшому були направленні для проведення ремонту та технічного обслуговування структурними підрозділами АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» експлуатаційно-ремонтними вагонними депо: «ім. Т. Шевченка» та «Покровське вагонне депо».
За результатами технічного огляду вагонів, які були відставлені від експлуатації, вагонними депо, що здійснювали такий огляд, були сформовані Дефектні відомості на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц) із зазначенням виконаних робіт.
По закінченню огляду на кожний вагон, відставлений від експлуатації, були складені Повідомлення № 9297 від 18.01.2021, № 9857 від 15.02.2021, № 9566 від 28.02.2021 та №1 від 28.04.2021 про приймання вантажних вагонів із поточного ремонту ТОВ-2 (4) (форма ВУ-36М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц), в яких зафіксовано дати початку та дати закінчення (випуску) вагону з ремонту.
Для організації та виконання ремонту зазначених вагонів, ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТИК» (Замовник) укладено Договір надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-01/2020 від 02.01.2020 (далі - Договір надання послуг) з ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» (Виконавець), відповідно п. 1.1. якого, Виконавець від свого імені за дорученням Замовника приймає на себе зобов'язання надавати послуги з організації технічного обслуговування ТОв-1 / ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовки під навантаження (далі - ремонт) вантажних вагонів (далі - вагон) на території України, країн СНД та Балтії, а Замовник на умовах цього Договору приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити послуги.
Згідно з п. 1.2. Договору надання послуг, ремонт вагонів проводиться відповідно до вимог нормативних документів, прийнятих на засіданні Ради залізничного транспорту держав - учасниць СНД і нормативних документів, діючих на АТ «Укрзалізниця».
Виконавець зобов'язується не пізніше 10 (десяти) календарних днів після закінчення місяця надання послуг надати Замовнику на затвердження й підписання Акт наданих послуг за минулий місяць. За додатковим запитом Замовника Виконавець також надає копії документі, що підтверджують вартість ремонту та вартість супутніх послуг пов'язаних з ремонтом вагонів (рахунки-фактури, акти виконаних робіт, копії повідомлень: ф.ВУ-23, дефектні відомості ВУ-22, ф ВУ-36, визначені діючою нормативною документацією АТ «Укрзалізниця») (пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору надання послуг).
Відповідно до п. 3.6. Договору надання послуг, датою надання послуг вважається дата підписання Сторонами Акту наданих послуг.
Умовами п. 8.1. та п. 8.2. Договору надання послуг передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором, що виникли до закінчення терміну його дії. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявить про розірвання Договору після закінчення дії, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
На підтвердження виконання ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» робіт/надання послуг з організації ремонту розобладнанних (розукомплектованих) вагонів, позивачем були надані підписані та скраплені відбитками печаток сторін Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2021 на суму 551 652,16 грн, № 96 від 28.02.2021 на суму 769 966,27 грн та № 222 від 30.04.2021 на суму 1 286 923,78 грн.
Так, згідно Додатку до Акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2021 заявлена позивачем сума по вагону № 63897128 становить 9 981,67 грн без ПДВ (з ПДВ - 11 978,00 грн), з яких: 5 865,32 грн - послуги з організації технічного обслуговування вагону (№ 60), 1 182,30 грн - плата за користування коліями станції вагоном (№ 62), 53,50 грн - зберігання вантажів (№ 63), 2 781,71 грн - матеріальні витрати для ремонту вагонів (№ 69) та 98,84 грн - винагорода за організацію виконання ремонту вагонів (№ 70).
Згідно Додатку № 1 до Акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 96 від 28.02.2021 заявлена позивачем сума складає 44 515,43 грн без ПДВ (з ПДВ - 53 418,51 грн), у тому числі:
1. По вагону № 63375869 становить 1 367,71 грн без ПДВ (294,83 грн - маневрова робота (№ 42), 255,74 грн - забирання вагонів (№ 44), 255,74 грн - подавання вагонів (№ 45), 32,30 грн - користування вагонами (№ 46), 515,55 грн - послуги з організації технічного обслуговування вагону (№ 51) та 13,55 грн - винагорода за організацію виконання ремонту вагонів (№ 60);
2. По вагону № 55585780 становить 43 147,72 грн без ПДВ (11 259,77 грн - послуги з організації технічного обслуговування вагону (№ 60), 31 460,74 грн - матеріальні витрати для ремонту вагонів (№ 59) та 427,21 грн - винагорода за організацію виконання ремонту вагонів (№ 60).
Згідно Додатку № 1 до Акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 222 від 30.04.2021 заявлена позивачем сума по вагону № 58696972 становить 12 140,14 грн без ПДВ (з ПДВ - 14 568,16 грн), з яких: 8 146,79 грн - послуги з організації технічного обслуговування вагону (№ 106), 1,20 грн - користування вагонами (№ 108), 884,50 грн - маневрова робота (№ 109), 227,30 грн - зважування вагону (№ 110), 2 760,15 грн - матеріальні витрати для ремонту вагонів (№ 117) та 120,20 грн - винагорода за організацію виконання ремонту вагонів (№ 118).
В матеріали справи були надані копії платіжних доручень:
- № 11538 від 25.02.2021 на суму 978 887,40 грн (призначення платежу: оплата рахунку № 1634 від 31.12.2020 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 за технічне обслуговування вагонів, в т.ч. ПДВ 163 147,90 грн);
- № 11567 від 02.03.2021 на суму 1 230 202,81 грн (призначення платежу: оплата рахунку № 1635 від 31.12.2020 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 за технічне обслуговування вагонів, в т.ч. ПДВ 205 033,80 грн);
- № 12443 від 27.05.2021 на суму 3 156 697,23 грн (призначення платежу: оплата рахунку № 591 від 01.05.2021 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 за технічне обслуговування вагонів, в т.ч. ПДВ 526 116,21 грн).
Таким чином, загальна сума витрат позивача на організацію проведення ремонтних робіт вищезазначених вагонів згідно наданих Актів здачі приймання робіт (надання послуг), на думку позивача, становить 79 964,67 грн з ПДВ.
Крім того, за час неможливості користування вагонами, позивачем нараховано збитки у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами з вини відповідача у розмірі 4 440,00 грн.
Приймаючи до уваги викладене, позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження та забезпечення схоронності та цілісності вагонів після їх прийняття під перевезення, у зв'язку з чим позивач поніс збитки у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами за період знаходження вагонів у ремонті та витрат на організацію проведення ремонтних робіт зазначених вагонів, які має відшкодувати відповідач, що і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з перевезення вантажів залізницею.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту залізниць України).
Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно з п 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Як слідує зі змісту наданих залізничних накладних № 47136452, № 44922532, № 47874151 та № 46912275 у графі 55 кожної з них міститься відмітка про накладення електронного цифрового підпису при здійсненні прийому вказаних вагонів на перевезення, яким підтверджується правильність внесених до накладних відомостей.
На підставі Статуту залізниць України Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).
Згідно зі ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні, лютому та квітні 2021 року АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» здійснило відправлення вагонів № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972, які перебувають в оренді у ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» на підставі Договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 та Договору № 2/2018/4/4 оренди залізничного рухомого складу від 20.02.2018, що підтверджується вищезазначеними накладними.
Умовами ст. 8 Статуту передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 1.2. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила), власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКТБ ЦВ «Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм», затвердженого Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ «власний вагон».
Згідно з п. 3.4. Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1. вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Обставини допуску перерахованих вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані не спростовується також самим відповідачем.
Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом № 312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмів не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п. 6.2.1 зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Як встановлено судом, під час здійснення перевезення на вагонах було виявлено розобладнання (розукомплектування), про що складені Дефектні відомості форми ВУ-22 та відповідні Повідомлення форми ВУ-23М, відповідно яких: у вагоні № 63897128 - розук. РСТ [455], нспр. ст. торм. [448], тонк. гребень [102], вид потрібного ремонту ТОв-2 [4]; у вагоні № 55585780 - РСТ [455], нспр. ст. торм. [448], нспр. запр. лк [540], вид потрібного ремонту ТОв-2 [4]; у вагоні № 63375869 - разукомплектование ручного, разрегулирование ричажной передачи, вид потрібного ремонту ТО-2 04; у вагоні № 58696972 - нгр.пдш.автк, розук [157]. РСТ [455].
Згідно з пп. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил користування вагонами і контейнерами, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до Структурних підрозділів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»: Експлуатаційне ремонтне вагонне депо ім. Т. Шевченка, Експлуатаційне ремонтне вагонне депо «Покровське вагонне депо» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц.
Для усунення пошкоджень, здійснення організації ремонту розукомплектованих вагонів,
Для організації та виконання ремонту зазначених вагонів, позивач звернувся до ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС», з яким в нього було укладено Договір надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-01/2020 від 02.01.2020, на підставі якого в період початку та закінчення структурними підрозділами АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ремонтних робіт розукомплектованих (розобладнанних) вагонів, а саме за січень, лютий та квітень 2021 року, були підписані Акти здачі приймання робіт (надання послуг):
- № 10 від 31.01.2021 на загальну суму виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі 551 652,16 грн з ПДВ, з яких заявлена позивачем сума по вагону № 63897128 становить 9 981,67 грн без ПДВ (з ПДВ - 11 978,00 грн);
- № 96 від 28.02.2021 на загальну суму виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі 769 966,27 грн з ПДВ, з яких заявлена позивачем сума по вагону № 63375869 становить 1 367,71 грн без ПДВ та по вагону № 55585780 становить 43 147,72 грн без ПДВ, а разом 44 515,43 грн без ПДВ (з ПДВ - 53 418,51 грн);
- № 222 від 30.04.2021 на загальну суму виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі 1 286 923,78 грн з ПДВ, з яких заявлена позивачем сума по вагону № 58696972 становить 12 140,14 грн без ПДВ (з ПДВ - 14 568,16 грн).
Таким чином, загальна сума виконаних робіт (надання послуг) за Актами здачі приймання робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2021, № 96 від 28.02.2021 та № 222 від 30.04.2021 становить 2 608 542,21 грн з ПДВ, з яких сума виконаних робіт (надання послуг) по вагонах № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972 в період находження останніх у ремонті через розобладнання (розукомплектування) становить 79 964,67 грн з ПДВ.
Як зазначалось, в матеріали справи були надані копії платіжних доручень:
- № 11538 від 25.02.2021 на суму 978 887,40 грн (призначення платежу: оплата рахунку № 1634 від 31.12.2020 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 за технічне обслуговування вагонів, в т.ч. ПДВ 163 147,90 грн);
- № 11567 від 02.03.2021 на суму 1 230 202,81 грн (призначення платежу: оплата рахунку № 1635 від 31.12.2020 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 за технічне обслуговування вагонів, в т.ч. ПДВ 205 033,80 грн);
- № 12443 від 27.05.2021 на суму 3 156 697,23 грн (призначення платежу: оплата рахунку № 591 від 01.05.2021 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 за технічне обслуговування вагонів, в т.ч. ПДВ 526 116,21 грн).
При цьому слід зазначити, пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору надання послуг передбачено, що ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» зобов'язується не пізніше 10 (десяти) календарних днів після закінчення місяця надання послуг надати Замовнику на затвердження й підписання Акт наданих послуг за минулий місяць.
Також ТОВ «КАРГОРЕМТРАНС» до 10 числа місяця наступного за звітним зобов'язується оформити і надати ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», зокрема, два примірники підписаного зі своєї сторони Акту наданих послуг та рахунки на оплату (пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору надання послуг).
Таким чином, платіжне доручення № 11538 від 25.02.2021 на суму 978 887,40 грн з призначенням платежу: оплата рахунку № 1634 від 31.12.2020 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 та платіжне доручення № 11567 від 02.03.2021 на суму 1 230 202,81 грн з призначенням платежу: оплата рахунку № 1635 від 31.12.2020 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020 не можуть бути належними доказами оплати рахунків, які мали виставлятись після закінчення місяця надання послуг, а саме: січня 2021 року, лютого 2021 року та квітня 2021 року.
Крім того, рахунки № 1634 від 31.12.2020 та № 1635 від 31.12.2020 не могли включати в собі послуги з організації ремонту вагонів через їх розукомплектування в січні, лютому та квітні 2021 року.
Приймаючи до уваги викладене, понесення позивачем витрат з оплати послуг з організації ремонту вагонів за Актами здачі приймання робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2021, № 96 від 28.02.2021 та № 222 від 30.04.2021 на загальну суму 2 608 542,21 грн з ПДВ, в тому числі сума виконаних робіт (надання послуг) по вагонах № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972 в період находження останніх у ремонті через розобладнання (розукомплектування) у розмірі 79 964,67 грн з ПДВ, підтверджується платіжним дорученням № 12443 від 27.05.2021 на суму 3 156 697,23 грн, з призначенням платежу: оплата рахунку № 591 від 01.05.2021 по договору № ТО-01/2020 від 02.01.2020, оскільки відповідає умовам Договору надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-01/2020 від 02.01.2020.
Відповідно до п. 22 Правила користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Отже, збитки, заявлені позивачем, складаються з витрат на організацію проведення ремонтних робіт розобладнанних (розукомплектованих) вагонів та витрат у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною першою ст. 224 ГК України передбачено, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
В силу частини першої ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга ст. 22 ЦК України).
Частиною третьою ст. 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків у сфері господарювання передбачено главою 25 ГК України. Зокрема, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Разом з цим, згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до частин першої та другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як встановлено у п. 19 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем долучено до матеріалів позовної заяви повідомлення форми ВУ-23М, в яких зазначено час та місце виявлення пошкодження, акти форми ВУ-22, дефектні відомості в яких зазначаються необхідні роботи та запчастини та акт форми ВУ-36М, в яких зазначено час закінчення ремонту, що є належними та допустимими доказами факту виявлення пошкоджень вагонів.
Матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати збитки, завдані позивачеві через те, що Залізниця не забезпечила схоронності вагонів, адже такий обов'язок випливає з приписів абз. 2 п. 126 Статуту залізниць України, в якій йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не мають істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19.
Суд зазначає, що факт розукомплектування (розобладнання) спірних вагонів, підтверджується актами загальної форми ВУ-23М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц.
При цьому, суд звертає увагу, що факт розукомплектування (розобладнання) вагонів № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972 не заперечується відповідачем.
Як зазначено у п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 № 904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Згідно з частиною першою ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/313/19.
Разом з тим системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до частини третьої ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина перша ст. 114 Статуту).
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Також, суд вважає за необхідне вказати, що оперуючи поняттям «фактично заподіяної шкоди», як міри відповідальності залізниці, відповідач залишив поза увагою, що воно є рівнозначним поняттю «реальних збитків», оскільки зміст фактично заподіяної шкоди становить зменшення майнової сфери потерпілого, яке, у свою чергу, полягає як у втратах у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, так і у витратах, понесених особою для відновлення попереднього становища, адже такі витрати також є втратою майна (грошових коштів).
Тобто реальні збитки по суті є грошовим вираженням фактично заподіяної шкоди.
З наведеного слідує, що використання законодавцем різних дефініцій призвело до помилкового звуження скаржником обсягу власної відповідальності лише до відшкодування витрат на придбання необхідних деталей та нівелювання принципу повноти відшкодування реальних збитків.
При цьому суд звертає увагу, що обсяг та види понесених стороною витрат для відновлення власної майнової сфери можуть бути різноманітними, утім, завжди зумовлені необхідністю усунення тих негативних наслідків, які настали у результаті порушення майнових прав і благ, що належать потерпілому.
Враховуючи, що необхідність ремонту спірних вагонів, а відтак і понесення позивачем витрат на оплату послуг з його організації зумовлене саме допущеною відповідачем бездіяльністю в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності спірних вагонів, стягнення вказаних витрат судом першої інстанції у якості реальних збитків не суперечить приписам ст. 1192 ЦК України, п. 126 Статуту залізниць України та п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, адже не виходить за межі фактично заподіяної залізницею шкоди. Аналогічна позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/12180/20.
Судом враховано, що вирішення питання стосовно необхідності здійснення тих чи інших витрат для відновлення власної майнової сфери законодавець залишає на розсуд винятково управленої сторони, адже не передбачає обов'язок з доведення реальної необхідності таких витрат поряд з наявністю збитків, протиправністю (незаконністю) поведінки їх заподіювача та причинним зв'язком такої поведінки із заподіяними збитками.
Таким чином позовні вимоги щодо відшкодування відповідачем збитків у вигляді витрат, понесених позивачем на організацію ремонту розкомплектованих (розобладненних) вагонів у розмірі 79 964,67 грн з ПДВ, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, позивачем було заявлено до стягнення збитки у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами, у зв'язку з находженням останніх у ремонті у розмірі 4 440,00 грн.
Як зазначалось, за змістом ст. 22 ЦК, особа, якій завдано збитків у наслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 ГК України).
Отже, в даному випадку наявна вина відповідача, яка полягає в не забезпечені схоронності орендованих позивачем вагонів, що призвело до розукомплектування останніх та, як наслідок, ремонт вагонів, а збитки полягають в сплаті позивачем (орендодавцям) вартості оренди вагонів за час перебування останніх в ремонті, причинно-наслідковий зв'язок характеризується тим, що у випадку виконання відповідачем свого обов'язку та забезпечення схоронності вагонів, позивач сплачував би оренду плату за час фактичного користування ними в своїй господарській діяльності, як це передбачено договорами оренди, а не простою в ремонтних депо відповідача.
З позовної заяви вбачається, що позивач нараховує витрати у вигляді сплаченої орендної плати:
- по вагону № 63897128 за період з 16.01.2021 по 18.01.2021 у розмірі 600,00 грн (3 дні х 200,00 грн),
- по вагону № 55585780 за період з 19.02.2021 по 28.02.2021 у розмірі 2 400,00 грн (10 днів х 240,00 грн),
- по вагону № 63375869 за період з 14.02.2021 по 15.02.2021 у розмірі 480,00 грн (2 дні х 240 грн),
- по вагону № 58696972 за період з 25.04.2021 по 28.04.2021 у розмірі 960,00 грн (4 дні х 240 грн).
Відповідно пояснень представника позивача оплата орендної плати за користування спірними вагонами, нараховувалась:
- по вагону № 55585780 згідно Акту виконаних робіт № 2-НВ від 28.02.2021 у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб) у розмірі 6 720,00 грн (28*240);
- по вагону № 63375869 згідно Додатку № 1 до Акту наданих послуг № 37 від 28.02.2021 у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб) у розмірі 6 720,00 грн (28*240);
- по вагону № 63897128 згідно Додатку № 1 до Акту наданих послуг № 89 від 30.04.2021 у період з 01.04.2021 по 30.04.2021 (30 діб) у розмірі 7 200,00 грн (30*240);
- по вагону № 58696972 гідно Додатку № 1 до Акту наданих послуг № 14 від 31.01.2021 у період з 01.01.2021 по 10.01.2021 (10 діб) у розмірі 2 000,00 грн (10*200).
Проте, суд не може погодитись із вказаними поясненнями та розрахунками представника позивача, виходячи з наступного.
Згідно дефектних відомостей форми ВУ-22 та повідомлень форми ВУ-36М, вагон № 55585780 знаходився у ремонті з 19.02.2021 по 28.02.2021 (10 днів).
Відповідно Акту виконаних робіт № 2-НВ від 28.02.2021 до Договору оренди № 2/2018/4/4 від 20.02.2021, вагон № 55585780 знаходився в оренді позивача з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб). Розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2/2018/4/4 у лютому 2021 року був встановлений у розмірі 240,00 грн, з ПДВ.
Таким чином, вагон № 55585780 знаходився в оренді у позивача за період перебування в ремонті з 19.02.2021 по 28.02.2021 (10 днів), у зв'язку з чим оренда плата, нарахована позивачу за 10 днів становить 2 400,00 грн.
Загальна сума орендної плати за Актом виконаних робіт № 2-НВ від 28.02.2021, в тому числі оренда плата за вагон № 55585780 в сумі 2 400,00 грн, становить 1 481 040,00 грн (з ПДВ).
Вказаний акт був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 11855 від 25.03.2021 на суму 1 481 040,00 грн з ПДВ.
Згідно дефектних відомостей форми ВУ-22 та повідомлень форми ВУ-36М, вагон № 63375869 знаходився у ремонті з 14.02.2021 по 15.02.2021 (2 дні).
Відповідно Акту наданих послуг № 37 від 28.02.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017, вагон № 63375869 знаходився в оренді у позивача з 01.02.2021 по 28.02.2021 (28 діб). Розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 19 від 01.02.2021 до Договору № 2-29/09-17 у лютому 2021 року був встановлений у розмірі 240,00 грн, з ПДВ.
Таким чином, вагон № 63375869 знаходився в оренді у позивача за період перебування в ремонті з 14.02.2021 по 15.02.2021 (2 дні), у зв'язку з чим оренда плата, нарахована позивачу за 2 дні становить 480,00 грн.
Загальна сума орендної плати за Актом наданих послуг № 37 від 28.02.2021, в тому числі оренда плата за вагон № 63375869 в сумі 480,00 грн, становить 1 978 560,00 грн (з ПДВ).
Згідно дефектних відомостей форми ВУ-22 та повідомлень форми ВУ-36М, вагон № 58696972 знаходився у ремонті з 25.04.2021 по 28.04.2021 (4 дні).
Відповідно Акту наданих послуг № 89 від 30.04.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017, вагон № 58696972 знаходився в оренді у позивача з 01.04.2021 по 30.04.2021 (30 діб), розмір орендної плати за (30 діб). Розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 21 від 01.04.2021 до Договору № 2-29/09-17 у квітні 2021 року був встановлений у розмірі 240,00 грн, з ПДВ.
Таким чином, вагон № 58696972 знаходився в оренді у позивача за період перебування в ремонті з 25.04.2021 по 28.04.2021 (4 дні), у зв'язку з чим оренда плата, нарахована позивачу за 4 дні становить 960,00 грн.
Загальна сума орендної плати за Актом наданих послуг № 89 від 30.04.2021, в тому числі оренда плата за вагон № 58696972 в сумі 960,00 грн, становить 2 546 880,00 грн (з ПДВ).
Згідно дефектних відомостей форми ВУ-22 та повідомлень форми ВУ-36М, вагон № 63897128 знаходився у ремонті з 16.01.2021 по 18.01.2021 (3 дні).
При цьому, відповідно Акту наданих послуг № 14 від 31.01.2021 до Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017, вагон № 63897128 знаходився в користуванні позивача з 01.01.2021 по 06.01.2021 (6 діб) та з 18.01.2021 по 31.01.2021 (14 діб). Розмір орендної плати за добу згідно Додатку № 18 від 31.12.2020 до Договору № 2-29/09-17 у січні 2021 року був встановлений у розмірі 200,00 грн, з ПДВ.
Таким чином, вагон № 63897128 знаходився в користуванні у позивача за період перебування в ремонті тільки 18.01.2021 (1 день), а не 3 дні як стверджує представник позивача, у зв'язку з чим оренда плата, нарахована позивачу за 18.01.2021 становить 200,00 грн.
Загальна сума орендної плати за Актом наданих послуг № 14 від 31.01.2021, в тому числі оренда плата за вагон № 63897128 в сумі 200,00 грн, становить 1 912 800,00 грн (з ПДВ).
Таким чином, загальна сума орендної плати за Актами наданих послуг № 14 від 31.01.2021 на суму 1 912 800,00 грн, № 37 від 28.02.2021 на сумі 1 978 560,00 грн та № 89 від 30.04.2021 на суму 2 546 880,00 грн, становить 6 438 240,00 грн.
Позивачем на підтвердження здійснення оплат за Договором № 2-29/09-17 від 28.09.2017 були надані платіжне доручення № 12448 від 01.06.2021 на суму 3 000 000,00 грн (з призначенням платежу: оплата по договору № 2-29/09-17 від 28.09.2017 за оренду напіввагонів та обкотишовозів, в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн) та платіжне доручення № 12476 від 02.06.2021 на суму 9 120,00 грн (з призначенням платежу: оплата по договору № 2-29/09-17 від 28.09.2017 за оренду вагонів (ХЦМВ) за квітень 2021 року, в т.ч. ПДВ 1 520,00 грн).
За поясненнями представника позивача, згідно платіжного доручення № 12448 від 01.06.2021 ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» перерахував ТОВ «РЕЙЛ ІНВЕСТМЕНС» кошти в сумі 3 000 000,00 грн (оплата по Договору оренди № 2-29/09-17 від 28.09.2017 за оренду напіввагонів та обкотишовозів), отже плата здійснювалась з січня по квітень 2021 року, що покриває суму сплаченої оренди за 4 вагони: № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972.
Однак, суд не може погодитись із вказаними твердженнями представника позивача, оскільки крім спірних вагонів, вищевказані Акти наданих послуг з січня по квітень 2021 року включають в себе велику кількість інших вагонів з розрахуванням орендної плати за їх користування, а тому не можливо встановити, що суми платіжних доручень, надані позивачем на підтвердження здійснення оплати орендної плати, покривають оренду плату саме за спірні вагони № 55585780, № 63375869, № 63897128 та № 58696972.
Крім того, платіжне доручення № 12476 від 02.06.2021 на суму 9 120,00 грн містить посилання на призначення платежу: оплата по договору № 2-29/09-17 від 28.09.2017 за оренду вагонів (ХЦМВ) за квітень 2021 року, тоді як згідно з Актами прийому-передачі вагонів в оренду № 02-НВ від 02.05.2020, № 04-НВ від 04.05.2020 та № 68-НВ від 25.12.2020, в оренду передавались вид вагонів (НВ).
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами в період їх перебування у ремонті підлягають частковому задоволенню у розмірі документально підтверджених збитків, понесених відповідачем на оплату орендної плати у розмірі 2 400,00 грн.
Умовами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт завдання позивачу збитків, внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом.
Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві міститься посилання представника позивача, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які планує понести у зв'язку з розглядом справи складається з суми судового збору - 2 270,00 грн. Разом з тим, позивач очікує також понести витрати на правову допомогу, пов'язані з розглядом справи. Остаточний розмір витрат буде визначений з урахуванням вчинених процесуальних дій.
Пунктом 9 частини третьої ст. 162 ГПУ України, позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Однак, позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як не надано відповідних доказів на їх підтвердження.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2; ідентифікаційний код юридичної особи: 40637393) 82 364 (вісімдесят дві тисячі триста шістдесят чотири) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 2215 грн (Дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 14 коп.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2021.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ